За плугом слова. Івано-Франківській обласній організації Національної спілки письменників України – 50 років

10 травня цього року Івано-Франківська обласна організація Національної спілки письменників України відзначає свій півстолітній ювілей. За ці роки із невеликого осередку організація виросла в поважний колектив із власними районними осередками в Косові, Коломиї, Верховині, Рожнятові. Кожен із членів ІФОО НСПУ є неповторною самобутньою особистістю.

Як розповідає колишній чільник організації, відомий письменник, журналіст, редактор – Василь Добрянський, «установчі збори Івано-Франківської організації Спілки письменників України відбулися 10 травня 1971 року. Першим її відповідальним секретарем став поет Микола Карпенко. Тими днями Прикарпаття і вся Україна відзначали столітній ювілей Василя Стефаника. До Івано-Франківська з цієї нагоди приїхало багато гостей, зокрема письменники з Києва та Львова – О. Гончар, П. Загребельний, В. Козаченко, Д. Павличко, Р. Братунь, Р. Іваничук та інші. Всі вони були присутні при народженні нової обласної філії письменницької спілки. Того ж вечора Олесь Гончар озвучив цей знаменний факт на урочистому ювілейному засіданні у приміщенні драмтеатру.

Це не була подія, штучно підігнана під ювілей геніального покутського новеліста. Ще з другої половини 1940-х років на Прикарпатті працювало досить потужне літоб’єднання, яким у різні роки керували Михайло Донцов, Яків Стецюк, Володимир Омельченко, Микола Кубик, Микола Карпенко. Досить сказати, що на з’їзд СПУ у листопаді 1966 р. з Івано-Франківщини поїхали сім членів Спілки. Це Володимир Бандурак, Віктор Брезицький, Микола Карпенко, Григорій Кирилюк, Іван Михайлюк, Ольга Стрілець, Володимир Хронович.

Тим часом підростала й обдарована молодь: Степан Пушик, Тарас Мельничук, Богдан Бойко, Галина Турелик, Микола Яновський... Троє з них – С. Пушик, Г. Турелик, П. Добрянський – стали членами СПУ на початку 1971 року. Це дало можливість утворити той мінімум – десять членів Спілки – який давав право створити письменницьку організацію в області.

Богдана Бойка та Миколу Яновського прийняли в члени СП через три роки. Інакше – драматично – склалася доля Тараса Мельничука. 1972 р. його ув’язнили за вірші, а в 1979 р. вдруге заарештували і притягли до кримінальної відповідальності за сфальсифікованою справою.

Були втрати й іншого характеру. 1973 року помер В. Хронович, а 1975-го став киянином перший керівник організації М. Карпенко. Відповідальним секретарем було обрано Павла Добрянського, заступником – Степана Пушика, який, до того ж, очолював Клуб творчої інтелігенції Прикарпаття. Молоді енергійні лідери докладали чимало зусиль для пожвавлення літературного життя у краї. На початку їхньої діяльності організація налічувала 9 письменників, але цю «кадрову» кризу вдалося подолати – 1986 року організація мала 14, а 1988 – 16 членів Спілки.

Виходячи 1990 року на пенсію, Павло Добрянський передав своєму наступникові Ярославу Дорошенку письменницький колектив числом 20 чоловік і нове, гарно умебльоване приміщення по вул. Шевченка, 95, в якому спілка перебуває й нині. Це будинок, у якому витає дух Івана Франка: тут протягом 1936 – 1945 рр. проживав син генія України, літературознавець, член СП СРСР з 1954 року Тарас Франко.

Новосілля спілки відбулося 1988 р. А вже з наступного року обласна організація поринула у вир політичної боротьби, яка призвела до державної незалежності України. Зокрема С. Пушик став першим головою обласної організації Товариства української мови (згодом – «Просвіта»). У вересні 1989 р. три члени Спілки – Ю. Андрухович, Н. Стефурак, О. Смоляк були делегатами від Івано-Франківщини першого з’їзду НРУ за перебудову, а В. Добрянський взяв участь у форумі як журналіст. С. Пушика обрали депутатом Верховної Ради першого демократичного скликання, яка ухвалила Акт про незалежність України. Г. Турелик та В. Ганущак були депутатами обласної ради.

