До 37-річчя Чорнобильської трагедії в Івано-Франківську вшанували пам’ять про полеглих і нині сущих героїв-ліквідаторів аварії 1986 року на Чорнобильський АЕС – у сквері на вулиці Незалежності біля пам’ятника героям та жертвам чорнобиля відбулася панахида за тими, чиє життя забрав Чорнобиль. Словами щирих молитов у часі панахиди за участю духівників різних конфесій люди вклонилися, як викарбувано на постаменті, «і мертвим, і живим, і ненародженим чорнобильцям Прикарпаття», які «спасли світ від ядерної катастрофи».

З цієї нагоди «Галичині» дав невеличке інтерв’ю голова Івано-Франківської обласної організації «Спілка «Чорнобиль» Нестор МАРТИНЕЦЬ– ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, інвалід ІІ групи категорії «Д».

– Несторе Михайловичу, минуло майже чотири десятиліття з часу трагедії у Чорнобилі... Чи й сьогодні ще існує у державі «чорнобильська проблема» у ставленні до учасників ліквідації аварії?

– З ліквідаторів аварії на ЧАЕС на Прикарпатті залишилося до тисячі осіб. З грудня минулого року істотно підвищили пенсії «чорнобильцям». За це можемо дякувати владі. Досі всі – і евакуйовані із зони Чорнобиля, і переселенці, ліквідатори – мали пенсії однакового розміру. А тепер їх підвищили безпосереднім ліквідаторам аварії, завдяки чому вони, а особливо інваліди серед них уже, образно кажучи, можуть жити. Представники ж інших категорії «чорнобильців» мають трохи менші пенсії.

– То, як я розумію, «чорнобильці» тепер можуть дякувати керівництву держави? Бо ж були різні часи – і протестували, і голодування оголошували, і у сутяжництві «буксували» тощо?

– 2008 року я очолював страйковий рух на Прикарпатті у боротьбі «чорнобильців» за свої права. Ми тоді домоглися відчутних зрушень у вирішенні соціальних проблем учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Але влада Януковича-Азарова заборонила навіть виконувати рішення як українських, так і міжнародних судів на нашу користь. За президентства Віктора Ющенка ми частково дещо відвоювали для себе, але за Порошенка-Яценюка вже й закон про «чорнобильців» ліквідували і ми не мали змоги відстоювати свої інтереси навіть у судах.

Якщо, з одного боку, можемо дякувати за підвищення пенсій, то, з іншого боку, маємо таку проблему – припинили забезпечувати «чорнобильців» путівками для санаторного лікування. А для оздоровлення на рік нам виплачують 90 – 120 грн. Хіба це не смішно? Тоді як чиновники беруть тисячі. На харчування нам підняли виплату до 498 грн на місяць... Хіба і це не смішно? Дуже смішно.

Також питання із забезпеченням ліками як завжди було, так і досі залишається не вичерпаним, і не знаю, чи буде колись вирішене. Бо там є свої обмеження. Де в районах голови спілок «чорнобильців» – на своєму місці, там належно вирішують більшість наболілих проблем, а де на посадах сидять люди, які далекі від розуміння проблем «чорнобильців», там їх вирішення годі зрушити з місця.

Хочу відзначити роботу з «чорнобильцями» у Дзвиняцькій, Рогатинській, Івано-Франківській, Солотвинській та інших територіальних громадах. До речі, міський голова Руслан Марцінків – єдиний серед керівників ТГ в області, з ініціативи якого рішенням сесії міськради виділено земельну ділянку для будівництва церкви Ікони «Спас чорнобильський» ПЦУ у мікрорайоні «Пасічна», якою опікується митрофорний протоієрей о. Петро Дуб’як. До речі, ми з побратимами доклали максимум зусиль, щоб її відстояти перед забудівником. Питання Чорнобиля потребує щоденної уваги – про таку біду не слід забувати, щоб не проспати іншу.

– Чи можемо ми й сьогодні – в часі війни з російськими окупантами – вважати Чорнобиль застереженням?

– Звичайно, Чорнобиль є застереженням людству – не йти проти Господа і не тішитися ілюзіями, що, мовляв, приборкавши атом, взяли Бога за бороду. Я колись писав, що аварія на Чорнобильській АЕС 1986 року була експериментом радянської системи, який коштував мільйонів людських життів, а сьогодні я це кажу вже відкрито.