Гроші у громад є, але розпоряджатися ними вони не можуть. Після 9 вересня казначейські платежі місцевих бюджетів почали блокувати навіть за видатками, що стосуються лікарень, шкіл, комунальних підприємств, пального та підготовки до опалювального сезону. Чим довше триватиме така практика, тим дорожче вона коштуватиме самим громадам: штрафи, борги перед підрядниками, зупинка робіт, проблеми з теплопостачанням та ризики для критичної інфраструктури. Чи справді центральна влада намагається перекрити власні касові розриви коштом місцевих бюджетів і чим це загрожує громадам напередодні опалювального сезону – в розмові з виконавчим директором Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України, доктором філософії в галузі публічного управління та адміністрування Карпатського національного університету ім. В. Стефаника, експертом з бюджетних питань Юрієм СТЕФАНЧУКОМ.
– Пане Юрію, що насправді сталося 9 вересня з платежами громад? Якщо кошти є на рахунках місцевих бюджетів і видатки відповідають вимогам постанови КМУ №590, чому громади фактично не можуть розрахуватися з постачальниками?
– Називатимемо речі своїми іменами. Стався прихований касовий дефолт усередині єдиного казначейського рахунку. Формально на папері в територіальних громад гроші є, громади їх заробили, зібрали податки, запланували видатки суворо в межах постанови КМУ №590. Але фізично ці гроші перестали рухатися. 9 вересня 2026 року громадам заблокували частину платежів зокрема оплату робіт і обладнання для закладів медичних, освітніх і соціальних закладів, закупку палива, підготовки до опалювального сезону. З огляду на офіційну риторику центральної влади, держбюджет зіткнувся з критичним браком ліквідності наприкінці року, тобто нестачею грошей. Щоб оперативно збалансувати загальнодержавні рахунки, центральна влада скористалася накопиченнями місцевих бюджетів. Отже, громади стали безвідсотковими донорами уряду. Кошти місцевих бюджетів наразі існують лише у вигляді бухгалтерських звітів, але розпоряджатися ними на місцях центральна влада не дає можливості.
– Хто і на якому рівні ухвалив рішення про блокування платежів? Чи йдеться про формальну зміну правил, технічне обмеження казначейських операцій чи про інше рішення, і хто за це відповідає?
– Історія з блокуванням платежів не нова для України, старожили в самоврядуванні прекрасно пам’ятають 2012 і 2013 роки, коли казначейство блокувало рахунки громад. Застосування таких адміністративних маніпуляцій під час повномасштабної війни тягне за собою конкретні наслідки для всієї держави. Якби ж то уряд чесно поговорив із керівниками громад про дефіцит коштів! Місцеве самоврядування першим віддасть максимум ресурсів на фронт і зброю, але ставити громади перед фактом і за їхніми спинами паралізувати комунальне життя неприйнятно! На місцях влада щодня перебуває у прямому контакті з мешканцями, військовими підрозділами та волонтерами, самоврядці першими відчувають ці потреби й готові консолідувати щонайбільше зусиль для їх задоволення. Потрібна чесна державна позиція, а не прихований шантаж. Рішення про блокування розрахунків ухвалювали на центральному рівні. Через це Асоціація міст України звернулася до прем’єр-міністра з вимогою провести перевірку причин затримки платежів громад, яка триває з 9 вересня 2026 року та притягнути винних посадовців до відповідальності.
– Чому під блокування потрапили навіть видатки, безпосередньо пов’язані з життєзабезпеченням громад? Як пояснити ситуацію, коли є гроші на пальне для автомобіля, який везе медиків, або на ремонт пошкодженої інфраструктури, але провести цей платіж неможливо?
– Відповідь – у самій природі нинішньої фінансової політики уряду, коли починається сліпе урізання видатків, першою жертвою стає здоровий глузд. Система просто не бачить, що стоїть за конкретною платіжкою, чи це резервне живлення операційної, ремонт пошкодженої котельні або харчоблоку чи пальне для автомобіля, який везе лікарів до пацієнтів. Для чиновників це просто черговий рядок, який треба викреслити заради балансу на папері.