Не менш істотні прориви сталися і в царині літературної творчості. Степан Пушик був удостоєний 1989 року звання лауреата Національної (тоді Державної) премії ім. Т. Шевченка. Широкого розголосу набула творчість романіста Б. Бойка, поетес Г. Турелик, Н. Стефурак. 1990 року вступив до спілки Т. Мельничук, який став лауреатом премії ім. В. Сосюри, а 1992 року – ще одним на Прикарпатті лауреатом Національної премії ім. Т. Шевченка за збірку поезій «Князь роси».

Також визначна подія тих років – заснування журналу «Перевал» (1991 р.), який очолив прозаїк Василь Добрянський. У «Бібліотеці «Перевалу» було видано низку книжок, першою серед яких стала збірка поезій політв’язня отця Ярослава Лесіва «Тюремна тиша» з передмовою художника і теж недавнього політв’язня Опанаса Заливахи.

До спілки прийшла талановита молодь – І. Андрусяк, С. Процюк, І. Ципердюк та інші автори. У травні 1997 року за скороченою процедурою (до речі, навряд чи виправданою і доцільною на майбутнє, якщо оглянутися з позиції нинішнього дня) спілку поповнили молоді автори М. Батіг, Н. Дичка, І. Лембрик, Л. Стринаглюк, М. Ткачівська та ін. Всього за період від 1990 до 1997 року до Спілки було прийнято понад 30 осіб. Організація стала, так би мовити, на екстенсивний шлях письменницького розвою.

Зрозуміло, що життя Івано-Франківської організації НСПУ не складалось із самих успіхів. З економічних причин на четвертому році існування підупав журнал «Перевал» і лише 1997-го, коли до співзасновників журналу увійшла обласна рада, а отже, було виділено бюджетні кошти, надано приміщення для редакції, його вихід відновився.

З ініціативи письменницької організації започатковано щорічну обласну літературну премію ім. В. Стефаника (1998). Івано-Франківська міська рада заснувала премію в галузі літератури та журналістики ім. І. Франка.

До свого 25-річчя Івано-Франківська організація НСПУ видала двотомник «Жито на камені» (проза) та «Яворове листя» (поезія). До 30-річчя творчої біографії організації вийшов у світ двотомник «Від Карпат до Опілля».

22 березня 2003 року відбулися чергові звітно-виборні збори Івано-Франківської організації НСПУ, учасники яких подякували Я. Дорошенкові за його багаторічну роботу на посаді голови письменницької організації (він відмовився балотуватися на цю посаду ще на одну каденцію) й обрали на цей пост В. Добрянського.

Третім прикарпатським лауреатом Національної премії України ім. Т. Шевченка став письменник Михайло Андрусяк за документально-художню трилогію про воїнів УПА «Брати грому», «Брати вогню», «Брати просторів». Михайло Миколайович і надалі досліджує віхи національно-визвольної боротьби українського народу, є одним із найбільш популярних, видатних авторів Івано-Франківської спілки письменників.

З 2009 до 2019 р. спілку очолював лауреат численних премій та нагород, заслужений працівник культури України – Є. Баран. За ці роки Івано-Франківська організація збільшилася на 36 членів. Відбувалося безліч різноманітних заходів, презентацій, ювілеїв, в тому числі «Фестиваль історичної прози «Софія» (спільно з міськвиконкомом обласного центру), фестиваль «Покрова імені Тараса Мельничука» (спільно з видавництвом «Дискурсус») та ін. Започатковано книжкові серії «Бібліотека Галицька» та «Бібліотека спілки». В тісній співпраці в Літературним музеєм Прикарпаття (директор В. Смірнов) спілка проводила книжкові виставки до ювілеїв та пам’ятних дат, підтримувала зв’язки з іншими тематичними музеями області, зокрема Марка Черемшини у Снятині (директор О. Кірєєв), Марійки Підгірянки в Білих Ославах (директор В. Левицький) та ін. Ініціатором багатьох заходів був спілчанин В. Бабій.

Упродовж років встановлено анотаційні пам’ятні дошки на будинках в Івано-Франківську, де мешкали письменники: П. Добрянський, Б. Бойко, Я. Дорошенко, Г. Бурнашов, М. Мироненко, Р. Юзва. Першому чільникові організації – М. Карпенку пам’ятну дошка встановлено на приміщенні спілки. В травні та вересні 2019 року на вулиці Т. Шевченка встановлено зірку, пам’ятник С. Пушику та анотаційну дошку йому на будинку, де мешкає його сім’я. Інформацію про незабутніх членів письменницької організації вміщено у книзі «Івано-Франківськ – місто героїв», яку торік презентували в Палаці Потоцьких.

