З 1 вересня 2027 року в Україні розпочнеться впровадження профільної старшої школи. Нова модель передбачає трирічне навчання у 10-12 класах академічних ліцеїв із можливістю обирати напрям та поглиблено вивчати окремі предмети. Щоб численні зміни не стали шоком для освітян та батьків, на Прикарпатті вже нині тестують таке навчання на практиці. Під час поїздки до Ворохтянського ліцею, де відбувся семінар «Старша профільна школа-2027: готуємо заклад уже сьогодні» за участю керівників майбутніх ліцеїв, журналістка «Галичини» побачила, як у гірській громаді готують педагогів до викладання нових курсів, оновлюють кабінети та налагоджують діалог із батьками. А також дізналася, як працює реформа у Бурштинському ліцеї ім. Ольги Басараб, де нову модель пілотують уже другий рік.

Директор департаменту освіти і науки Івано-Франківської ОВА Віктор Кімакович наголосив, що до масштабного старту реформи профільної старшої школи залишилося менше року. А це означає, що громадам потрібно переходити від обговорень, дискусій та абстрактних намірів до практичної підготовки академічних ліцеїв. Освітянин зауважив, що в області вже кілька закладів випробовують профільну школу на практиці. Зокрема, це Ворохтянський ліцей, Делятинський ліцей №1, Коломийський ліцей «Коломийська гімназія ім. Михайла Грушевського», Бурштинський ліцей ім. Ольги Басараб та Ланчинський ліцей ім. Юрія Шкрумеляка.

На семінар до Ворохти запросили представників громад, які планують створити академічні ліцеї, щоб показати практичний досвід підготовки закладу.

«Йдеться про все: від облаштування сучасного освітнього простору – кабінетів, лабораторій, лекційних аудиторій та спортзалів – до складання гнучкого розкладу, вибору профілів і спецкурсів, а також щоденної роботи з батьками й дітьми. Ті, хто стартував раніше, мають поділитися здобутками, аби у 2027 році всі заклади області, які планують бути академічними ліцеями, увійшли в реформу в рівних і належних умовах», – наголошує В. Кімакович.

Досвід Ворохтянського ліцею, який з 1 вересня цього року долучився до пілотування реформи, за словами пана Віктора, є особливо цінним для більшості прикарпатських громад. На відміну від великих міст, де є можливість вивести старшу школу в окрему будівлю чи сформувати кілька спеціалізованих закладів, невеликі громади мають у своєму розпорядженні лише один потужний освітній центр. Саме на цьому прикладі освітянам області демонструють, як ефективно вибудувати профільне навчання в умовах малої громади.

Очільник департаменту переконаний, що створити повноцінну профільну школу можна лише за умови тісної співпраці місцевої влади, освітян, батьків та самих учнів. Без відкритого діалогу і пояснень, які саме переваги дасть таке навчання та які предмети вивчатимуть діти, реформа не запрацює. Зокрема, він наводить приклад Бурштинського ліцею ім. Ольги Басараб, де дирекції довелося провести вісім зустрічей із батьками, аби зняти всі застереження та спільно узгодити майбутні умови навчання їхніх дітей.

Селищний голова Ворохтянської громади Олег Дзем’юк зауважує, що рішення долучитися до пілотування реформи було свідомим та виваженим. Адже в громаді розуміли, що потрібно рухатися в ногу з часом, тож вирішили не чекати, коли реформа прийде до них, а піти їй назустріч.

«Ми чудово усвідомлювали, що це величезна відповідальність, значні кошти й великий обсяг додаткової роботи. Фактично ми всі вийшли із зони комфорту, – пригадує він. – На початках було нерозуміння і серед депутатського корпусу: дехто обурювався, навіщо витрачати такі великі бюджетні кошти. Проте сьогодні навіть ті, хто спочатку мав сумніви, визнають, що ми ухвалили правильне рішення. Адже це робиться для дітей. Маємо створити їм сучасні умови для навчання, розвитку та самореалізації. Якісна освіта в рідному ліцеї – це міцний старт для вступу до закладів вищої освіти. Цілком імовірно, що згодом ці молоді фахівці повернуться в громаду, будуть тут жити, працювати і реалізовувати свій потенціал. Це класична та найвигідніша інвестиція в майбутнє».

