Екскурсія до музею, похід у театр чи знайомство з університетом можуть видаватися дитині не надто цікавими, особливо коли в телефоні чекає улюблена гра. Саме з таких ситуацій починаються пригоди героїв нового українського пізнавального мультсеріалу «Мені нудно», який створили в Івано-Франківську. Його режисер Василь Гошовський прагне показати дітям, як багато цікавого можна відкрити довкола, якщо дати простір власній уяві. Пілотний сезон серіалу створили у рамках проєкту «Код освіти» за підтримки Українського культурного фонду.

Ідея «Мені нудно» визрівала в режисера декілька років. Спостерігаючи за тим, що дивиться його син Микита, він шукав анімацію, яка могла б підтримати дитячу цікавість і доступно пояснювати складні речі. Особливо бракувало такого пізнавального українського контенту.

«Є популярний мультсеріал «Фіксики». Він має гарний український дубляж, проте це російський, а отже, ворожий продукт. Тут для мене варіантів немає, вважаю, що дивитися його не можна, – каже пан Василь. – Поки ріс мій син і дивився різні мультики, я часто замислювався над тим, що треба створювати своє. Ці ідеї накопичувалися у мене дуже довго».

Одним із джерел натхнення для іванофранківця став американський мультсеріал про юну дослідницю Аду Твіст. Режисера вразило, як його автори зуміли захопливо пояснити дітям складні наукові поняття. Саме завдяки цьому мультику син В. Гошовського вже у три роки знав, що таке гіпотеза. Тож режисер замислився над власною українською альтернативою. Йому хотілося, щоб діти могли пізнавати світ через історії, які виростають з їхнього життя, з близькими персонажами та впізнаваними місцями.

Сьогодні синові Василя – вісім років, і нарешті ідея дозріла до реалізації. За словами режисера, за цей час суттєво розвинулися технології штучного інтелекту, які дозволили йому створити мультсеріал меншим ресурсом. Також режисер заручився підтримкою партнерів. Щодо педагогічних практик, закладених у сюжеті та сценарії, авторів консультували фахівці кафедри педагогіки та освітнього менеджменту ім. Б. Ступарика Карпатського національного університету ім. В. Стефаника, зокрема Тарас Паска. Партнерами проєкту стали Франківський драмтеатр, Центр спадщини Вигодської вузькоколійки та «Промприлад».

До роботи над мультсеріалом долучився актор Іван Бліндар, який озвучив усіх персонажів. «Він зумів дуже добре зіграти кожного героя. А його голос під різних героїв ми вже змінили за допомогою інструментів штучного інтелекту», – пояснює Василь Гошовський.

Із звукозаписом допоміг музикант Роман Калин. А саундтрек виконала реперка alyona alyona. Пісня підкреслює головний задум серіалу, що уява допомагає знайти пригоду, навіть коли довкола все видається нудним. Співачка також стала героїнею однієї з серій. Її участь невипадкова, адже з недавнього часу вона мешкає у Вигоді і має досвід роботи вихователькою у дитячому садку, тож ця тема їй близька та зрозуміла.

Головними героями «Мені нудно» є четверо дітей: Макс, Матвій, безстрашна Настя і тиха Софія, яка через війну переїхала до Івано-Франківська з родиною. Автор прагнув, щоб поведінка персонажів, захоплення і розмови були близькими та природними для сучасного покоління. Тому вони користуються сучасним сленгом, зокрема пов’язаним з комп’ютерними іграми. Значення деяких слів маленькі глядачі, можливо, навіть будуть пояснювати дорослим.

Основні події розгортаються в Івано-Франківську, окрім однієї серії, де дітлахи вирушають у мандрівку до Вигоди. Прототипом одразу двох героїв серіалу – Матвія та Максима став син В. Гошовського Микита. У кожному з них він відтворив різні риси своєї дитини.

Макс захоплюється комп’ютерними іграми й охоче проводить час із ґаджетами. Запропоновані друзями заняття часто видаються йому нудними, тож відірватися від екрана заради музею чи театру непросто. Його двоюрідний брат Матвій – ініціативний, допитливий пластун. Він також користується планшетом, але як своєрідною сучасною енциклопедією для пошуку відповідей на запитання та дослідження світу.

«Загалом тут два герої-хлопчики – це ніби дві іпостасі мого сина одночасно. З одного боку, він геймер-майнкрафтер, як і головний герой, який любить «залипнути» в ґаджеті. А з іншого – пластун, який вміє використовувати технології розумно, – каже В. Гошовський. – Син упізнає в цих персонажах себе, я надихався спостереженнями за ним. Найбільше про сучасних дітей дізнаюся саме завдяки синові, його друзям та спілкуванню з іншими батьками».

