Трагіфарс «Калігула» – вдруге на сцені Франківського драмтеатру

Найближчими вихідними на сцені Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка – довгоочікувана прем’єра. Це друга сценічна робота в Україні французького режисера Жюля Одрі, котрий віднедавна став головним режисером театру. Спершу він поставив фарс «Сьогодні вечері не буде» за драматичним твором «Хворі» сучасного іспанського драматурга Антоніо Аламо. Дія у виставі розгортається 28 лютого 1953 року, коли Сталін востаннє вечеряв на своїй дачі в компанії своїх чотирьох міністрів... Роботу було презентовано в Києві, а іванофранківці мали нагоду побачити цю виставу торік на фестивалі «Porto Franko».

Режисер Жюль Одрі поруч із бюстом Калігули в Луврі

Вистава про Калігулу в 2007 році уже була в репертуарі нашого театру – під назвою «Ігри імператорів». Сьогодні у ній знову грають актори, які вже приміряли на себе історичні ролі –заслужена артистка України Надія Левченко, котра грала Цезонію та Іван Бліндар, котрий тоді ввівся на роль Калігули замість Ростислава Держипільського, а сьогодні має роль Хереа.

Зрештою, фабула п’єси Альбера Камю про часи правління давньоримського імператора Калігули, що увійшли в історію безпрецедентними жорстокістю, підступністю і вадами, відома кожному. Однак режисер із Франції Жюль Одрі наголошує, що у цій роботі вони розглядають феномен давньоримського цезаря Калігули, наділеного безмежною владою попри своє бажання.

«Як на мене, наше завдання - не переповісти історію, історія вже була розіграна у минулому, – але поставити важливе запитання: як сила перетворюється у насилля? Ця робота - спроба глянути на Калігулу не як на історичного персонажа, бо історія всім відома, а хто не знає, то може спитати в дядька Ґугла, а спроба зчитати його психологію, філософію, котра, як відомо, не має кордонів мови чи території… Мені цікаво досліджувати механізм влади, створюючи про це виставу, вивчати механізми вбивства і насилля у тих, хто вбиває, і в тих, хто стає жертвою. Задля цього ми з Іриною Білобродською адаптували текст Камю до реалій в Україні», - наголошує Жюль Одрі.

Поставити «Калігулу» - це було побажання його дідуся, зізнається режисер Жюль Одрі. Але спершу, каже, вагався. Він прочитав всі тексти на цю тему і щоденники… А вже коли дідуся не стало, повернувся до його заповіту. Однак лише в театрі в Івано-Франківську Жюль Одрі знайшов акторів, котрі можуть все це втілити в життя.

«Цей театр має сильний мистецький напрямок, що базується на великій традиції. Моє завдання – зрозуміти, як віднайти баланс між традицією, культурою, які я побачив тут, та віяннями з Європи. Тут є атмосфера і дух, яких не бачив у жодному місті України», – каже Жуль Одрі

Режисер наголошує, що прем’єрна постановка – все-таки трагіфарс, і тому деякі актори працюватимуть і в експресивній манері, і в манері психологічній, а він працюватиме із двома цими формами вираження.

Для «Калігули» було створено музику, співпраця із сучасним французьким театральним композитором Франсуа Дюге витворила чудову атмосферу, наближену до кіно. На прем’єру Жюль Одрі і всі актори чекають приїзду із Парижа директорку театру Флоранс Ґінар і друзів Жюля. Для них актори театру увечері другого дня покажуть культову виставу, постановку 2008 року, котра вже увійшла до історії українського театру - драму «Солодка Даруся» за твором Марії Матіос.

У найближчих планах Жюля Одрі - поставити на сцені Франківського драмтеатру водевіль чи комедію, міксувавши твори двох авторів – українського та французького.

Директор-художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка народний артист України Ростислав Держипільський, головний режисер театру Жюль Одрі і вся трупа на прес-конференції з нагоди прем’єри висловили подяку за творчу співпрацю у процесі постановки трагіфарсу «Калігула» Прикарпатському національному університетові ім. Василя Стефаника і особисто його ректорові Ігорю Цепенді.

Ростислав Держипільський каже: «… це подарунок долі – зіграти Калігулу. Мені цю роль зіграти довелося. Я очікую нового дихання, нової енергії, нових ключів, щоб відкрити цей текст. І те, що я сьогодні бачу, має принести успіх».