В Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбулася презентація нової книжки поезій українського поета із села Чернієва Івано-Франківської міської ТГ Володимира ПРИСЯЖНЮКА. Ця, п’ята за ліком, поетична збірка автора побачила світ у львівському видавництві «СПОЛОМ» з передмовою знаного івано-франківського поета, члена НСПУ та НСЖУ Івана Гавриловича «Поетова справжність – земного дива спраглість».
Сивіють люди, небо і сторіччя –
Піщинок часу невмолимий плин...
Жага життя – всепереможна й вічна!
І що там терни та гіркий полин...
То тільки невеликі перешкоди –
Без них і поступ не такий стрімкий.
І хай бурлить – нові знайдемо броди
Поміж глибин буттєвої ріки!
Примарне все – політики зрадливі,
Безладний галас із газетних шпальт.
Значніше в сотні раз маленьке диво –
Стеблинка, що пробилась крізь асфальт!..
Ціную творчість В. Присяжнюка передовсім за справжність його сенсів, мужність і мудрість у сприйнятті літературно-критичних порад. Вважаю автора книжки поезій «Продиво» одним із найбільш ліричних поетів Прикарпаття. Вже впродовж десяти років прослідковую авторський творчий поступ – від сміливих поетичних пародій у творчому дебюті і яскравої лірики у перші роки становлення Володимира як поета – і до його глибинно-філософських та громадянських поезій сьогодення. Тож маю право відкрити читачам деякі життєві дрібушки на поетичній стезі автора, які, очевидно, через теперішню незначущість для нього залишилися десь там за лаштунками його офіційних, сказати б, «обкладинкових» літературних резюме. Але такі деталі дуже важливі.
Cкажімо, серед тих «дрібниць» – по-перше, свого часу активна участь В. Присяжнюка у творчій робітні міжрегіональної літературної платформи «Об’єднані словом», яке провадило свої майстерні при редакції газети «Галичина»; по-друге, непоодинокі публікації авторських поезій і представлення його дебютних книжок не тільки у центральній періодиці, а й передовсім у найдавнішому часописі краю «Галичина». Адже то вже згодом поет став лауреатом районної премії ім. Р. Федоріва (2019) та Міжнародної літературно-мистецької премії ім. П. Куліша (2023), переможцем V Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Леся Мартовича (2021), автором розмаїтих пісенних і літературних проєктів в Україні і за кордоном, літературним редактором багатьох збірок інших авторів, а його поезії ввійшли до шкільних підручників 5-7 класів та з’явились їхні переклади європейськими мовами…
Та все ж Володимир у моєму сприйнятті – не «побронзовілий митець бюра», а поет-трудолюб і поет-мандрівник, який своїми численними зустрічами з краянами і презентаціями книжок у громадах Прикарпаття активно шукає нові шляхи до читачів. Його літературно-художнє видання з глибочезними сенсами у назві «Продиво», на мій погляд, відчутно вирізняється з-поміж книжок попередніх років – «Тобі сюди, Алісо!» (2016), «У середмісті моєї пам’яті!» (2017), «Експресії» (2019) та «Непідвладність чуттєвої повені» (2021), в яких він постає переважно як витончений лірик. До цієї збірка ввійшли твори різної тематики, написані впродовж 2019– 2026 рр. – також і ліричні, й філософські, і пейзажні замальовки, і строфи про любов. Але все ж вона просякнута реаліями війни – виразною громадянськістю автора.
Милий Господи, небо чисте яке!
Благодать неземна, незрівнянна, ясна!
Тільки жити й ловити повітря п’янке!
Серце ж крає завмерла в жалобі весна...
Весно-дівчино з поглядом тихо-сумним, –
Ти ще повна надій, і снаги, і принад!
Де ж те мирне життя? Ти бануєш за ним
Під хмаринням тривог, у громах канонад.
Пустка зранених міст – як оголений степ,
Плями крові ячать на безмовних снігах,
Новий день, як підсніжник, крізь них проросте –
У минуле поринуть тривога і страх.
Моноліт героїчної волі та дат:
Це не смерть, не кінець – лиш гіркий епізод,
У вогні небезпек нині кожен – солдат!
