Чи можна втримати у школі молодого вчителя, чия зарплата заледве сягає 12 000 гривень? І чи реально педагогу вищої категорії почуватися гідно у сучасних реаліях? Чому реформа профільної школи викликає занепокоєння у профспілок та як захистити освітян від «ручного» нарахування надбавок у громадах? Професійна спілка освітян Прикарпаття нещодавно відзначила своє 120-річчя, проте виклики, які стоять перед нею сьогодні, є чи не найскладнішими за всю історію. Про боротьбу за автоматичне бронювання педагогів, реальний стан гаманців освітян та про допомогу колегам на передовій говоримо з головою Івано-Франківської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України Зоряною КОРОЛЬ.

– Пані Зоряно, у грудні 2025 року обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України відзначила 120-річчя. Як трансформувалася її головна місія за цей час?

– Профспілка веде відлік своєї історії від часу зародження масового професійного руху на захист прав учителів на теренах Галичини та загалом Західної України. Історичні джерела фіксують, що він розпочався ще в другій половині XIX століття. Якраз тоді почали створювати різноманітні товариства, головною метою яких були підтримка та захист освітян.

Однак саме 1905 рік вважають початком організованої боротьби вчителів регіону за свої права у тогочасних умовах суспільно-політичних змін. Тоді, у серпні, у Львові відбувся установчий з’їзд учителів Буковини та Галичини, на якому створили Товариство «Взаємна поміч галицьких і буковинських вчителів та вчительок». Згодом воно трансформувалося у Товариство «Взаємна поміч українського вчительства».

Позиціонуємо себе з цими витоками профспілкового руху і реформувалися в сучасну Профспілку працівників освіти і науки України на початку відновлення незалежності. У вересні 1990 року в Києві відбувся установчий з'їзд, на якому припинили чинність статуту Профспілки працівників народної освіти і науки СРСР та ухвалили статут української організації. Відтоді розпочалася докорінна перебудова роботи всіх ланок. Нині наша місія є максимально прагматичною: спрямовуємо зусилля на розв'язання ключових питань освітньої галузі та захист прав її працівників.

– З якими найгострішими запитами від освітян Прикарпаття Вам доводиться працювати сьогодні?

– Найгостріші питання та проблеми за всі роки незалежності України фактично не змінилися. Передусім це матеріальне становище вчителя: належна оплата праці та підвищення заробітної плати. На жаль, за весь цей час не мали жодного періоду, коли могли б дивитися педагогу в очі й стверджувати, що він отримує справді гідну винагороду за свою роботу.

Безумовно, підтримуємо всі ініціативи, які впроваджує та яких добивається Центральний комітет Профспілки працівників освіти і науки України. Проте й у нашій області вистачає локальних проблем. Передусім це безпосередній захист прав освітян та суворий контроль за дотриманням чинного трудового законодавства. Фіксуємо чимало порушень його у різних аспектах: це і незаконні звільнення, і ненадання відпусток, і неправильний розподіл педагогічного навантаження... Фактично щодня отримуємо велику кількість звернень, телефонних дзвінків та письмових запитів щодо захисту прав працівників.

Звичайно, важливим напрямом є матеріальна підтримка членів профспілки. На жаль, люди стикаються з великими бідами: хворобами та різноманітними трагічними випадками. Чимало освітян попри те, що мають бронювання, пішли на фронт добровольцями. Серед них є і поранені, і полеглі. Через це левову частку наших профспілкових внесків спрямовуємо саме на матеріальну допомогу.

– Яка середня зарплата вчителя вищої категорії на Прикарпатті з усіма надбавками?

– Зізнаюся, що дещо побоюся такого поняття, як «середня заробітна плата». Ми ж розуміємо, як її рахують: хтось отримує багато, хтось – дуже мало, а у середньому виходить нібито цілком прийнятна картина. Переглянула в інтернеті, що про це пишуть фахівці. Вони інформують, що вчитель вищої категорії отримує на місяць від 24 000 до 28 000 гривень із податками, а «на руки» зазвичай виходить 19 000 – 22 000 гривень.