Трансформація Ворохтянського ліцею відбувалася у стислі терміни. Масштабні ремонти та закупівля обладнання стартували лише у травні, тож усе літо й вересень у закладі тривали ремонтні роботи. Щоб встигнути завершити оновлення приміщень, на перший місяць навчання учнів старших класів тимчасово перевели на дистанційку. Батьки та педагоги поставилися до цього з розумінням.

У ліцеї відремонтували дев’ять кабінетів природничої галузі та закупили всі заплановані меблі. В оновлених класах Ворохтянського ліцею ще чути запах фарби та свіжої деревини. Вони яскраві та сучасні. У таких освітніх просторах так і хочеться навчатися.

Коли я там побувала, то в оновлених кабінетах учні ще не навчались. Але навіть порожні класи справляють неабияке враження. Таке оснащення має допомогти зменшити різницю в умовах навчання між сільськими та міськими школами. Адже такі обладнані навчальні кабінети, як у Ворохті, мають бути у всіх академічних ліцеях, незалежно від того, де вони розташовані.

«Курчат рахують восени, але я переконаний, що нові умови підвищать якість знань, – підсумовує Олег Дзем’юк. – Діти тепер навчатимуться в сучасних лабораторіях фізики і біології, мають STEM-кабінет. Якби я у свої шкільні роки мав можливість вчитися в таких умовах, то біг би до школи із величезним захопленням. Це позитивний поштовх і для учнів, і для роботи педагогів».

У Ворохтянському ліцеї навчається 562 учні. Казковий гірський краєвид, який відкривається з вікон школи, – це приємний бонус проживання в гірській місцевості. Проте є й свої специфічні логістичні труднощі. Зокрема, для частини дітей проблемою залишається дорога до закладу.

«Ліцей розташований у гірській місцевості, дуже близько від Говерли. Ми організували підвезення дітей, які живуть за 10-12 кілометрів від ліцею. Однак, на жаль, із села Вороненки підвезення немає, і діти змушені долати від 8 до 14 кілометрів пішки чи добиратися власним транспортом. Для цього маршруту потрібен повнопривідний автобус високої прохідності. Наразі маємо трьох десятикласників із Вороненківської гімназії, які навчаються в нашій профільній школі», – пояснює директорка закладу Ірина Несторук.

Отримати статус академічного ліцею – це втілення амбітної мрії, каже вона, хоча шлях до неї виявився довгим та непростим. Вона пригадує, що підготовка розпочалася торік у вересні із залучення підтримки засновника та одноголосного рішення педагогічної ради.

«Тоді ми навіть на 50 відсотків не уявляли, наскільки складним виявиться цей процес, – зізнається очільниця закладу. – Педагогічний колектив одностайно підтримав участь у «пілоті», однак згодом ми зіштовхнулися з потужним супротивом. Був і негатив, і категоричні відмови батьків брати участь в експерименті».

Ключем до подолання кризи стала максимальна відкритість. Адміністрація ліцею щонайменше чотири рази проводила батьківські збори, аби без прикрас і чесно пояснити всі нюанси майбутньої реформи. До діалогу з громадою долучалася й тодішня заступниця міністра освіти і науки Надія Кузьмичова, яка під час двох зустрічей відповідала на найгостріші запитання батьків.

Зрештою, роз'яснювальна робота дала результат: ліцей зібрав 46 заяв від майбутніх десятикласників. Оскільки заклад розташований у гірській місцевості, на нього не поширювалася стандартна вимога конкурсного відбору до пілотного проєкту не менше 60 учнів.

«Упродовж усього цього часу ми дуже тісно спілкувалися з дирекцією Бурштинського ліцею ім. Ольги Басараб, зокрема з його директоркою Наталією Бойчук, – розповідає директорка. – Вона допомагала нам долати складні моменти та застерігала: «Цим шляхом не йдіть, бо тут можна спіткнутися». Завдяки її підказкам і досвіду колег ми змогли уникнути багатьох помилок».