Не зламати добро! Не зламати народ!
– Для кого, Володимире, Ваше нове поетичне видання, яке щойно прийшло до читачів, мало стати чи вже стало продивом?
– Книжка має стати продивом («продиво» – діалектне й застаріле слово, яке означає диво, подив або вживається у виразі «на продиво» – на подив, напрочуд, надзвичайно, – ред.) найперше для моїх читачів, на це дуже сподіваюся. Адже новим виданням я намагався деякою мірою здивувати своїх шанувальників і подарувати їм надзвичайні емоції від читання поетичних рядків – подарувати продиво, тобто найбільше диво.
Є у моїй книжці і ювілейні нотки – видання побачило світ до мого життєвого шестидесятиріччя. Тож компонував збірку «Продиво» і з урахуванням тематичного різноманіття, і з огляду на такий віковий рубіж, а також намагався вибрати ті поезії, які мені найбільше імпонують…
Найбільше диво – це багаторічний героїзм українських захисників у війні, Божа краса нашого рідного краю і неповторність довкілля навколо нас. Я не міг оминути тему війни у новій збірці, хоч вона болюча й важка. Та й не дуже пишеться на таку тему, але все ж громадянська тематика справді домінує у новій книжці. Зрештою, і починається «Продиво» з мікророзділу, присвяченого темі війни.
– Чи можна говорити, що Володимир Присяжнюк вже, образно кажучи, зав’язав з поетичними пародіями і визначився зі своїми авторськими орієнтирами на майбутнє – вирішив присвятити себе суто ліриці?
– Ні, так не можна сказати. Я не покинув написання поетичних пародій. Надіюся, що видам і окрему книжку пародій як продовження творчості попередніх років. Можливо, це буде «Повернення Аліси…». Час покаже і все розсудить по-своєму. Матеріал для такої збірки вже є.
– Вихід «Продива», на мій погляд, не тільки означив Ваш життєвий ювілей, але й десятиріччя найбільш активної діяльності як поета? Адже саме 2016 року дебютною збіркою поетичних пародій «Тобі сюди, Алісо!». Ви засвідчили про себе як поета…
– Я б не сказав, що десять років тому, коли побачила світ моя перша книжка, я був такий вже геть новачок чи початківець у письменстві, бо вже давно присвятив себе поетичній творчості – з малолітства, тобто майже пів століття тому. Починав писати вірші ще у шкільні роки, навчаючись у місцевій школі в Чернієві, і досить успішно. Мої твори активно публікували в місцевій та республіканській періодиці. Був регулярним учасником всеукраїнських літературних конкурсів і форумів.
Не покидав писати і навчаючись на історичному факультеті Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника. Але головно – творив тими роками здебільшого у шухляду. Я завжди любив поезію як жанр, адже вона давала і дає мені можливість лаконічно викладати свої думки…
На мій погляд, нова книжка поезій Володимира вийшла друком саме тоді, коли її актуальність очевидна. Це добре, що поети не мовчать чи не відмовчуються і не виправдовуються гуркотом гармат або чутливістю тематики, а творять. Бо особливого творчого трему за таких обставин можна й не дочекатися, а громадянська лірика актуальна і потрібна вже. Є речі і, на мою думку, у письменстві також, коли стосовно себе авторам не завадило б трохи менше себе любити, тобто чекати особливого натхнення чи настрою, відвідин муз чи поштовхів внутрішніх тригерів. Якщо українські літератори по-справжньому, а не задля красного слівця називають себе літературним чи культурним фронтом, то їхнє місце – на творчій передовій.
На презентації звучали поезії В. Присяжнюка передовсім в авторському читанні, а пісенні твори на слова автора виконував відомий бард Тарас Житинський і майстер гумору Володимир Пушкар додавав позитиву своїми талановитими літературними пародіями. А голова Івано-Франківської міської ради територіальної громади Руслан Марцінків у своєму вітальному слові високо оцінив нову книжку Володимира: «Для нас це дуже важливо, бо вірші автора у новій книжці «Продиво» написані на злободенну тематику у часі російсько-української війни – це дуже сильні поетичні твори…»