У нашій області є населені пункти, що мають статус гірських. Наприклад, максимальний посадовий оклад івано-франківського вчителя становить 11 755 гривень 80 копійок. Якщо ж педагог працює у гірській місцевості, до цієї суми додають ще 25%. Відповідно усі подальші доплати та надбавки розраховують від цієї вищої бази. Тому й виникає істотна різниця в оплаті праці.

Крім того, існують підвищення за педагогічні звання. Багато експертів, обчислюючи середню заробітну плату, завжди враховують ці показники, проте їх мають далеко не всі. Наприклад, асистенти вчителя виконують надважливу й складну роботу, але не мають жодних підвищень, оскільки для цієї посади не передбачені педагогічні звання. Якщо ж додати 10% за звання «старший вчитель» або 15% – за «вчитель-методист», то сума заробітної плати знову істотно зміниться.

Також освітянам нараховують надбавку за вислугу років, однак молоді педагоги не отримують за цим пунктом нічого. Ті, хто працює менше ніж три роки, не мають права на цю доплату, від 3 до 10 років вона становить 10%, від 10 до 20 років – 20%, а понад 20 років – 30%.

Найбільше дискусій викликає надбавка за престижність педагогічної праці. Попри анонсоване підвищення посадових окладів на 30% з 1 січня та заплановані ще 20% з 1 вересня, реальна заробітна плата часто не відповідає очікуванням. Через обмежений фінансовий потенціал чимало територіальних громад регулюють загальний рівень зарплати саме через надбавку за престижність. Раніше вона була фіксованою – 20% для всіх. І це було справедливо, адже це визнання статусу вчителя державою, а не премія за особливі заслуги. Наразі ж постанова Кабміну встановлює лише межі: від 5% до 30%. На жаль, громад, які виплачують максимальні 30% – одиниці. Більшість вдається до «самодіяльності»: розраховують відсоток залежно від кількості учнів у класі, встановлюючи на рівні 7, 8 або 15%.

Профспілка наполягає на тому, що надбавка за престижність має бути фіксованою для всіх. Нинішня ситуація є абсурдною: в одній школі один вчитель може отримувати 5% доплати, а інший – 25%, що нівелює саму її ідею.

Існують також доплати за класне керівництво, перевірку зошитів, завідування кабінетом тощо. Окремо варто згадати про виплату в розмірі 2 600 гривень за особливий характер праці. Її виплачуватимуть до завершення року, в якому скасують воєнний стан в Україні. Усе це лише окремі доплати та надбавки, проте ми переконані, що система оплати праці мала б бути влаштована інакше.

– А скільки отримує молодий фахівець, коли лише приходить у школу на роботу?

– Молодий вчитель із дипломом магістра зазвичай приходить на роботу з 10-11 тарифним розрядом. З урахуванням 30% підвищення його посадовий оклад становить 9 570 гривень. Зрозуміло, що молодий фахівець на початку кар'єри ще не має жодних педагогічних звань. Крім окладу, він може розраховувати на надбавку за престижність та доплату за особливий характер праці. Навряд чи педагог з першого року роботи отримає класне керівництво чи завідування кабінетом. Щодо перевірки зошитів, то цю доплату отримує лише частина педагогів. Переважно вчителі початкових класів, математики та української мови, тоді як викладачі біології, хімії чи фізики її не мають. Фактично середня заробітна плата молодого вчителя становить приблизно 12 000 – 14 000 гривень. Це дуже мало!

– Що потрібно змінити вже тепер, аби молодий дипломований спеціаліст захотів працювати у школі?

– Було б дуже добре запровадити так званий соціальний пакет. Це потрібно для того, щоб молодий вчитель йшов на роботу з упевненістю, що держава гарантує йому медичне страхування та пільгове кредитування на житло. Нині ж ці проблеми лягають на плечі суто самих молодих педагогів, держава їм нічого не пропонує.

