У білоцерківському видавництві «Час Змін Інформ» побачила світ нова книжка прикарпатської поетеси Ольги МАЦЬКІВ «За крок до первоцвіту». Я мав за честь насолодитися її поезіями, які ввійшли до неї, ще в авторському рукописі. Тож і мої враження від прочитаного, викладені в передмові «Поезія як молитва», слід сприймати і як першину читацьких відчуттів, і як доконаний літературно-критичний вислід. Додає книжці «За крок до первоцвіту» ваги й те, що прийшла вона до читачів після літературного редагування, яке здійснила відома прикарпатська поетеса, заступниця голови Рожнятівського літературного об’єднання «Горгани», членкиня НСПУ Леся Шмигельська.

Світло любові свого часу народило в О. Мацьків нестримний потяг до слова і стало надійним та потужним крилом у її житті та поетичній творчості. І упродовж останніх п’яти років жителька села Цінева на Рожнятівщині стрімко зростає й яскраво вигранюється як поетеса. Це – добрий знак, який щоразу помітно проступає з виходом у світ кожної збірки її поезій. Зрештою, і в короткій анотації до нової поетичної книжки «За крок до первоцвіту» зазначається, що нове видання є «свого роду відвертою сповіддю щирої жіночої душі з її болями і тривогами, материнські переживання про долю дітей, України. А ще: трепетне і величне почуття любові, яке невидимою гранню пройшло крізь поетичне мислення авторки».

У творчому набутку Ольги Мацьків кілька книжок поезій: «Вилікуй мене любов’ю…» (2017), «Сонцесад» (2018), «Жінка сіяла ружі…» (2020), «Промінчики для мами» (2020), «БезКрилАлітаю» (2022). Книжка «За крок до первоцвіту» (2023) – шоста збірка поетеси і водночас перша, написана в часі великої війни в Україні, в якій громадянські мотиви стали стрижневими і звучать надзвичайно актуально, чуттєво, зболено і по-справжньому. Поезії, які увійшли до книжки, за своєю тематикою та головним ідейним замислом є взірцем сучасної патріотичної лірики.

У творчості О. Мацьків образно-тематична еволюція очевидна – від домінування особистісного та родинного у попередніх збірках поезій і до вияву незламної любові до Бога і України – в образах ліричних героїнь – християнки, матері, жінки, сестри, у книжці «За крок до первоцвіту». Хоч нова поетична збірка відкриває для читачів пані Ольгу й як авторку глибокої громадянської поезії, та її твори про війну – без патетики, а вирізняються творчою самобутністю, жіночою чуттєвістю, материнською емоційністю і людською справжністю. Поезії у збірці – як молитва матері, де Бог, Україна і її діти-захисники – понад усе.

Навіть духовні розважання чи мову жіночого серця ліричної героїні поетеса обов’язково провадить крізь реалії війни. Чи не в кожному творі обов’язково присутнє характерне молитовне, осяєне вірою і надією, звернення ліричної героїні-українки до Бога, до Його небесних ласк і всемогутності: «Зглянься, Боже, плаче Україна…», «Боже, бережи нам Україну…», «Боже, не дай зотліти і освяти нам путь…», «Доки, Господи, і за що ця виснажлива кардіограма?», «Боже, Боже мій, люди гинуть в середмісті посеред світу…», «Мій Боже, я стараюсь як ніколи…», «Боже мій любий, зорі збуди зі сну…», «Боже, гріхи прадавні нам відпусти…».

Чи не найбільше полюбляю, коли автори кожною наступною книжкою не заколисують творчою стабільністю, образно-тематичною впізнаваністю від збірки до збірки чи кількісними рекордами бібліографічних позицій, а дивують розвоєм, мистецьким поступом і літературними знахідками. У цьому контексті вихід у світ книжки «За крок до первоцвіту» мене щиро втішив. Бо відчуваю справжність – у поезії Ольги Мацьків все просто і без викрутасів.