На жаль, після вступу в дію Закону про роздержавлення друкованих видань та певних маніпуляцій 3 січня 2019 року Міністерство юстиції України визнало свідоцтво про реєстрацію друкованого засобу масової інформації – журналу «Перевал», засновниками якого були Івано-Франківська обласна рада народних депутатів та Івано-Франківська організація Спілки письменників України, «таким, що втратило чинність». Отже, літературно-мистецький журнал «Перевал» припинив своє існування на № 99 (2018 р.)

За останні два роки були й інші втрати. Зокрема померли відомі письменники Ярослав Ярош (2019) та Ігор Гаврилюк (2021). З особистих міркувань 2020 року залишили нашу обласну організацію Є. Баран та В. Качкан.

Станом на 2021 рік ІФОО НСПУ налічує 73 члени і хочу відзначити, що діяльність кожного прикарпатського письменника спрямована на популяризацію українського Слова як на рідних теренах, так і за кордоном. Силами окремих спілчан, окрім ювілейних вечорів, презентацій книжок та творчих зустрічей, проводимо й такі заходи, як відзначення «Книга року Прикарпаття» (спільно з управліннями культури, національностей та релігій та інформаційної політики і зв’язків із громадськістю ОДА), літературно-мистецьке свято імені Квітки Цісик (організатор – поет Я. Ясінський); літературний фестиваль «Письменницька ватра над Черемошем» (організатор – В. Нагірняк, спільно з управлінням культури, національностей та релігій ОДА). Започатковано конкурс для молодих поетів «Перо золотого птаха» імені С. Пушика. Щороку проводимо конкурс сонету на здобуття премії ім. Я. Дорошенка (засновниця – Г. Дорошенко, спільно з Івано-Франківським міськвиконкомом), Франкове свято в Лолині (спільно з відділом культури Долинської РДА). До дня народження Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки та ін. (спільно з Громадським інститутом аналітики) на Вічевому майдані відбуваються публічні читання творів класиків української літератури. Молодіжні поетичні читання організовує в спілці поет О. Букатюк.

Письменники-члени ІФО НСПУ є співорганізаторами та учасниками таких літературних подій: книжкових фестивалів «Слово» та до Днів української словесності та мови (спільно з управлінням інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА), літературного фестивалю пам’яті Тараса Мельничука «Від Карпатських вершин і до кряжів Донецьких», ініціатором якого є письменник, редактор «Буковинського журналу» М. Лазарук; міжнародного фестивалю «Галіційська літературна осінь» (на базі Центру польської культури та європейського діалогу), літературознавчих конференцій та круглих столів до ювілеїв та пам’ятних дат. Багато зусиль до популяризації творчості класиків української літератури докладають доктор філологічних наук, професор С. Хороб, докторка філологічних наук, професорка О. Деркачова, кандидатка філологічних наук, професорка О. Слоньовська, кандидат філологічних наук, доцент М. Васильчук.

Налагоджено співпрацю з Нижньосілезьким відділом (ZLP) Спілки письменників Польщі (голова – поет, публіцист, перекладач Казімеж Бурнат), завдяки чому 2020 року побачили світ книжка «Князь роси» Тараса Мельничука польською мовою та українсько-польська антологія «Апостоли ХХ століття: доля України в поезії» (переклад К. Бурната, упорядкування С. Бреславської).

Творчість членів організації систематично висвітлюють такі передачі на ОТБ «Галичина», як «Моє слово» (ведучий – В. Лесів), «За філіжанкою кави» (ведуча – О. Бабій); в часописах «Буковинський журнал», «Дзвін», газетах «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Слово Просвіти», «Галичина».

Дописи про діяльність прикарпатських письменників, різні дати та анонси подій розміщено в соціальній мережі «Фейсбук» на сторінці – «Івано-Франківська організація НСПУ».

