Але це перша експозиція мисткині у його виставковому просторі. Бо, як зізнається сама мисткиня, «для мене цей костел, ця колегіата (в якій розташований музей – Ред.) є досі насамперед сакральним місцем і тому я довго відмовлялася від персональних виставок у його стінах. Бо мені здавалося, що тут треба виставляти найавтентичніші для мене і найкращі для глядача роботи.

Мабуть, на щастя для всіх шанувальників творчості цієї цікавої авторки, так і сталося: якось дуже правильно та яскраво зійшлися зорі, попри те, що виставка, як зізнається художниця, «дуже спонтанна і саме ця спонтанність витягла на поверхню квіти, які творилися без огляду на те, що їх експонуватимуть». А квіти, вочевидь, «потягли» за собою й речі – такі начебто звичні матеріальні предмети, що оточують нас у житті, в художньому переосмисленні набули нових форм і нових властивостей – стали магічними артефактами, за допомогою яких можна подивитися на світ очима художниці.

І тоді для кожного вони відкриваються по-своєму. Бо якщо для заслуженого художника України Володимира Сандюка «треба мовчати і вдивлятися в роботи», а для кандидатки мистецтвознавства Вікторії Типчук «кожна робота потребує вслуховування», то художника Михайла Дейнегу виставлені полотна «хвилюють, захоплюють і закохують».

– Було відразу зрозуміло, що Світлана стане художницею. В неї завжди було багато творчих ідей, – сказав на відкритті куратор виставки і однокурсник мисткині Віктор Доскалюк.

С. Хміль відрізняють не тільки особливе відчуття кольору та композиції, а й вироблений власний стиль, за яким її роботи є впізнаваними, – якась особлива геометрія ліній та мазків, якесь особливе світло, що струменить з її картин, абсолютно непідвладних земному тяжінню...

Виставка «Речі і квіти» дуже жіночна і перед нею не встояло жодне чоловіче серце, бо своїм квітковим розмаїттям багатьом вона нагадала матерів та їхні розкішні квітники, які буяли перед вікнами – і це ще одна особливість цієї експозиції.

Художниця знайшла своє покликання і на педагогічній ниві: вона – старший викладач кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації навчально-наукового Інституту мистецтв ПНУ ім. В. Стефаника. – Тепло, яке лине з картин художниці, вона щедро віддає і своїм студентам, – зазначив завідувач даної кафедри Богдан Бойчук. І підтвердженням цього було велелюддя молодих людей, які теж прийшли привітати з виставкою свою улюблену викладачку.

«Речі і квіти» – це 34 роботи, виконані за останні шість років, розкіш кольорів і ліній, дивовижний простір гармонії і любові до життя, яких інколи так не вистачає у повсякденній людській круговерті, і ще – це прекрасне нагадування про наше справжнє покликання на землі – бути живими і справжніми…