У рамках заходів зі вшанування пам’яті першої галицької письменниці, яку ще називали українською Аріадною, засновниці жіночого руху в Галичині Наталії Кобринської, приурочені до століття її відходу у засвіти, на міському цвинтарі в Болехові, де похована письменниця, відслужили поминальну панахиду за упокій її душі, а в міському Народному домі присутні мали змогу побачити композицію «Свіча пам’яті на її вівтарі».
«Різнобічна діяльність Наталії Кобринської залишила помітний слід в історії української культури, – зазначила у своєму виступі заступниця міського голови Тетяна Лугова. – Найкращі її твори стали цінним надбанням української літератури, а культурно-громадська феміністична діяльність – неповторною сторінкою в історії вітчизняного суспільно-демократичного руху та добрим дороговказом для праці сучасного жіноцтва. Ми, сучасне покоління, повинні пам’ятати і шанувати світлий образ людини, котра віддала гаряче, щире серце рідному народові, Матері-Україні. Не втрачаймо віру в те, що у вільній Україні культурно-виховний процес стане провідним, бо від цього залежить доля держави, доля кожної жінки, дитини. Про це й мріяла Наталія Кобринська».
«На противагу європейським феміністкам, які вважали, що панацеєю від соціальної нерівності є соціалізм, Наталія Кобринська стверджувала, що тільки ґрунтовна освіта і національна свідомість здатні визволити жінку з «хатнього рабства». Роль жінки в суспільстві – це роль формування і збереження нації в усі часи, виховання молоді в дусі патріотизму. Саме завдяки жертовності Наталії Кобринської та інших національно свідомих жінок Галичини Україна, врешті, здобула власну державність, яку наше покоління і покоління прийдешні зобовʼязані зберегти», – наголосила голова Івано-Франківської обласної організації Національної Спілки письменників України Світлана Бреславська.
Від прикарпатських письменників громадськості Болехова було також презентовано двотомник «Легенди і перекази» Степана Пушика. Своїми роздумами про роль Наталії Кобринської у становленні громадського жіночого руху у Галичині та спогадами зі свого життя, пов’язаними з творчістю цієї визначної жінки, поділилися депутат Івано-Франківської обласної ради Андрій Романюк, член правління обласного відділу «Просвіти», директор Івано-Франківського фізико-технічного ліцею Мирослав Янишівський, заступниця голови Союзу Українок Івано-Франківщини Марія Вуянко, івано-франківська письменниця Марія Микицей, журналіст, письменник, краєзнавець з Дрогобича Роман Пастух, письменниця з Долини Галина Лицер-Щадей.
Композиція «Свіча пам’яті на її вівтарі» висвітлила багатогранну творчу і громадську особистість письменниці, громадської діячки, видавчині, торкаючись усіх сфер – від трагічних сторінок особистого життя до найвеличніших злетів її духу і таланту. Особливої душевності заходу надала концертна програма за участю художніх колективів краю.
Захід організовано з ініціативи Болехівської міської організації Союзу українок, головою якої є Лариса Дармохвал, за сприяння Болехівської міської ради та за участі широкої громадськості міста.
Довідка. Наталія Кобринська народилася 8 червня 1855 року в с. Белелуї (нині село Снятинського району Івано-Франківської області) у сім’ї священика, депутата австрійського парламенту. Освіту здобула самотужки. В 1880 – 90-х рр. стала однією з ініціаторок феміністичного руху у Західній Україні. У 1884 р. організувала у Станіславі «Товариство руських женщин». В 1891 р. скликала у Стрию перше жіноче віче, де розглядалося питання організації дитячих садків. Видала два жіночі альманахи. Почала друкуватися з 1883 року. У своїй літературній творчості, як і в громадській діяльності, головну увагу приділяла висвітленню трагічної долі жінки, її залежності від станової моралі. Показала пробудження національної свідомості, народні звичаї та вірування, події та страхіття Першої світової війни. Авторка низки публіцистичних статей з питань жіночого руху та літературних розвідок. Померла 22 січня 1920 року. Похована в Болехові.
