Подолати страх перед «чистим аркушем», навчитися критично мислити та аргументовано висловлювати власні думки без шаблонів і рамок – саме цього навчають десятикласників Ворохтянського ліцею на курсі «Пишемо есе». Його викладає учителька української мови та літератури з 25-річним педагогічним стажем Марія Романюк. Вона навчає дітей не просто писати твори, а не боятися висловлювати свою думку, і не лише на папері. Для своїх занять педагогиня створила авторський зошит-тренажер, який робить навчальний процес цікавішим та структурованішим. За її словами, до цих уроків із захопленням долучаються навіть ті, хто раніше уникав творчих робіт.

Уроки переконливого есе

Марія Романюк пройшла відбір до національного проєкту «Пишемо есе», який із 2025 року реалізовує ГО «Вчися», а раніше впроваджувала ГО «Смарт освіта». За словами педагогині, це курс із академічного та креативного письма. Його головна мета – розвиток критичного мислення, читацької грамотності та навичок переконливого й аргументованого висловлення думок. Програми та матеріали курсу призначено для учнів п’ятих, шостих і десятих класів. Ворохтянський ліцей долучився до пілотування старшої профільної школи, тож старшокласники мають можливість обирати цікаві та нестандартні предмети, один із яких – «Пишемо есе». Тут його вивчають 22 десятикласники.

За словами Марії Романюк, головна перевага курсу полягає в тому, що учні вчаться ґрунтовно працювати з інформацією ще до того, як взятися за ручку і почати писати. Моя співрозмовниця підкреслює, що на курсі «Пишемо есе» головним є не так кінцевий результат, як сам процес роботи. Саме завдяки цьому учні долають страх перед написанням творів, адже на уроках вчаться не боятися вільно висловлювати думку як усно, так і письмово.

«Учні не просто пишуть текст, – коментує Марія Романюк. – Вони читають, аналізують, перевіряють достовірність інформації, дискутують та занотовують свої ідеї. Цей етап називається «передписання». Ми вчимося не лише писати на задану чи обрану тему, а й працювати з інформацією: досліджувати, аналізувати, шукати рішення та компроміси, і лише після цього викладати думки на папері».

Марія Павлівна зізнається, що їй дуже подобається цей курс як учительці. Цікавий він і старшокласникам. «Учнів мотивує те, що до них дослухаються і вони можуть вести діалог. Вони знають, що кожна думка є важливою, тож не бояться говорити, шукають компроміси та рішення. І це надзвичайно захоплює», – каже вона.

Організатори курсу «Пишемо есе» надають учителям методичні розробки, презентації та модельні програми. Словом, усі необхідні інструменти для ефективної роботи. Втім, це не привід зупиняти власний творчий порив. Спираючись на отримані рекомендації, педагогиня розробила власний зошит-тренажер «14 кроків до усвідомленого письма. Розвивай навички, знаходь свій голос, твори усвідомлено», який тепер застосовує на уроках. Над посібником Марія Романюк працювала близько трьох місяців.

«Я обрала ті основні форми, навички й методики роботи, які найбільше імпонували та дали найкращий результат на практиці, і їх вийшло 14. Усі матеріали розписано по тижнях на весь курс, – роз’яснює Марія Павлівна. – Учні вчаться писати есе – аргументоване, структуроване і логічне. Для цього вони виконують відповідні завдання. До прикладу: «Напишіть коротке есе-рефлексію: які тексти я вважаю переконливими?». Діти обмірковують питання, шукають інформацію, дискутують, ведуть діалог. Також є завдання: «Створіть мінікартку «Переконливе есе – це текст, у якому є…». Я показую свою картку як зразок, а вони, орієнтуючись на мою роботу, створюють власні. І таких завдань дуже багато. До кожного заняття є відповідні методичні продукти».

Чи важко було Марії Павлівні опановувати методику курсу, якого раніше в шкільній програмі не було? У відповідь чую впевнене «ні». Педагогиня зауважує, що курс їй одразу припав до душі, тож вона із захопленням його веде й залюбки викладала б у кожному класі, адже тут є простір для фантазії, творчості й креативу без жодних шаблонів, рамок чи схем.

«У мене навіть пишуть ті, хто не любив писати і ніколи не хотів створювати творів чи есе. А сьогодні вони працюють із захопленням, – каже вчителька. – Діти залюбки долучаються навіть до дистанційних уроків. Якщо на українській мові чи літературі вони можуть вигадувати сотню причин: захворів, немає інтернету, не працює мікрофон, – то на цей курс виходять майже всі і одразу запитують: «А що ми сьогодні будемо робити? А який текст будемо опрацьовувати?».

Учителька зізнається, що на початку викладання курсу, мала невеличкі побоювання щодо того, як подати матеріал, аби в дітей залишився приємний післясмак і бажання його вивчати. «І мені це вдалося, – підсумовує вона. – Різноманітними текстами, аналізом, дослідженнями та креативними завданнями вийшло їх справді захопити».

Робота з текстами, за словами педагогині, допомагає їй краще розуміти учнів.

«Мова і література – це складно, адже потрібно читати тексти та грамотно писати. Тобто більший акцент іде на правила і навички читання. А на цьому курсі ми розвиваємося ще й як особистості. Дитина, читаючи текст, аналізує його, досліджує, перевіряє достовірність інформації. Далі висловлює власні міркування та бачення: як вона ставиться до тієї чи іншої проблеми. На таких заняттях я бачу внутрішній світ дитини», – наголошує Марія Романюк.

Моя співрозмовниця зізнається, що викладати у пілотних класах академічного ліцею їй подобається, адже є більше простору для творчості. Проте роботу ускладнило те, що через облаштування приміщень для пілотних класів у Ворохтянському ліцеї перші місяці нового навчального року довелося працювати дистанційно. На її переконання, повернення до очного навчання відновить живу взаємодію між учнем та вчителем.

Освітянка відкрита до співпраці з педагогами-однодумцями і готова ділитися з ними досвідом, аби змінювати підходи до викладання загалом та навчання письма зокрема.

«Це розвиток. Я б хотіла, щоб усі педагоги – і молодші, і старші – рухалися вперед, опановували сучасні методи та підвищували свій рівень. Адже це постійна підготовка, ти щоразу в пошуку. І твоє головне завдання: зацікавити на уроці, розбудити навіть тих учнів, які спали до цього часу», – каже педагогиня.