У день 62 роковин відходу у засвіти блаженного священномученика єпископа Симеона Лукача і напередодні 35-річчя відновлення Незалежності України завдяки духовному проводу і з благословення пароха церкви Найсвятішого Серця Христа Чоловіколюбця та блаженних священномучеників єпископів івано-франківських УГКЦ Г. Хомишина, С. Лукача та І. Слезюка о. Ігоря Пелехатого та сотрудника о. Василя Слободи, церковна спільнота у своєму традиційному форматі «Духовні мандри» зорганізувала і провела автопрощу у Підгорецький василіянський монастир УГКЦ на Львівщині, де зберігається чудотворна ікона Матері Божої.

Саме тут, у храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії, свого часу відбулася перша заупокійна Служба Божа за Тарасом Шевченком, у Підгірцях 1889 року Іван Франко досліджував давні рукописи місцевого монастиря, а за кілька кілометрів звідси в селі Новосілки народився великий будитель національного українського духа, письменник і поет, один із авторів альманаху «Русалка Дністрова» чільник «Руської трійці» о. Маркіян Шашкевич.

Особливість «Духовних мандрів», який провадять уже третій рік поспіль, у тому, що вони обов’язково поєднують у собі три основні сенси – духовний, інформаційно-культурний і відпочинковий. Тож проща поєднувала відвідини і Підгорецького василіянського монастиря, і церкви блаженного Миколая Чарнецького УГКЦ і Золочівського замку у Золочеві, а також відпочинкову програму у Молодіжному парку міста.

Ведуча паломницького заходу Галина Старчевська ще зранку – після благословення о. Василя Слободи, вранішніх молитов, вервиці і духовних піснеспівів – запропонувала усім прочанам цікаве настроєве кредо поїздки: «Дозвольте дню відбутися – прийміть радість від Бога, який для своїх дітей усе робить на-най…»

І оте небесне «най-най» вже проступило через кілька хвилин після приїзду на територію Підгорецького василіянського монастиря. Паломники з цікавими молодіжними розважаннями пройшли стації тієї реконструйованої Хресної дороги, яку тільки наступного дня – 24 серпня – у рік Пресвятого Серця Христового та з нагоди 300-ліття закладення наріжного каменя церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії урочисто благословив куріальний єпископ Києво-Галицького Верховного Архиєпископства і голова Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії УГКЦ владика Степан Сус. Відтак «най-най» чекало прочан у часі Святої Літургії у монастирській церкві – богослужіння відправив у співслужінні з о. В. Слободою добре відомий івано-франківцям колишній настоятель василіянського монастиря Царя Христа, що на Майзлях, о. Порфирій Шумило ЧСВВ.

– Хресна Дорога, якою ви пройшли, оновлена, – розповів о. Порфирій, – до літа там ще стояли тільки дерев’яні хрести. За три тижні ми провели реконструкцію і всі стації збудували з каменю, а присвятили її відкриття Дню Незалежності України. А ще цього року Підгорецькому чи, як історично його ще називали, Пліснеському монастиреві виповнюється 300 років. З 2015 року він перебуває у заповіднику національного значення «Древній Пліснеськ». За дослідженнями науковців, на цій території ще 6 тисяч років тому жили білі хорвати, а городище Пліснесько за площею у багато разів перевершувало Київ. Навколо поселення були три замки – Олеський, Золочівський і Підгорецький. А 1694 року у монастирську церкву перенесли чудотворну ікону Матері Божої, знану як Підгорецьку. Є тут і чудотворна статуя Ісуса Христа та цілюща купель. Папським документом цьому благодатному місцю, де відбулося багато зцілень, надано право на повсякчасний відпуст.

Як парохіяльний задум ініціативу «Духовні мандри» я ще б образно означив «школою Любові». Все у часі прощі робити для свого ближнього так, як для себе, – на мій погляд, найбільш доречне і правдиве гасло паломницького служіння парохіян церкви Найсвятішого Серця Христа Чоловіколюбця і блаженних священномучеників єпископів івано-франківських УГКЦ Г. Хомишина, С. Лукача та І. Слезюка. Серед учасників паломництва, які гідно служили ближнім і своєю працею робили його комфортним для інших, я б назвав передовсім відповідальну від мирян за перебіг прощі вже згадувану Г. Старчевську, також модераторку духовної програми і регентку паломницької спільноти Тетяну Сою, а ще – Тетяну Бекиту, Анатолія Віконського, Віру Парипу, Вікторію Андрейко, Олександра та Андрія Станицьких та кожного учасника прощі, хто доклав бодай невеличких зусиль до втілення спільного духовного задуму. Праця кожного паломника – то не тільки добра школа служіння, а й зримий вияв любові до Бога. Особливо такі науки християнського служіння своєму ближньому були доречні, актуальні і повчальні за присутності серед пів сотні прочан значної кількості дітей і юнацтва.

Паломники також молилися в дерев’яній церкві Блаженного священномученика єпископа Миколая Чарнецького УГКЦ в Золочеві, де зберігаються частки мощей уродженця села Семаківців на Городенківщині і великого святого. А декан Золочівський УГКЦ, настоятель та адміністратор храму о. Михайло Сукмановський збагатив прочан не тільки історією редемптористського храму, а й розповів про цікаві соціальні проєкти, які реалізують у парафіяльній громаді. Також учасники духовних мандрів пройшли й екскурсійними лабіринтами і закапелками давнього Золочівського замку.