Нині у Ворохтянському ліцеї функціонують два десяті класи, в яких відкрили чотири профілі.

«Мали ще п'ять заяв на п'ятий – туристичний профіль, але як першопрохідці побоялися ризикнути, – зауважує директорка. – Учням пропонували вісім профілів, рекомендованих Міносвіти і науки, проте з огляду на їхній вибір та можливості ліцею зупинилися на чотирьох. Найбільше заяв від учнів отримав профіль, що об’єднує математику, інформатику та технології».

За словами керівниці, важливо було представити кожен із трьох кластерів – освітніх напрямів, що об'єднують споріднені навчальні предмети та інтегровані курси. Із мовно-літературного обрали два окремі профілі – українську та англійську філологію, зі STEM-кластера – математику, інформатику та технології, а із соціально-гуманітарного – історико-правовий. Останній додатково підсилили курсом права.

Одним із найбільших викликів на етапі підготовки стало формування навчального плану. Його потрібно було підготувати до 15 червня, хоча, як зауважує директорка, тоді чимало модельних програм ще не було затверджено. Паралельно з’ясовували, які з нових курсів готові викладати педагоги.

«Ми вивчали типову освітню програму, дивились, які курси можна запропонувати, а також індивідуально розмовляли з кожним педагогом про те, чи зможе він викладати цей курс. Вчителі мали тиждень, щоб опрацювати матеріали. Щось змінювали, і вже з тими пропозиціями йшли до дітей», – розповідає І. Несторук.

Так у навчальному плані з’явилися «Психологія спілкування», «Особистісний розвиток та кар’єрне орієнтування», «Права та обов’язки учнівської молоді», «Штучний інтелект» і «Робототехніка».

Головною перевагою профільної школи директорка вважає можливість будувати індивідуальну освітню траєкторію. Старшокласники можуть більше уваги приділяти тим предметам, до яких мають здібності та зацікавлення. Водночас вони продовжують вивчати обов’язкові освітні компоненти, потрібні, зокрема, для підготовки до НМТ. Скажімо, учні філологічного профілю опановують математику на базовому рівні, а предмети обраного спрямування – поглиблено.

За словами директорки, особливе зацікавлення учнів викликають прикладні вибіркові курси, що доповнюють профільні предмети.

«Наші педагоги відзначають, що дітям набагато краще «лягають» додаткові прикладні курси, – роз’яснює директорка. – Наприклад, для учнів, які поглиблено вивчають англійську мову, ввели курс «Світ подорожей та туризму», а для учнів профілю української філології – «Пишемо есе». Щоб задовольнити індивідуальні запити кожного учня, шукали гнучкі рішення».

Однак можливості закладу запропонувати різні профілі безпосередньо залежать від кількості учнів. Що більше старшокласників, то легше сформувати групи за різними інтересами. Для невеликих закладів це стає обмеженням.

«Чим більше дітей, тим легше й цікавіше «танцювати». Можна відкрити значно більше класів та профілів, а отже, дитина отримує куди ширші можливості для вибору свого навчального шляху», – наголошує директорка.

Перші місяці роботи в режимі академічного ліцею вже дають змогу робити перші висновки. Як зауважує пані І. Несторук, хоча процес і не є ідеальним, учні сприймають оновлену програму з великим зацікавленням.

У Бурштинському ліцеї імені Ольги Басараб профільну старшу школу пілотують уже другий рік. Очільниця закладу Н. Бойчук переконана, що цей досвід допомагає учням більш усвідомлено обирати майбутню професію, а педагогам – переглядати власні підходи до навчання.

«Якби мені випав шанс розпочати все спочатку – неодмінно пішла б цим шляхом знову, – каже пані Наталія. – За час пілотування побачила реальний результат і зрозуміла, наскільки це важливо. Якщо раніше випускники часто обирали не той заклад вищої освіти чи не ту спеціальність, бо ще не мали чіткого уявлення про майбутнє, то теперішні діти вже свідомо розуміють свій вибір».