Режисер переконаний, що сучасним батькам і педагогам варто бути реалістами. Ґаджети вже міцно ввійшли в дитяче повсякдення, і цілком відмовитися від них не вдасться. Саме тому у своєму проєкті він прагне не відгороджувати дітей від технологій, а навчати їх розумного та безпечного користування цифровими пристроями.

Пілотний сезон складається з п’яти серій. Назва «Мені нудно» тонко передає хід сюжету кожної серії. Адже саме з цього настрою-твердження і розпочинається кожна нова пригода, яка змінює ставлення дітей до «нудних» на перший погляд речей.

«Нині діти не дозволяють собі нудьгувати, хоча саме під час нудьги вмикається уява й народжуються нові ідеї. Це стосується не лише дітей, навіть ми, дорослі, не можемо спокійно посидіти у власних думках без зовнішнього контенту. А діти в цьому середовищі живуть від народження, – пояснює пан Василь. – Ми до цього прийшли з часом, адже в нашому дитинстві було повно місця для фантазій та власних думок. Сучасні ж діти цього вже не уявляють. Їм боляче залишатися без смартфона, їх охоплює паніка, і вони щиро не знають, чим себе зайняти, бо не вміють самостійно організувати своє дозвілля».

Кожна серія присвячена окремій темі та прив’язана до знакових локацій Івано-Франківська й області. Зокрема, перший епізод перенесе глядачів до Вигоди і покаже, що музей може бути не нудним, а захопливим та інтерактивним простором, де торкатися експонатів не просто можна, а й треба.

«Для Макса все, що вигадує Матвій-розумник, здається нудотою. А що може бути «нуднішим» для дітей, ніж музей? Втім, ми прагнемо показати: те, що спершу видається нудним, може перетворитися на захопливу пригоду, варто лише відкласти телефон і увімкнути уяву», – каже режисер.

Наступна пригода приведе друзів до КНУ ім. В. Стефаника. Університетське середовище стане місцем для історії про використання штучного інтелекту та необхідність мислити і виконувати домашні завдання самостійно.

В іншому епізоді дітям розкривають поняття фейків та фішингу. За сюжетом, улюблений блогер головного героя нібито записує звернення з обіцянкою «золотих гір», якщо перейти за відповідним посиланням. Шахраї отримують доступ до акаунта, і хлопці беруться виправити цю халепу. Через цю історію глядачам пояснюють, як перевіряти інформацію та уникати інтернет-пасток.

Важливою рисою проєкту є його актуальність та чутливість до тем, із якими щодня стикається сучасне українське суспільство. Зокрема, одна із серій присвячена взаємодії дітей із ветеранами, які мають ампутації кінцівок. Локацією для цього епізоду обрали ветеранський простір «ПЕТРОС» на «Промприладі», де захисники займаються реабілітаційною стрільбою з лука.

«Зазвичай саме дорослі мають певні бар’єри у спілкуванні, тоді як діти сприймають усе набагато простіше й безпосередніше, – пояснює В. Гошовський. – Через сюжет ми прагнемо показати, як природно та з повагою спілкуватися з людьми, які отримали поранення. Герої знайомляться з ветераном, у якого протезована рука, і бачать, як він вправно стріляє з лука. Для дітей такий протез виглядає «роботизованим» і викликає цікавість».

Ну і куди без Франківського драмтеатру?! Спочатку театр теж не викликає у головного героя великого захоплення. Але знайомство з його історією та можливість зазирнути за лаштунки поступово відкривають інший світ – декорацій, бутафорії та підготовки вистав.

Кожна серія, звісно, має на меті чогось навчити своїх юних глядачів, проте, за словами режисера, робить вона це дуже обережно й завуальовано.

«Даємо цю науку не прямим повчанням від дорослого, адже діти одразу відчувають, коли їх хочуть повчати, і втрачають інтерес до перегляду. За нашим задумом, спостерігаючи за пригодами персонажів, дитина має самостійно доходити правильних і логічних висновків. Без нав’язування моралі, як у байках, – вона має ставати зрозумілою із самої ситуації. Для мене це було принципово важливо», – наголошує пан Василь.

За його словами, мультсеріал буде цікавим дітям від п’яти до 13 років, хоча додає, що й дорослих не залишить байдужими.

«Мені видається, він мав би бути цікавим навіть батькам, які краєм ока підглядають, коли дитина дивиться мультик, – каже режисер. – Серіал дуже життєвий та сучасний, відображає реалії нинішніх дітей, тож вони неодмінно впізнаватимуть у ньому себе».

Тепер на мультсеріал чекає знайомство з ширшою дитячою аудиторією. Режисер сподівається, що разом із героями діти відкриють власні причини відкласти телефон і придивитися до світу довкола. Всі серії пілотного сезону планують оприлюднити на «YouTube». Що ж до продовження серіалу, то автор має чимало ідей, проте подальша доля проєкту буде залежати від реакції та відгуків глядачів.