Духовна свідомість, яку формують та чи інша релігія або духовне філософське вчення, - це сукупність образів, уявлень, почуттів та переживань, що мають своїм предметом щось священне, надприродне або ж чудесне. Це віра в існування надприродних сил (Бога, богів, Абсолют тощо) і їх здатність впливати на всесвіт та долю людей. Істинна духовна свідомість передбачає не страх перед вищими силами, котрі можуть покарати, не виконання певних ритуалів, за допомогою яких людина шукає схвалення та прихильності Бога або богів, не чинення добрих справ заради винагороди на небесах, а усвідомлений вибір духовного життєвого шляху - шляху добра, любові, милосердя й мудрості в ім'я Бога, який є Любов.

Аби будь-яке живе створіння у всесвіті могло еволюціонувати, існує звід законів (Божих чи то космічних), порушення яких повертає порушника до початкової точки відліку. Життя - це лабіринт, і людина вільна обирати будь-який шлях, де кожна помилка у виборі змусить повернутись назад і розпочати пошук своєї стежки заново, але уже з досвідом пройденого.

Тож філософія більшості світових релігій та духовних учень, які виникли за час існування людства і несуть у собі ідеї добра, миру, любові та милосердя, спрямована на особистісний розвиток людини, на формування у неї моральних та етичних цінностей, на пізнання себе і Бога-Творця. У різні епохи, особливо коли земляни були на порозі глобальної деградації, на світ з'являлися духовні вчителі-лідери, котрі давали людству духовні знання, що допомагали самовдосконалюватися, дисциплінуватися.

Фактично усі ті вчення були спрямовані на формування людини, яка, за Божим замислом, мала бути Його подобою, а отже, уособлювати в собі усі найвищі моральні й духовні якості. І якщо ті знання зібрати докупи та виокремити найважливіші, то їх суть полягатиме у кількох правилах, які допоможуть людям стати і духовнішими, і щасливішими:

Якщо нас покидає вдача, скоріш за все причина у нас самих. Існують космічні закони, з якими сперечатися марно, бо вони діють беззаперечно й безособистісно за будь-яких умов, статусу чи матеріального становища особи.

Коли з нами трапляється щось, на наш погляд, погане, то варто спитати не «За що мені це?», а «Для чого це мені?». Адже ми не знаємо планів Бога щодо нас і з якою програмою (завданнями) ми прийшли у цей світ, і чого саме мав навчити нас той чи інший випадок (ситуація). Лише згодом ми можемо зрозуміти це.

Для Бога немає таких понять, як провина, покарання чи подібні речі. Він допускає право кожного на помилки і, відповідно, на їх виправлення, на проходження тих уроків, які нам необхідно пройти. Всі труднощі даються людям лише такі, які їм під силу. І найкращий спосіб виправлення помилок – це не лише покаяння та сповідь, а намагання проявляти любов до самого себе й до інших людей, це виправляти помилки добрими ділами. Бо, як казав Ісус, «без добрих діл віра мертва».

Бог створив людину не для страждань, бо страждати — це марне і безглузде заняття. Інколи людина сама вигадує їх для себе на пустому місці. Тож перед тим, як скаржитися на життя, особливо коли для цього немає серйозних причин, нам варто завжди пам’ятати, що є ті, кому живеться набагато гірше, ніж нам, і вони стійко несуть цей хрест.

Випробування даються кожному не обов'язково як покарання за погані вчинки, а як випробування сили духу, сили віри, як поштовх до внутрішніх змін - у характері, в поведінці, а також для переоцінки цінностей, якщо вони були неправильні.

Бог дає людині таланти, силу й здібності. Дар Божий потрібно використовувати для вдосконалення навколишнього світу, а також для допомоги тим, кому реально потрібна наша допомога. Отже, наша місія - вдосконалювати себе, використовувати свої таланти на благо усіх, простягати руку допомоги тим, хто поруч, адже допомагаючи світові ми допомагатимемо й собі.

Якщо ми старатимемося наповнювати своє життя і життя наших близьких, нашого оточення любов’ю, добром, то притягнемо для себе сприятливі обставини, фінансове благополуччя, добрих людей. І навпаки, злість, ненависть, гординя, заздрість і т. п. завжди негативно впливатимуть на якість нашого буття.

У житті не трапляється нічого випадкового – своїми думками, словами, діями та вчинками ми формуємо сьогоднішню реальність і своє майбутнє. Думки формують події, тож якщо навчитися думати позитивно, можна створити дійсність, яка буде нас тішити. І навпаки, негативні помисли притягнуть лише невдачі та нещастя. Тобто фактично тільки від нас залежить - будемо ми насолоджуватися життям чи страждати.

