Вовчинець не хоче бути жебраком, або Як деякі приміські села виступають проти примусового приєднання до Івано-Франківська

Недавно депутати Вовчинця, Угорників, Микитинців, Хриплина та Крихівців підтримали колективне звернення до Президента України, голови Верховної Ради, Кабміну, керівництва області та народних депутатів від Прикарпаття про недопущення спотворення основ децентралізації – провадження політики примусового приєднання чи об’єднання територіальних громад. Ці села вважають себе спроможними і не хочуть приєднуватися до Івано-Франківської ОТГ, як це без погодження з ними прописали в перспективному плані чиновники від децентралізації. Тож у цьому контексті «Галичина» пропонує читачам відверту розмову з багатолітнім головою Вовчинецької сільської ради Михайлом НАЗАРОМ про очікування змін і децентралізаційні маневри чиновників, бутафорні критерії спроможності громад і статистичні маніпуляції, примусові об’єднання та небажання почути людей.

Михайло Назар, голова Вовчинецької сільської ради.
– Михайле Мирославовичу, то терпець у деяких приміських громад, зокрема і у вовчинецькій, урвався – люди не хочуть, щоб їхнє майбутнє вирішували без них, імітуючи реформи місцевого самоврядування?

– Минуло вже п’ять років від часу спроби навести лад у державі на базовому рівні, але нас не почули, хоч ми і не відмовчувалися. Тож підписання звернення сільськими головами деяких приміських сіл – останнє намагання зберегти самоврядування в громадах, тобто підвалини держави. Ми підтримуємо децентралізацію і вважаємо її дуже важливою й органічно пов’язаною з реформуванням адміністративного устрою. Та не все тут гладко – маємо своє бачення, свої зауваження і побажання. І якщо так думає не одна громада, – а в нашому разі п’ять, – то, очевидно, щось не так із перебігом децентралізації.

– А що не так?

– «Не так» починається з того, що на місцях децентралізацію провадить облдержадміністрація, розпорядженням голови ОДА навіть створили нові управління і робочу групу. Остання, до речі, налічує до пів сотні осіб. Але серед них нема тих, кого сьогодні передусім торкається децентралізація і хто її щонайперше відчує на своїй шкірі.

– Хто, на Вашу думку, міг би донести до загалу наболіле?

– Щонайперше – керівники ще не реформованих громад, депутати сільських рад та ін. Деяких голів ОТГ уже залучили до робочої групи, але чинних голів громад, які ще не об’єдналися чи не приєдналися, наскільки мені відомо, в робочій групі нема. Прикро, тому що і я, і мої колеги від початку реформування – 2015 року – своїми пропозиціями активно включилися в роботу і розробку перспективного плану децентралізації в області. Були напрацювання з громадами, пройдено етапи за методикою формування об’єднаних громад… Та за весь той час нам не вдалося достукатися до облдержадміністрації і дійти консенсусу. Ми вірили, що слово «добровільне» – не порожні балачки, а вмотивоване важливими аргументами поняття. Але побачили, що все вирішується не так, як хочуть громади, а як це потрібно комусь… І все робиться не десь там, на центральному рівні влади, як нам намагаються пояснити, а на місцях. Тож якого результату сподіватися, якщо реформи здійснюють без логіки і належного прорахунку? Виглядає, відбувається не децентралізація, а робота з електоратом…

– Будь ласка, проілюструйте сказане.

– Наведу кілька фактів, на які я натрапив, переглядаючи перспективний план реформування громад в області. У ньому кількість людей, які проживають на території Вовчинецької сільради, означено числом приблизно 4 200 осіб. Але ж насправді населення в нашій громаді вдвоє більше, навіть зареєстрованого – понад 7 тисяч! Та в нас більше виборців у реєстрі, ніж зазначено в перспективному плані. Така ж інформація у перспективному плані і щодо числа дітей шкільного віку. Зрозуміло, що занижена статистика впливає на визначення показника спроможності громади.

– Тобто такі факти – не випадкові помилки?

– Я допускаю, що це загальна практика – один зі способів, який дає змогу «малювати» потрібну картину спроможності чи неспроможності громад. І це мене дуже дивує, бо ж можна помилитися на десяток людей, сотню... Але подавати настільки спотворені дані, явну дезінформацію на засідання Кабміну, захищаючи перспективний план децентралізації області? Люди, які так вчинили, мають бути покарані, адже через них і реформи будуть бутафорними. І головне: все це відбувається на місцевому рівні. Пряме втручання чиновників у перебіг реформи. Анекдот!

– Якщо не випадково, то, очевидно, так комусь вигідно?

