У видавництві «Писаний камінь» Косова побачила світ дебютна книжка поезій «На рубежах думок» Дмитра ВІНТО – автора із селища Печеніжина на Коломийщині. Показово, що свій, образно кажучи, творчий первоцвіт поет пропонує читачам без передмови когось із відомих та авторитетних майстрів слова, як це загалом заведено.
«Якщо ти читаєш ці слова, – пише Д. Вінтоняк у своєму вступному авторському слові,– то спершу дозволь подякувати за твою життєву позицію. Бо в наш вік, коли технічний прогрес настільки вліз у побут людей, вже багато з нас перестали мислити самостійно. Ми користуємося фразами блогерів та інших маніпуляторів людською свідомістю і не задумуємося над елементарним. Не бачимо справжнього, бо дивимося на все через чужі окуляри. А тому я вирішив відмовитись від традиційного вступного слова своїх іменитих друзів по перу, щоб кожен зміг самостійно зробити свій аналіз прочитаного...».
У книжці поезій «На рубежах думок» – три розділи: «У прагненні Світла», «З Україною в серці» і «Два кольори кохання». Тож і в основі образно-тематичного розмаїття поезій проступають головно три спектри – Бог, Україна і людина. Патріотичні мотиви, на мій погляд, виписано найбільш вправно, а рими – мелодійні, навіть маршово-пісенні:
Треба небагато, щоб було в нас свято,
Знають це всі друзі, знають вороги,
Дім, сім’ю, родину, вільну Україну –
Інше все ми створимо, це нам до снаги.
* * *
Вірю я, що зможем, знаю – переможем!
І в суцвітті націй, цвіт наш зацвіте.
Ми ж тут не чужинці, славні українці,
Мій народ воскреслий по землі іде.
(«Треба небагато»)
У книжці «На рубежах думок» є чимало слабких місць. На мій погляд, головна причина того, що видання побачило світ недопричепуреним і ніби поспіхом, у відсутності редакторського чи навіть просто фахового коректорського прочитання. До речі, переконаний, що оті «потяги», «тягачі» чи «буксири», як ще називають авторів передмов до таких збірок, або ж «іменитих друзів по перу», від допомоги яких Д. Вінтоняк відмовився, в цьому разі змогли би зробити й добру справу – звернути увагу поета на недоречності чи хиби, які є у книжці. Та попри все, любов до поетичного слова у творах автора-аматора очевидна, для нього процес творення віршів, а особливо народження книжки – то більше, ніж просто подія. Адже перший і найголовніший читач поетичних рядків збірки – автор. Зі своїми думками й мовою серця. Якщо образно запитувати, чи перший поетичний млинець Дмитра глевкий, то образно й відповім: ні, не глевкий, просто з одного боку трішечки недопечений.
З творчої метрики
Дмитро Вінтоняк – уродженець селища Печеніжина на Коломийщині. Випускник Ужгородського державного університету, філолог. Поетичні твори автора друкували в літературних альманахах і колективних збірках «Джерельні дзвони» та «Ця неповторна мить», журналах «Німчич» і «Палітра Муз», газеті «Вільний голос» та ін.