За її спостереженнями, кар’єрне орієнтування та поглиблене вивчення обраних предметів допомагають старшокласникам краще зрозуміти свої зацікавлення й можливості ще до вступу в університет чи інший заклад освіти. Якщо ж у десятому класі учень усвідомлює, що обраний напрям йому не підходить, то може змінити профіль навчання.

У 2026-2027 навчальному році в ліцеї навчаються 1 035 учнів. Із них 82 одинадцятикласники долучилися до пілотування у вересні 2025-го, а 75 десятикласників розпочали навчання за новою моделлю цього року. Заклад пропонує чотири профілі: «Мова і міжкультурне спілкування», «Громадянська освіта і соціальна взаємодія», «ІТ» та «Біотехнології».

Як пояснює директорка, у назвах свідомо відійшли від звичних формулювань на кшталт «поглиблене вивчення математики» чи «поглиблене вивчення біології». Прагнули, щоб уже сама назва допомагала дитині побачити зв’язок між навчанням і майбутньою професією. За словами Н. Бойчук, такий підхід зацікавив учнів і зробив вибір зрозумілішим. Суттєво змінився й вигляд ліцею завдяки державним субвенціям на обладнання та коштам місцевого бюджету, спрямованим на оновлення освітнього простору. Класи стали світлими й сучасними.

«Коли до нас заходять випускники минулих років, вони навіть із дружнім докором запитують: «Чому ж у нас такого не було?», – каже очільниця закладу.

Втім, найважчим у впровадженні змін пані Наталія називає комунікацію. Пояснювати сенс профільної освіти доводиться передусім дорослим – батькам і представникам громади. Зокрема, чому старша школа має змінитися і для чого потрібен дванадцятий рік навчання.

«Коли переходили з десятирічної на одинадцятирічну систему, це було дуже складно. Тепер – дванадцять років, і знову ті самі запитання: для чого, чому, можливо, не потрібно? Пояснити не стільки дітям, скільки їхнім батькам, – оце найскладніше», – зауважує освітянка.

Не менш гострим залишається кадрове питання. За словами керівниці, через війну та інші обставини залучати молодих спеціалістів до роботи в школі складно. Водночас профільна освіта потребує педагогів, готових постійно навчатися, опановувати новий зміст і змінювати власні методи роботи.

«Без мотивованого вчителя профільна школа просто не працюватиме, – підкреслює директорка. – Йдеться не лише про фінансовий бік, а й про прагнення постійно змінюватися. Ми добирали педагогів, які прагнуть розвиватися самі та завше вчитися. Вважаю, що справжній учитель – той, хто навчається все життя».

Тим, хто лише готується до впровадження профільної старшої школи, Наталія Бойчук радить почати з власної готовності до змін. На її переконання, керівник має розуміти їхню мету й бути вмотивованим, адже від цього залежить і налаштованість всього колективу.

«Не боятися йти вперед. Головне – правильно вибудувати комунікацію з громадою, батьками й учнями. І тоді все вийде», – переконана директорка.

…У контексті реформи профільної старшої школи мені спадає на думку влучне українське прислів'я: «Очі страхають, а руки роблять». Звісно, створити академічний ліцей непросто, адже йдеться не лише про зміну вивіски, а про конкурентоспроможність закладу та докорінно новий підхід до навчання. Тому варто припинити надіятися, що реформу скасують, як це вже траплялося у 2010-му на фінішній прямій із «дванадцятирічкою». Адже повніше оцінити успіх чи провал Нової української школи, логічним завершенням якої і є старша профільна ланка, можна буде лише тоді, коли учні пройдуть увесь цикл навчання – від першого до 12-го класу. Тож шляху назад немає. Проте труднощі, які вже виявляє пілотування старшої школи, потрібно розв’язувати тепер, щоб до загального старту громади мали і підготовлені заклади, і реальні можливості забезпечити доступ до них.