Ми стикаємося з відвертим парадоксом: громади мають власний зароблений ресурс, але фактично позбавлені права ним розпоряджатися. Пояснити це людям неможливо жодними економічними теоріями, кошти в місцевому бюджеті є, потреба є, а провести платіжку не можна. Спроби латати державний дефіцит коштом громад – це може бути небезпечна ілюзія економії, наслідки якої ризикуємо відчути ми всі.
– Що відбувається з громадами, якщо така ситуація затягується? Які наслідки вже зараз можуть виникати для лікарень, шкіл, соціальних служб, комунальних підприємств, підготовки до опалювального сезону та енергетичної стійкості?
– Ми підійшли до моменту, коли і громади, і бізнес перестають вірити словам. Якщо казначейство не відновить платежі, наслідки будуть цілком конкретними, підрядники просто підуть з об’єктів. Їх можна зрозуміти, підприємці зробили, наприклад, ремонти котелень і добудували укриття – їх ніхто не попереджав про затримки, а грошей вони не отримали.
Далі почнуться збої в поставках, лікарні та школи залишаться без пального, харчування й базових матеріалів. За законом за це все відповідає місцева влада, але її позбавили головного інструменту, можливості розпоряджатися власними грошима. І як наслідок проблеми спробують перекласти на керівників громад. І варто пам'ятати, ці борги не зникнуть 1 січня, усі фінансові діри 2026 року автоматично перейдуть тягарем на бюджет 2027 року.
– Які юридичні та фінансові ризики виникають для громад через вимушені затримки платежів? Чи можуть постачальники нараховувати пеню та штрафи, а банки вимагати погашення кредитів, якщо громада не має можливості здійснити платіж не зі своєї вини?
– Наслідки будуть цілком відчутні як юридично, так і фінансово. Для підрядників і постачальників внутрішні затримки казначейства не є форс-мажором. У них є підписані договори, тому вони мають повне законне право вимагати штрафи, пеню та компенсацію інфляційних втрат.
Судова практика в таких справах однозначно на боці бізнесу. У підсумку громади просто отримають купу програних позовів і платитимуть судові збори, неустойки та компенсації з власних бюджетів.
– Чому в Асоціації міст України говорять про загрозу фактичного зупинення роботи комунальних служб? Це політична оцінка ситуації чи вже є конкретні економічні показники, які підтверджують таку небезпеку?
– Асоціація міст України наголошує на очевидних речах, основний удар припадає саме на сектор із регульованими тарифами. Благоустрій, теплопостачання, водоканали, електротранспорт та інші КП не заробляють, вони збиткові через стримування тарифів для населення в умовах воєнного стану. Різницю між реальним тарифом і собівартістю компенсують громади з місцевих бюджетів. Сьогодні блокування платежів казначейством розриває цей фінансовий ланцюг, підприємства миттєво втрачають обігові кошти, а ринкові договори на газ, електроенергію та паливо залишаються обов’язковими до сплати.
Це створює прямий ризик нарощування кредиторської заборгованості, а в тривалій перспективі об'єктивно унеможливлює надання якісних комунальних послуг.
– Що має відбутися зараз, щоб розблокувати платежі громад? Яке рішення повинен ухвалити уряд, що має зробити казначейство і за який час ситуацію реально можна виправити?
– Тут не потрібно довгих нарад, питання вирішується за один робочий день. Уряду достатньо зняти команду, а казначейству повернутися до звичайного режиму оплат. Тобто базові рахунки комунальників, лікарень та аварійних служб мають іти в роботу одразу, а не чекати дозволів. І найголовніше – треба припинити практику, коли касові розриви центру закривають за рахунок міст і сіл. У регіонах ситуація дуже різна, але більшість просто намагається втримати своє господарство на плаву.