– Треба відштовхуватися від того, яка мета реформування. В центрі уваги має бути людина. Та чи керуються деякі «реформатори» такою метою? Переконаний, що ні. Людей до уваги не беруть, а переймаються територіями. Децентралізація не може проходити скрізь однаково. Громади мають різні можливості й проблеми, які хочуть вирішити. Розумію, що є громади, які можуть вижити, лише об’єднавши свої зусилля з іншими. А є й самодостатні, які не потребують такого порятунку. І ми у 2015 році як стовідсотково спроможна громада готові були ділитися своїм ресурсом, утворивши Вовчинецьку ОТГ і приєднавши три села Тисменицького району – Колодіївку, Добровляни й Узин. І про це заявили в перспективному плані, пройшовши згідно з чинною методикою всі етапи і надавши свої пропозиції в облдержадміністрацію для отримання висновків. Та їх ніхто і не планував розглядати. З’явився перспективний план, в якому нашу громаду прописали в Івано-Франківській ОТГ. Та ми руки не опустили, а продовжували роботу. Ще 2017 року звернулися в Офіс реформ при облдержадміністрації (нині Центр сприяння розвитку місцевого самоврядування. – І. Л.). Ми вірили і віримо, що Вовчинець може стати центром ОТГ. І я дуже тішуся, що Угринів з Клузовом, Загвіздя і Підлісся змогли вирватися з міської гравітації. Здоровий глузд завжди перемагає.

– Чи було якесь реагування на недавнє звернення п’яти приміських громад до керівництва держави і центральних органів влади?

– Цікаве запитання. Ще раніше – в грудні минулого року – мали ми робочу зустріч із заступницею голови облдержадміністрації за дорученням губернатора. У мене залишилися гарні враження. Бо зустріч підкріпила нашу віру. Після того спілкування ми звернулися до голови облдержадміністрації зі своїми міркуваннями і пропозиціями, розуміючи, що ще можливі зміни в перспективному плані. Було і моє осібне звернення 11 грудня 2019 року, а 10 січня цього року надійшла відповідь від начальника управління з питань децентралізації та регіонального розвитку ОДА Миколи Дем’янчука. Скажу відверто і з усією повагою: я не ознайомлений з ним, але під таким листом свій підпис не поставив би. Там ідеться про добровільність об’єднання, та є обмежувальні «але», тобто врахування інших критеріїв – фінансового, кадрового, ресурсної спроможності ОТГ, відстані до адмінцентру… За такими критеріями ми повинні б не «проходити» експертів, а «пролітати»! Та найцікавіше слово – «доцільність», яке я ніде до цього в жодних документах і методиках не бачив. Бо про доцільність для кого йдеться? Для політиків чи для людей? А ще є вислів «збалансування території», який як селянин також не розумію. Як можна декларувати одне – турботу про людей, а робити протилежне? Це небезпечне явище.

– Чи відчуваєте тиск? Що маєте намір робити далі?

– Тискові ми б відповідно протидіяли. У нашому ж разі однією рукою гладять, другою тримають. Посилаються на Кабмін. Ми ж розуміємо: насправді все відбувається на рівні області. Допускаю, що можуть бути спотворення даних не лише про кількість населення, а й про інші параметри розвитку громади, які впливають на те, чи бути нашій об’єднаній громаді. Людей дезінформують, зокрема про потребу платити за користування медичними, освітніми та іншими послугами. Зазначу: жителі нашого села і сьогодні, ще не об’єднавшись, платять за всі послуги. Бо ж податки як від фізичних осіб, так і від підприємств ідуть до міської казни. Ми ніколи не були жебраками, не хочемо і далі бути пасинками для Івано-Франківська. Але це не означає, що треба зводити стіну чи паркан між містом і селом. Вовчинець – спроможна громада. Скажімо, у нас без державних субвенцій у бюджеті 2020 року зафіксовано загальний дохід 31 млн грн. На казначейських рахунках маємо такий запас, що можемо прожити рік, не відчувши жодних проблем. То який сенс нівелювати той високий господарський рівень, якого досягли за роки? Прописано, що одне чи декілька сіл можуть утворювати територіальну одиницю. Реформування стосується конкретних людей, тож вони повинні у ньому брати участь, і все має відбуватись на основі чітких розрахунків. Саме з аналізу господарської спроможності громад потрібно було починати цей процес кілька років тому.

24 січня Кабмін затвердив нову методику формування спроможних громад. Тож у нас з’явилася надія. Бо в цій ситуації комусь із області треба дуже потужно збрехати, щоб ми стали «неспроможними». Також уже зареєстровано у Верховній Раді України і проєкт закону «Про співпрацю громад», де йдеться про можливість створення біля міст із населенням понад 200 тис. жителів окремих ОТГ і на рівних партнерських умовах входження до складу міської агломерації. Це буде значним підсиленням для міста. Така європейська практика вже давно існує. Сидіти й очікувати – не наш шлях. Бо людська доля – у людських руках. І я це відкрито і голосно кажу.

Редактор відділу соціальних розслідувань та комунікацій з читачами