Цією публікацією «Галичина» започатковує мистецький проєкт літературної вітальні, в якому має намір познайомити шанувальників слова із сучасними подвижниками літературного простору Прикарпаття, завдяки чиїй праці в ньому є місце не лише відомим професійним письменникам і поетам, а й початківцям і аматорам. Сьогодні у нашій вітальні – «Об’єднані словом», літературна спільнота, яка понад сім років працює при редакції газети «Галичина» під орудою відомої івано-франківської поетеси Лесі Геник (Туєшин). І вже минув рік з часу переформатування міжрегіонального поетклубу «Об’єднані словом» у літературну платформу з аналогічною назвою.
Леся Геник, співзасновниця творчого згромадження, разом із Оксаною Пронюк, Адель Станіславською, Віталією Савченко та Наталею Данилюк, нині є і рушієм літературної платформи. Вона авторка двох поетичних збірок «Від душі – до душі» і «Полинова ріка».
– Спочатку ми були поетклубом,– розповідає пані Леся, – а вже наприкінці 2012 року, з огляду на те, що на наші зустрічі й майстерні почали приїжджати митці з різних регіонів України, стали Івано-Франківським міжрегіональним поетичним клубом «Об’єднані словом». Наш клуб був творчим майданчиком не лише для письменників Прикарпаття, а й для багатьох авторів з Тернопілля, Львівщини, Полтавщини, Черкащини, м. Києва та ін. До речі, як для аматорів, так і для членів НСПУ. А рік тому ми переформатувалися в літературну платформу «Об’єднані словом» через потребу, з одного боку, збереження ритму роботи творчої спільноти, а з другого, – завдяки зростанню її творчого рівня. Чимало авторів, які були на початках об’єднання, «виросли» з його параметрів і потребували ширших локацій для виявлення своїх творчих можливостей. І ще одне. Якщо ще рік тому ми орієнтувалися головно на людей всередині нашої творчої спільноти, презентували їхні книжки й організовували майстерні, то новий формат дав можливість для презентацій не тільки набутків письменників ширшого кола, а й реалізації творчих проєктів музикантів, бардів – усіх, хто пошановує українське слово.
– Що, на Вашу думку, дало авторам об’єднання?
– Передусім те, що ми, які до того були знайомі одне з одним лише віртуально, вперше реально зустрілися саме в приміщенні редакції «Галичини». Звісно, кожен прийшов з певним надбанням, але й за час роботи «Об’єднаних словом» автори відчутно поповнили свої творчі скарбниці. Наприклад, Адель Станіславська прийшла до «Об’єднаних словом» із двома поетичними збірками: «Во ім’я любові» і «Мереживо душі». Останню, до речі, авторка вже презентувала на майстернях поетклубу. А нині вона відома, самобутня і самодостатня поетеса. Як і, до речі, казкарка Віталія Савченко. А Наталя Данилюк – нині членкиня НСПУ, одна з рушіїв Рожнятівського літоб’єднання «Ґорґани» – прийшла у спільноту зі збіркою «Та жінка, що у вікні навпроти». І я також саме в «Об’єднаних словом» отримала потужний поштовх до творчості, вигранилася, навчилася відповідальності у ставленні до слова і набула досвіду в спілкуванні з творчими людьми. І дві свої поетичні збірки видала якраз тут. Зі скромними набутками прийшли в поетклуб Роман Бойчук і Ольга Бреславська. Відтак яскраво розкрилися і тепер пробують себе в різних творчих проєктах. Оксана Пронюк (Кузьма) ще до заснування поетичного клубу мала кілька книжок прози і публіцистики, Ярослава Харук потішила своєю теплою родинною збіркою. Тож зроблено багато.
– Появу поетклубу «Об’єднані словом» літературне середовище краю сприйняло неоднозначно. Членів згромадження, пригадую, навіть іронічно називали «обмеженим словом». Як впоралися з такою «доброзичливістю» колег по перу?