Які б не складалися обставини довкола, за будь-якої можливості потрібно покладатися на Бога і вірити, що все налагодиться, що з допомогою вищих сил усе станеться якнайкраще для нас і нашої душі. Бо віра — це велика рушійна сила, і по вірі дано буде нам.

Ми є Божі діти, а наші душі - це часточки, іскри Бога, тому ми десь у глибині володіємо відповідями на всі запитання, які нас цікавлять. Головне — вчасно почути голос своєї душі, прислухатися до свого внутрішнього я. І це буде голос справедливості і добра у нашому серці.

Кожна людина може врятуватися з Божою поміччю, бо Бог перебуває у кожному з нас. Якщо знайти Його в собі, а потім проявляти через себе у повсякденному житті, то можна відчути й навіть побачити Його присутність, втілення Його волі в реальності.

Незалежно від того, наскільки важкі наші проступки, Творець все одно любить і чує кожного з нас. У Біблії написано: «Шукайте і знайдете, стукайте і відчинено вам буде». Проте треба пам'ятати, що Господь не завжди дає те, що ми просимо, але завжди те, що потрібно саме в цей момент. І за умови, що наша душа відкрита Йому назустріч.

Якщо ми не любимо себе, оточуючі теж не будуть нас любити. Як сказано у Святому письмі, «якою мірою відміряємо, такою і нам відміряно буде», тобто як ставимося до інших, так і вони ставитимуться до нас. Усе буде відбуватися за законом бумеранга, що дуже чітко і беззаперечно діє у всесвіті щодо кожного його жителя.

Усередині кожної людини є абсолютно все - влада і слава, шана і гроші. Наше завдання полягає лишень у тому, щоб вивільнити всі блага в реальність. А це можливо через неухильне дотримання Божих заповідей і реалізацію усіх своїх талантів, якими наділив нас Всевишній.

Не треба ділити оточуючих нас людей на поганих і хороших, бо все залежить іноді лише від нашого сприйняття. І якщо нам трапляється, на нашу думку, погана людина, то потрібно задуматися - для чого? що вона може нас навчити? який досвід дати? Якщо жити за правилом «не судіть - і не судимі будете», можна хоча б спробувати сприймати кожного, хто трапляється на нашому життєвому шляху, як учителя, котрий може таки чомусь навчити, - хоча б те, чого нам не варто робити.

Перш ніж пізнавати світ та людей, маємо передусім пізнати себе, усвідомити, хто ми є, для чого народилися. Самопізнання стане процесом відкриття у собі здібностей і талантів та можливістю для їхнього практичного застосування у житті на благо собі й іншим.

Не потрібно надто переживати за себе. Насправді Бог і всесвіт дуже цінують нас, щоб ми марно не пропали, щоб виконали свою місію на Землі. А тому подбають про нас, навіть якщо для цього потрібно буде сотворити чудо.

Не лише від Бога, а й від нас самих залежить, наскільки ми можемо бути щасливими. Якщо ігнорувати Божі закони чи то закони всесвіту, основою яких є справедливість, добро, безумовна любов і милосердя, якщо забувати про них і робити щось, що суперечить вічним істинам, можна втратити навіть те, що маємо.

Чим більше добра, любові, позитивних емоцій випромінює людина у простір, тим більше цього вона притягує у своє життя. Адже подібне притягує подібне. Позитивні думки, слова, емоції, вчинки підвищують рівень вібрацій її енергополя і, відповідно, у це поле притягуються люди, події, обставини з такими ж високими, тобто позитивними, вібраціями. І чим більше таких людей буде на нашій планеті, тим більше світла й добра, миру й гармонії на ній буде виявлятися. Це і буде прояв Бога на Землі.

Якщо кожен пам'ятатиме, що наша душа безсмертна і ми колись покинемо цей матеріальний світ та постанемо перед Всевишнім, що у потойбіччі не Бог судитиме нас, а ми самі - за те, чи допомагали своїм ближнім, чи навчилися любити і прощати, бути добрими й милосердними, бути мужніми духом та сильними у вірі, відповідатимемо за всі свої слова, помисли та вчинки, тоді насправді знатимемо, як правильно жити і досягти щастя.

Ці підказки, які можна ще продовжити, можуть допомогти згадати про найважливіші цінності у житті і надихнути нас бути радісними та щасливими за будь-яких обставин, а все інше обов’язково додасться. Проте щоби пізнати ці прості істини, інколи потрібно чимало прожити і пережити...