У Клубівецькій школі вже 10 років активно працює учнівський журналістський гурток «Ініціатива» під орудою шкільного педагога і письменниці Оксани ПРОНЮК-КУЗЬМИ. Тут все по-справжньому: є редакція газети на чолі з редактором Євгеном Пронюком, яка випускає часопис «Шкільна правда», є шкільні всюдисущі невтомні кореспонденти – Ілона Стецюк, Ангеліна Вовк, Юстина Самборська, Анастасія Палагіцька та ін., є фотокореспондент Михайло Турик, вправні коректори, дописувачі. Та любов школярів до слова, зокрема і до журналістики, не виникла з нічого – вона ґрунтується на праці багатьох поколінь клубівецьких педагогів. Як учить народна мудрість, щоб було що жати, треба сіяти й орати.

Хоча ідея заснування шкільного часопису належить не директорові Володимирові Пронюку, та керівник педколективу, вважаю, виявив одну із найбажаніших рис освітянського (і не лише освітянського!) посадовця: бажання й уміння чути підлеглих та учнів.

– Я тоді лише очолив педколектив, – пригадує В. ПРОНЮК. – І одним із першочергових та ключових завдань, на мій погляд, було забезпечити у закладі публічність, прозорість і відкритість діяльності. Та й українська школа сьогодні ставить завдання забезпечення зворотного зв’язку не лише між викладачами й учнями, а й батьками як повноцінними учасниками освітнього процесу. Дуже хотілося зрушити з мертвої точки, як на той час виглядало, питання учнівських самоврядування та самоорганізації. Але ідея заснування шкільної газети не моя. На установчих зборах учнівського самоврядування її висловив наш учень Любомир Бойко. Підвалини для втілення її в життя, зокрема й медіаресурс, у нас були. Ми тоді реалізовували внутрішній хронологічний проєкт – всі шкільні події як слайди фіксували в інтернетній базі даних. Мала школа і технічні засоби. Відтоді й функціонує наша «Шкільна правда». Щонайперша у цьому заслуга – лідерів учнівського самоврядування. Звичайно, перед виходом чергового випуску газети інтрига завжди є, і цікавість є, але цензури з боку керівництва чи вчителів школи ніколи не було, нема і не буде. Бо інакше весь задум втратить сенс. Майже 90% наповнення газети – праця наших вихованців. А це добра інформація і для адміністрації школи, і для викладачів, і для класних керівників. Власне концепція школи передбачає позитив. Як і парадигма освітнього процесу: навчання на успіху. Хоч, звісно, у «Шкільній правді» є й гострі критичні матеріали.

…Зустріч із керівництвом школи і редакцією шкільного часопису я назвав би урочистим засіданням редакційної колегії «Шкільної правди», адже з дотриманням усіх передбачених санітарних вимог спілкування відбувалося у шкільній галереї Матінки Божої. І, за традицією, все розпочали з молитви. А відтак – коротко про найголовніше.

– Я завжди захоплююся сучасними дітьми, часто буваю на засіданнях редколегії газети і черпаю там цікаві ідеї. Наші діти – ініціативні і розумні, вони вміють комунікувати і між собою, і з людьми. Це нині – одна з головних компетентностей виховання у школі. Завдяки роботі гуртка «Ініціатива», зокрема й редакції «Шкільної правди», відбувається свого роду будівництво колективу, удосконалюються навички працювати в команді.

– Гурток я проваджу з 2012 року, а газету засновано на кілька років скоріше. Хоча за програмою гурток має працювати двічі на тиждень, насправді робота триває щодня. Ми попередньо опрацьовуємо разом зі шкільними кореспондентами кожну статтю газети. Спочатку вчилися азів, елементарних навичок журналістської праці. На мій погляд, найважче у шкільній журналістиці – з останнім шкільним дзвоником проводжати творців газети у самостійне життя. Вчимося, вчимося… А коли чогось вже навчилися – час розлучатися. Недарма наш гурток називається «Ініціатива». Всі члени редакції мають бути небайдужі, комунікабельні, успішні, активні й кипіти позитивною енергією, як вулкан. Я щаслива, коли чую нові думки вихованців, бачу їхнє вміння народжувати та реалізовувати свої задуми тощо.

– Я вже рік очолюю редакцію «Шкільної правди». Сторінки ми випускаємо в електронному і друкованому варіантах. Маємо свій шкільний сайт. А відтак щомісяця на основі новинного ресурсу формуємо десятисторінкову газету. Матеріали охоплюють не лише шкільні будні та свята, а й життя села загалом. Це нас об’єднує як громаду. Кожен член редакції відповідає за означений тематичний спектр роботи. Наприклад, я, окрім обов’язків головного редактора, висвітлюю спортивні новини школи і села. Михайло Турик – фотокореспондент. Ілона Стецюк та Ангеліна Вовк пишуть про життя села і відгуки про книжки. Анастасія Палагіцька готує матеріали про духовність і біблійні історії. А Юстина Самборська – заступник головного редактора – висвітлює шкільні новини.

– Журналістика – моє захоплення, тож я не відчуваю особливих труднощів у своїй роботі. В команді важливо підтримувати одне одного.

– Я дуже люблю писати для газети. Відчуваю підтримку членів гуртка. Своїми матеріалами прагну нагадувати, що потрібно читати не лише художню чи навчальну літературу, а щонайперше – Святе Письмо.

– Працюю із задоволенням. Інколи буває важко, коли потрібно написати й оперативно, чітко, але нічого не забути, не сплутати імена чи дати, деталі, а викласти матеріал зрозуміло для читачів.

– Люблю жанр інтерв’ю. Намагаюся у ньому передати внутрішній стан своїх співрозмовників, деякі штрихи особистого життя, та головне – як переживали ті чи інші події. Якось я писала про подружню пару, яка разом уже пів століття. Було дуже цікаво почути їхні життєві поради. Звісно, люди не завжди хочуть давати інтерв’ю. Але ми просимо приділити хоч кілька хвилин, а відтак, коли вже розмова зав’яжеться, ставимо ті запитання, які запланували.

– Щоразу я намагаюся зробити якісь цікаві фотографії. Особливо люблю фотографувати природу, будні та свята шкільного й сільського життя.

…Клубівецькі гуртківці – бажані гості «Галичини». Разом зі своєю керівницею вони часто навідуються до редакції, спілкуються з керівництвом та працівниками газети, вивчають процес творення часопису.