Книжка вчителя історії Брошнів-Осадського ліцею і директора «Музею депортації українців у ХХ столітті» Ярослава ПАВЛЯКА «Депортації як інструмент імперської московської політики в Україні. Частина друга. Спогади очевидців», що побачила світ у МП «Таля» у Брошнів-Осаді, є продовженням однойменного видання, яке вийшло друком два роки тому. Навчально-краєзнавчі студії автора схвалено на засіданні педагогічної ради Брошнів-Осадського ліцею і рекомендовано як посібник для шкільного курсу «Історія України».

У новому виданні Я. Павляка, крім невеличкої авторської передмови, є кілька розділів: «Депортації: спогади очевидців», «Примусове переміщення населення внаслідок урегулювання кордонів» і «Спогади очевидців про пересильний табір у Брошневі-Осаді у 1947–1953 роках», які органічно поєднані стрижневим задумом: щонайповніше задокументувати факти злочинів як наслідок московської політики в Україні у ХХ столітті через свідчення людей, які на собі відчули жахіття депортацій як одного з інструментів геноциду українського народу. Автор книжки завдяки своїм краєзнавчим студіям наповнює «Музей депортації українців у ХХ столітті», який наразі створюють у Брошневі-Осаді, конкретним змістом. Тож у цьому контексті Я. Павляк зазначає: «Відходять в інший світ люди, які пережили ці страшні часи депортацій. Багатьох із них я знав, чув їхні розповіді, співпереживав їм, і в міру можливості намагався про них згадати у цій книжці. Сподіваюся, що музей запрацює, будуть відвідувачі, а діти і внуки тих, хто зазнав цих страждань, надаватимуть матеріали, якими наповнюватиметься музейний фонд і писатиметься ще одна важлива сторінка історії, яку пережив наш народ».

У виданні йдеться щонайперше про гіркі переселенські дороги прикарпатців. Описано зокрема долі родин Маланіїв, Мельників та Процаків із Брошнева-Осади, Стронговських – із присілка Прислупа, Кузь – із Перегінська, Струків – з Надвірної, Штогрінів – із Саджави, Шулярів – із Майдана, Яцківих – із Брошнева, Щуровських – із Рожнятова, Шутяків – із Копанок, Ковальчуків – із Лугів, Лазоришин – із Кадобни та ін.

Розповідається також про примусове виселення з українських етнічних земель Польщі родин Зубрицьких та Поглідів, з ким автор книжки безпосередньо чи шляхом листування спілкувався ще за життя і записав їхні свідчення. У краєзнавчому виданні також уміщено спогади очевидців про пересильний табір у Брошневі-Осаді у 1947–1953 рр., звідки для багатьох тисяч прикарпатців починалася дорога в Сибір: Емілії Пірус, Марти Дроцюк, Ольги Бойко, Оксани Хоптяк та ін.

Значне місце посідає у дослідженні і висвітлення трагедії виселення жителів та руйнування села Кадобни 1951 року, про які йшлося і в газеті «Галичина». Оповіді людей проілюстровано численними рідкісними документальними світлинами й матеріалами з їхніх домашніх та авторського архівів.

Видання як краєзнавчі навчальні студії для школярів-ліцеїстів нині дуже актуальне, і не лише в рамках шкільної програми, а й у значно ширшому форматі – громадянському. Адже виселення, депортації чи пересильні табори, на превеликий жаль, і у ХХІ столітті не відійшли у минуле, а й сьогодні, у час війни з російськими загарбниками, є одними із жахливих реанімованих і «осучаснених» інструментів імперської політики катів-московітів на захоплених територіях України.