З березня 2020 року світова пандемія створює постійні перешкоди для проведення культурно-масових заходів; а онлайн-презентації та конференції доступні, на жаль, не всім віковим категоріям спілчан. Проте письменники й далі творять, видають книжки, отримують нагороди за свої твори і минулий рік був неабиякий плідний. Зокрема, Михайла Андрусяка пошановано званням «Почесний громадянин міста Коломиї». Михайло Батіг отримав Івано-Франківську міську премію ім. І. Франка (номінація «Поезія»), Микола Васильчук – медаль «За заслуги перед Коломийщиною», Степан Григорчук – літературну премію ім. Марійки Підгірянки обласного осередку ВУТ «Просвіта», Ольга Деркачова – орден княгині Ольги ІІІ ступеня та І премію літературного конкурсу малої прози ім. І. Чендея, Надія Дичка – міжнародну премію імені Г. Сковороди, Василь Добрянський – спеціальну відзнаку «Золотий пістоль» від А.Кокотюхи (в рамках «Коронації слова»), Роман Киселюк – Івано-Франківську обласну премію імені Володимира Полєка в галузі краєзнавства, Тетяна П’янкова – літературну премію «Благовіст» НСПУ та ІІІ премію літературного конкурсу малої прози ім. І. Чендея, Микола Симчич – міську премію ім. І. Франка (номінація «Проза»), Ольга Слоньовська – премію «Золотий цап» ім. І. Драча, Марія Ткачівська – спеціальну відзнаку Національного університету ім. Т. Шевченка за історико-патріотичний твір (в рамках «Коронації слова»).

Поет та громадський діяч Богдан Томенчук отримав відзнаку «Славетні галичани» Івано-Франківської міської ради та міжнародну премію ім. П. Куліша. Голова косівського осередку Василь Шкурган нагороджений медаллю «За особливі заслуги перед Гуцульщиною». Леся Шмигельська здобула літературну премію ім. Я. Дорошенка в жанрі сонету. Поет Василь Рябий став лауреатом Народної премії імені Тараса Шевченка. Багатьма різними нагородами пошанувала Літературно-мистецька академія України (Чернігів) письменника і журналіста Ярослава Савчина. Серед нагород Я. Савчина – «Відзнака DNIPRO-BOOK», премія ім. Іллі Рєпіна та звання Народний поет України.

У доробку кожного прикарпатського письменника, попри карантинні умови, з’явилися нові видання, тому цьогоріч правління обласної організації відзначило у ключі «Книжка Прикарпаття 2020» такі книжки: Марії Дзюби «Писане серце», Івана Війтенка «Коромисло вічності», Василя Лесіва «Суголосся», Василя Нагірняка «Цвіт сльози» та Михайла Буджака «Сім вервиць». Таке відзначення вже стало доброю традицією.

Книжка поезій надзвичайно талановитого поета Богдана Томенчука отримала обласну літературну премію ім. В. Стефаника (2021) в номінації «Поезія» за книжку «Переступний день», яку рекомендувало на здобуття премії правління ІФОО НСПУ. Це особливо знаменно саме в ювілейний рік, коли культурна громадськість нашої держави відзначає 150-ту річницю з дня народження класика вітчизняної літератури.

Отже, попри прикрі обставини (катастрофічно урізане фінансування Національної спілки письменників України (з 2020 року) міністерством культури, затяжні карантинні умови тощо), Івано-Франківська обласна організація НСПУ й далі живе повноцінним життям. За цей рік ми вже звикли до онлайн-конференцій, онлайн-презентацій та інших дистанційних заходів. Сподіваємось, що до осені епідеміологічна ситуація піде на спад і ми зможемо зібратися колективом, щоб відзначити два ювілеї – обласної організації та 30 років з дня, коли найповажніша письменницька організація стала Національною спілкою письменників (незалежної) України, адже кожен з нас пишається своїм спілчанським посвідченням.

Попри всі негаразди та різноманітні сумніви в доцільності існування творчих спілок, закон про які й надалі є чинним (!), наша творча спілка була і буде. І хоча в сучасних реаліях вона не забезпечує матеріальними благами: квартирами, гонорарами, плановими виданнями в поважних видавництвах (як це було задумано окупаційною радянською владою), попри все, існуватиме як спільнота однодумців, духовно багатих творчих особистостей. Нині наша організація взяла курс на принципово більш якісний відбір претендентів, щоб дійсно відповідати високому мистецькому рівню професійних майстрів Слова.

А від себе особисто хочу побажати і поважним колегам, і молодим авторам здоров’я та невичерпного натхнення. Попри життєві перешкоди кожен з нас має писати, щодня й наполегливо, бо саме від цього слова походить велична назва нашої професії – ПИСЬМЕННИК!

Світлана БРЕСЛАВСЬКА.

Голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України,

письменниця, перекладачка.