Кажуть, що нині багато хто йде до школи не по зарплату, і це правда, адже вчителювання – це покликання. Проте нерідко буває так, що людина приходить у професію, а вже за кілька місяців чи пів року «тікає» й шукає іншу роботу. Ми живемо у реальному світі, де потрібно купувати їжу, одягатися та забезпечувати хоча б мінімальні побутові потреби. Тому, звичайно, гідна оплата праці має величезне значення.

– Чи спостерігається дефіцит кадрів у школах нашої області? Викладачів яких предметів бракує наразі найбільше?

– Звичайно, дефіцит кадрів спостерігається не лише в школах, а й у дошкільних та позашкільних закладах. Зокрема, у дошкільній освіті відчувається значний кадровий голод: бракує як вихователів, так і їхніх помічників. Щодо шкіл, то тут найбільший дефіцит викладачів природничих дисциплін: хімії, фізики, математики, а також вчителів іноземних мов. Чим спричинений такий брак кадрів? По-перше, рівнем оплати праці. По-друге, чимало проблем створила війна, адже багато педагогів виїхали за кордон. Загалом в Україні близько 40% шкіл, зокрема і на Прикарпатті, повідомляють про наявність вакансій.

– Яка ситуація із законопроєктом про реформу оплати праці освітян та яких змін насправді потребує законодавство у цій сфері?

– 1 квітня на засіданні профільного комітету Міністерство освіти і науки України запропонувало додаткові кроки для реформування оплати праці. Йшлося про інтеграцію надбавки за престижність у посадовий оклад. Справді, краще встановити вищий посадовий оклад і меншу кількість додаткових виплат, щоб унеможливити їхнє коригування у «ручному режимі». Це забезпечить стабільність виплат, адже рівень доходу вчителя вже не залежатиме від фінансової спроможності конкретної громади.

Окрема частина напрацювань – виведення педагогічних і науково-педагогічних працівників із Єдиної тарифної сітки (ЄТС). Проте нас як профспілку непокоїть те, що йдеться лише про педагогічних і науково-педагогічних працівників. А в освітній галузі залучено багато фахівців інших категорій: технічні працівники, службовці, які забезпечують організацію освітнього процесу. Вони також є повноцінними учасниками цього процесу, але про них наразі не згадують. Нині система оплати праці обслуговуючого персоналу перебуває в критичному стані. Їхні посадові оклади значно нижчі за рівень мінімальної заробітної плати, через що фактично всім доводиться робити донарахування, щоб дотягнути до «мінімалки».

Як профспілка ми вимагаємо лише одного – дотримання законодавства. Зокрема, у статті 61 Закону України «Про освіту» чітко зазначено, що посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії має становити три мінімальні заробітні плати, а кожен наступний тарифний розряд повинен бути на 10% вищим за попередній. Оскільки мінімальна заробітна плата становить 8 647 гривень 52 копійки, суми були б дуже гідними. Проте останні два роки дію цієї статті призупинили. Ба більше, навіть у ті роки, коли норму офіційно не зупиняли, її все одно ніхто не виконував.

Наразі Міністерство освіти і науки зазначає, що пряме впровадження цієї норми з урахуванням усіх чинних доплат і надбавок є фінансово непосильним для бюджету України, оскільки сумарні витрати будуть надто високими. Через це ведуться розмови про пошук альтернативних шляхів зміни системи оплати праці. Зокрема, лунають пропозиції встановити оклад на рівні півтори або двох мінімальних заробітних плат.

Найбільше нас непокоїть ймовірність повторення ситуації, коли під егідою підвищення заробітних плат і посадових окладів профільне міністерство намагалося «протягнути» шкідливі зміни до законодавства. Ми як профспілкова сторона категорично проти таких ініціатив.

Пропонували підвищити педагогічне навантаження з 18 до 24 годин. Переконані, що цього робити не можна, і будемо використовувати всі можливі засоби, щоб не допустити цього. За нашими підрахунками, у разі впровадження цієї норми лише в нашій області довелося б скоротити близько 5 000 ставок.

Також була спроба запровадити строкові трудові договори: з 1 вересня 2026 року планували перевести всіх педагогів на контракти терміном від одного до трьох років. Це неприпустимо, адже людина фактично стає залежною, постійно відчуваючи дамоклів меч над головою через невпевненість у завтрашньому дні.

