Серед українських композиторів – наших сучасників, творчість яких стала значним внеском у скарбницю національної культури, важливе місце займає Богдан ШИПТУР. Його ім’я відоме широкому колу любителів музичного мистецтва. Твори композитора користуються заслуженою популярністю як на Прикарпатті, так і далеко за межами нашого краю. А пісня «Місто моє» на слова Ярослава Дорошенка стала справжнім музичним символом Івано-Франківська. Б. Шиптур не тільки талановитий композитор, а й активний музично-громадський діяч, справжній патріот, який щиро вболіває за долю свого народу. Закономірно, що за вагомий внесок у розвиток національної культури йому присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв України. І глибоко символічно, що свій день народження він відзначає разом зі святом державної Незалежності України.
Творча спадщина митця вражає жанровою різноманітністю – від обробок народних пісень та романсів до великих хорових і симфонічних полотен. Філософський роздум і весела бравада, лірична сповідь і полум’яний пафос, щира молитва й драматизм боротьби – ось образний зміст творчості Б. Шиптура, в музиці якого завжди відчувається глибока любов до України, рідної землі. Особливої уваги заслуговують хорові твори митця, що стали основою його композиторського доробку та входять до репертуару численних хорових колективів. Згадаймо хоча б Національний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія», Державну хорову чоловічу капелу ім. Л. Ревуцького, муніципальну капелу бандуристів Івано-Франківська, церковні хори «Credo», «Cantemus», Івано-Франківський муніципальний хор «Галицькі передзвони». Тому не випадково, що видання нової авторської збірки хорових творів Б. Шиптура стало значною подією в мистецькому житті як Прикарпаття, так і всієї України.
Любов Б. Шиптура до хорового співу не випадкова, адже він народився 24 серпня 1951 року в мальовничому селі Радчі на Тисмениччині, що славиться давніми музичними традиціями. Виростав серед народних пісень, в яких так глибоко й яскраво розкривається душа українського народу. Ще з юнацьких літ співав у заслуженій чоловічій капелі рідного села, засновником якої був батько композитора Василь Шиптур, а згодом нею керував Богдан Волосянко. Незрівняна краса хорових голосів, щире захоплення багатством фольклорних джерел, прагнення отримати відповідну професійну освіту визначили подальшу життєву стежину майбутнього митця. Спочатку навчався у стінах Івано-Франківського музичного училища імені Д. Січинського, а згодом – у Львівській консерваторії імені М. Лисенка. Б.Шиптуру надзвичайно поталанило з наставником, адже це був видатний український композитор, лауреат Шевченківської премії професор Анатолій Кос-Анатольський. Він особливо заохочував молодого студента до написання вокальної та хорової музики.
Після закінчення консерваторії й досі Богдан Васильович працює викладачем композиції та інструментознавства в рідному навчальному закладі (тепер це музичний коледж), бере активну участь в музично-громадському житті краю. Він, зокрема, записує компакт-диски, випускає відеокліпи, видає збірки власних творів, часто виступає на радіо й телебаченні, пропагуючи українське мистецтво, ініціює на Прикарпатті професійні концертні програми та заходи духовного і національно-патріотичного характеру в обласній філармонії. Проте в центрі його уваги завжди була й залишається композиторська праця.
Збірка «Хорові твори» є першим повним зібранням хорової творчості Б. Шиптура, що засвідчує непересічний талант митця та репрезентує його багаторічний творчий ужинок. Вона складається з 35 різножанрових музичних композицій – як великої форми, так і хорових мініатюр. Автор звертається до поезії різних авторів, серед яких – Тарас Шевченко («Молитва до Богородиці», «І мертвим, і живим»), Іван Франко («Чого являєшся мені у сні?», «Ой зійду я на могилу»), Володимир Сосюра («Любіть Україну»). Поряд зустрічаємо й імена відомих майстрів поетичного слова нашого краю, зокрема, Степана Пушика, Романа Юзви, Ярослава Дорошенка, Любомира Кліща, Галини Турелик, Петра Гринчишина, Михайла Захарчука, Івана Гавриловича та ін.
Показово, що збірку Б. Шиптура розпочинають духовні твори-молитви, сповнені безмежної любові до Бога й України. Богдан Васильович – глибоко віруюча людина. Тому він часто звертається до духовної музики, про що свідчить один із найкращих його хорових творів «Через поле України ішла Божа Мати». Слова та мелодію цієї пісні склав Василь Шиптур, який прожив довге, складне й цікаве життя та передав синові талант, працьовитість, відповідальність за свої вчинки перед Богом і людьми. Високі моральні принципи пан Богдан передав і своїм дітям – доньці Любі та синові Зіновію, який сьогодні зі зброєю в руках захищає Україну в лавах ЗСУ.
Вагому частину збірки хорових творів композитора займають обробки популярних народних пісень, а також тричастинна кантата «На крилах вічності», присвячена 2000-літтю Різдва Христового.
У передмові до збірки заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, художній керівник та диригент муніципального камерного хору «Галицькі передзвони», камерного хору «Cantemus» церкви Царя Христа монастиря ЧСВВ УГКЦ Ігор Дем’янець згадує, як у 2000 році у київському Палаці «Україна» в рамках звіту Івано-Франківської області звучала пісня «І мертвим, і живим…»: «Затихли останні звуки, а зал ще якусь мить мовчав. Це була своєрідна музична бомба. І лише після паузи глядачі зірвалися оваціями. Я зрозумів, що слова Тараса Шевченка і музика Богдана Шиптура стали одним цілим, народився дуже вдалий музичний твір».
Як справжній знавець хорової справи, І.Дем’янець справедливо зазначає, що збірник хорових творів Б. Шиптура – «це гідний внесок у професійно-музичне життя хорового мистецтва України. Він стане неоціненним скарбом не тільки для хормейстерів, а й студентів музичних училищ та консерваторій, широкого кола любителів національного музичного хорового мистецтва». Принагідно зауважу, що І. Дем’янець долучився до комп’ютерного набору та редагування збірки.
А для поціновувачів таланту композитора та широкого кола шанувальників музики хочу зазначити, що презентація збірки хорових творів Б. Шиптура відбудеться на початку вересня в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка, а також у Навчально-науковому інституті мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника та в Навчально-методичному центрі культури і туризму Прикарпаття.