– У той час було дуже-дуже боляче. Здавалося, що ту, образно кажучи, дитину, яку ти народив, ростив і плекав, хтось називає нічого не вартою, якоюсь пустою і негожою. Але сьогодні я всім дякую. І тим, хто нас принижував, і тим, хто з нас насміхався, і тим, хто від нас бокував… Вони нас загартували. І нинішніх кроків не було би без тих, які ми робили сім років тому. А загалом творення і робота «Об’єднаних словом» – непроста хода. І я знаю чому. Івано-Франківськ – особливе середовище, а головно – творче. І молодих на крилі, але не під чиїмось крилом, які просто хочуть бути і не питають дозволу в тих, хто вже є, міська мистецька спільнота сприймає насторожено. На жаль, статус також вирішує дуже багато. І таку дорогу проходять всі, хто дозволяє собі бути без чиєїсь згоди. Та якщо «Об’єднані словом» тієї згоди ні в кого не питали тоді, то сьогодні й поготів. Але на той час без підтримки «Галичини» ми не втрималися би. Я це точно знаю. І ми всі безмежно дякуємо колективу за розуміння, а головно – за віру в нас.
– То які уроки Ви осягнули з тієї дороги в літературному просторі Прикарпаття?
– Насамперед зрозуміла однозначно: творчим людям потрібні творчі люди. Творчий потенціал згасає, якщо не підкидати вогню. А ще ми збагнули: люди зростають у своєму таланті і змінюються. Це добре. Та жаль, що в декого ота, образно кажучи, корона стає дуже високою і заважає бачити рівень своєї творчості збоку. Найголовніше – людяність. Щоб це зрозуміти, потрібно, на мій погляд, пройти ще й шлях духовного зростання.
– Чи є майбутнє у таких літературних платформ, спілок, об’єднань, клубів чи згромаджень, як ваша?
– На мій погляд, роль таких спільнот колосальна. Саме тут народжуються і вигранюються ті майстри слова, які відтак ідуть далі і залишають добрий слід у літературі. Звичайно, є й інший спосіб руху – вуйко чи стрийко бере за руку і пропихає далі і далі. Навіть у сучасному Івано-Франківську, мені здається, більше кон’юнктурних літературних шляхів, ніж вільних. Так простіше. У всіх сферах. Сказати інакше – збрехати. Багато творчих людей не мають куди притулитися. Але ситуація змінюється на краще, бо є майданчики в соціальних мережах. Ми там були, але живе спілкування – то інше. Точки дотику між різноманітними літературними об’єднаннями й обласною організацією НСПУ на Прикарпатті, звісно, є, та взаємини, на моє переконання, не належні. Бо належні – то передусім велика робота письменників-професіоналів для плекання майбутнього покоління літераторів. Але й говорити, що точок дотику нема, було би необ’єктивно. Наприклад, у «Ґорґанах» на Рожнятівщині – троє членів НСПУ, так само є спілчани в «Бистріні», та й «Об’єднані словом» не обійдені увагою як представників обласної організації НСПУ, так і відомих сучасних письменників з-за меж спілки. Євген Баран, Іван Гаврилович, Степан Процюк, Богдан Томенчук, Ольга Деркачова, Наталя Данилюк, Олександр Букатюк… Чимало відомих авторів не обходять увагою роботу «Об’єднаних словом», віднаходять час, щоб поділитися своїм потужним досвідом. Прикарпаття багате на таланти і не поступається перед іншими регіонами. Просто є люди, які працюють тільки на себе, на свій імідж. Але, слава Богу, є й багато інших. Тож хтось купається у своїй славі і ніхто інший його не цікавить, а хтось присвячує себе подвижництву і літературі.
– Чим здивуєте літературний простір Прикарпаття найближчим часом?
– Нарешті на восьмому році спільної праці плануємо видати колективний збірник поетичних творів. А ще працюємо над одним проєктом, про який наразі промовчу. Одне скажу – буде творчий вибух. І, звісно, зустрічі, зустрічі, зустрічі… А кожна з них – неповторна. Хочемо передусім частіше бачити у себе прикарпатських авторів. Будемо раді спілкуванню. Не чекайте запрошень, а просто не оминайте нашу літературну платформу. У планах –різноманітні дискусії і творчі майстерні.