– Реформа профільної середньої освіти передбачає створення ліцеїв та зміну статусів багатьох шкіл. Яку стратегію захисту розробляє профспілка для вчителів, які можуть залишитися без годин або робочих місць внаслідок «оптимізації» мережі?

– Наше ставлення до цієї реформи досить критичне. Закон ухвалювали у 2017 році, тоді реалії були зовсім іншими, ми не жили в умовах повномасштабної війни.

Реформа, безумовно, потрібна, проте над формою її впровадження ще варто попрацювати. Протягом останніх п'яти років постійно чули обіцянки, що до закону внесуть зміни, створять новий механізм та напрацюють відповідну нормативну базу, але цей процес досі триває. Хвилюємося, щоб вона не призвела до масового вивільнення педагогів, й ретельно відстежуємо ці процеси.

На останньому засіданні президії ЦК профспілки обговорювали необхідність виступити з ініціативою щодо внесення змін до законодавства про пільгові пенсії. Хоча право на пенсію за вислугою років для педагогів існує, нині цей механізм настільки ускладнений, що скористатися ним можуть лише одиниці. Вважаємо, що потрібно відновити попередні умови: 25 років стажу з правом виходу на пенсію. З огляду на майбутнє впровадження реформи профільної школи ця можливість могла б стати виходом для частини працівників у разі її реалізації.

Зі свого боку забезпечуємо юридичний супровід, щоб не допустити порушень і гарантувати дотримання всіх прав працівників та збереження якомога більшої кількості робочих місць.

– Як профспілка підтримує колег-переселенців та тих вчителів, які змінили шкільну указку на зброю і нині захищають Україну на фронті?

– На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну на захід нашої країни їхало дуже багато людей. Нині цей процес уповільнився, але коли прибували наші колеги з південних і східних областей, ми працювали на повну: шукали гуртожитки, бронювали готелі власним коштом. У школах створювали хаби для поселення, де члени нашої профспілки організовували побут, готували їжу. Місяць тому на Прикарпаття прибули дві сім’ї з одного з південних регіонів, де розпочалася евакуація. Попри те, що спеціальність була досить дефіцитною, ми посприяли їхньому працевлаштуванню.

Тим нашим освітянам, які перебувають на фронті, купуємо все, що вони просять. Наприклад, у квітні придбали два «старлінки» на донецький напрямок, а також переказали 50 тисяч гривень на ремонт автівки за запитом бійців. Керуємося принципом: якщо ти не на фронті, то маєш працювати для фронту. Допомога армії – це наш пріоритет, і ми це робитимемо, доки буде потреба!

– Якою є позиція профспілки щодо бронювання педагогів? Як це питання впливає на кадровий склад шкіл, особливо що стосується вчителів фізики, інформатики та «Захисту України»?

– Вона є однозначною. Повинно бути повне автоматичне бронювання для всіх педагогічних та науково-педагогічних працівників. Сьогодні закон передбачає відстрочку від військової служби за умови, що педагог працює не менш як на 0,75 ставки за основним місцем роботи. Проте реалії такі, що в невеликих школах з малою кількістю класів викладачі таких предметів, як фізика чи хімія, часто не можуть набрати необхідні 0,75 ставки. У такому разі їм доводиться шукати додаткові години з інших дисциплін, щоб отримати бронювання.

Якщо на початку повномасштабного вторгнення право на відстрочку мали лише педагогічні працівники закладів загальної середньої та вищої освіти, то сьогодні цей перелік поповнили й працівники професійно-технічної освіти. На жаль, педагоги дошкілля та позашкілля досі не мають права на бронювання. Ми активно працюємо над розв’язанням цього питання: підготували відповідні звернення та долучилися до напрацювання пропозицій до відповідних законодавчих ініціатив.

Вважаємо, що бронь має бути у кожного педагога, незалежно від обсягу його навантаження, адже хтось повинен навчати дітей. Освіта – це фундаментальна сфера, оскільки вона відповідає за навчання та виховання поколінь.