З 1 вересня 2027 року на українську освіту чекають одні з найрадикальніших змін за часи незалежності. Зокрема, розпочнеться практичне впровадження реформи старшої профільної школи, яке передбачає перехід на 12-річне навчання та створення академічних ліцеїв для учнів, котрі прагнуть здобути вищу освіту. Школи області вже активно готуються до цих нововведень. Під час престуру до Богородчанської територіальної громади, який організувало Івано-Франківське регіональне відділення Асоціації міст України, прикарпатські журналісти відвідали Богородчанський ліцей №1 ім. О. Гірника. Цей заклад уже відтепер готується до реорганізації в академічний ліцей, де продовжать навчання старшокласники громади.

Ціна тиші у класах

Будівля ліцею привертає увагу цікавою архітектурою та промовистим муралом на фасаді. Його автор – Роман Бончук. На стінописі зображений український військовий, за його плечима – дитина. Це дуже символічний і сильний образ, який нагадує про те, що навчання у школі зокрема та реформування системи освіти загалом можливі лише завдяки тим, хто боронить кордони нашої держави. І ціна цієї боротьби – надто висока. Пам’ятні дошки дев’ятьом полеглим випускникам закладу, що розміщені біля підніжжя муралу, – яскраве свідчення цього.

Це приміщення закладу відкрили 1 вересня 1978 року. Директор ліцею Ігор Онкалюк згадує, що тоді це була єдина середня школа в селищі, де навчалися всі місцеві старшокласники, серед яких був і він сам. Через пів століття, у 2027-му, заклад знову набуде цього статусу – стане єдиним у громаді майданчиком для здобуття профільної освіти та навчання в 10-12 класах.

Рішення про реорганізацію ліцею ухвалили ще два роки тому. Тоді в закладі навчалося 899 учнів у 34 класах, сьогодні ж – 640 у 25-ти.

«Скорочення мережі пов'язане з поетапним переходом до статусу профільного ліцею, – роз’яснює Ігор Іванович. – Початкові ланки поступово переводимо у ліцей №2, і цього року завершуємо цей процес. У нас залишається тільки основна школа, тобто гімназійні класи, а з 1 вересня сюди прийдуть уже всі десятикласники з навколишніх сіл громади».

Керівник закладу переконаний, що навчатися в облаштованому, підготовленому та забезпеченому кваліфікованими кадрами ліцеї прагне кожен, хто хоче здобути якісну повну загальну середню освіту.

«Наш ліцей завжди був і залишається серед лідерів за кількістю переможців різних етапів всеукраїнських учнівських олімпіад, – каже І. Онкалюк. – Упродовж багатьох років він утримує статус найкращого навчального закладу колишнього Богородчанського району, а тепер – громади. Цьому сприяють якісний склад педагогічного колективу, добрі напрацювання і традиції».

Складність змін під час війни

Реформування старшої ланки тягне за собою радикальні зміни. Одна з них полягає в тому, що зовсім скоро десятикласники, які планують здобувати вищу освіту, навчатимуться в академічному ліцеї. І це, як правило, буде вже не їхня рідна школа, де вони навчалися раніше. Голова Богородчанської територіальної громади (ТГ) Ростислав Заремба зазначив, що питання формування мережі ліцеїв у рамках реформи старшої профільної школи є чутливим для кожної громади. Зокрема, і для Богородчанської воно є непростим. Крім того, за його словами, в умовах воєнного стану складність будь-яких змін одразу множиться або навіть підноситься до певного степеня.

Очільник громади зауважує, що головні виклики сьогодення – це демографічна криза та зміни на ринку праці, де вища освіта перестала бути беззаперечним критерієм успіху.

«Сьогодні є великий запит на робітничі спеціальності. Після 9-го класу учні повинні чітко уявляти своє майбутнє: або вони йдуть в академічний ліцей за тим чи іншим профілем і готуються до вступу в заклад вищої освіти, або ж обирають професійний коледж, здобувають робітничу професію і в такий спосіб будуть свою подальшу кар'єру. Наше завдання – створити найкращі умови для тих дітей, які оберуть саме вектор академічної освіти», – підкреслює Р. Заремба.

Також він наголошує на питанні соціалізації, адже, за його словами, сучасний академічний ліцей буде функціонувати як масштабне середовище, де підлітки вчаться комунікувати у великих групах, розвивають лідерські навички та будують соціальні зв'язки, що нереально зробити в малокомплектних класах та школах.

Перші кроки до профілізації

Одним із найгостріших питань реформи залишається структура майбутніх академічних ліцеїв. Постає цілком слушне запитання: чи функціонуватимуть вони суто як ізольована старша школа (10-12 класи), чи все ж збережуть у своєму складі гімназійні класи (5-9)? Ігор Онкалюк переконаний, що повний розрив із базовою школою є недоцільним, оскільки саме на цьому етапі закладається підґрунтя для подальшого профільного навчання.

За словами керівника закладу, у ліцеї роками вибудовували ефективну систему допрофільної підготовки. Учні мають можливість поглиблено вивчати українську та англійську мови з 7-го класу, а інші предмети – з 8-го. Крім того, тут активно впроваджують різноманітні освітні ініціативи.

«У нас успішно працюють класи в рамках науково-педагогічних проєктів, зокрема «Інтелект України». Я вважаю, що вони мають повне право і навіть повинні залишитися в нашому закладі. Адже ці класи є тією фундаментальною базою, з якої надалі й має логічно формуватися якісна старша школа», – наголошує директор.

Щодо профільного спрямування майбутнього академічного ліцею, керівництво закладу наразі говорить про три основні напрями, а саме: природничо-математичний, суспільно-гуманітарний та філологічний. За словами Ігоря Івановича, це бачення поки що є прогностичним. Остаточну модель профілізації сформують безпосередньо під час набору учнів, коли стануть відомі запити й побажання ліцеїстів та їхніх батьків.

Від тактичної підготовки до сучасної географії

Одним із перших кроків на шляху перетворення школи №1 на академічний ліцей є те, що на базі закладу вже організували централізоване викладання предмета «Захист України» для всіх старшокласників громади. Це своєрідна репетиція того, що буде втілено у значно більших масштабах з 2027-го року.

Також у закладі активно модернізують навчальні кабінети. Зокрема, вже видозмінили чотири класи. За словами голови громади, це лише початковий етап створення новітнього освітнього середовища. Кабінет географії одразу привертає увагу своїм оновленим виглядом. Господиня цього простору, вчителька Лілія Павлучинська, за плечима якої 38 років педагогічного стажу, із захопленням демонструє нове обладнання: від класичних карт до новітніх мультимедійних інструментів, що допомагають учням легше засвоювати матеріал. Педагогиня переконана, що сучасні діти потребують абсолютно інших підходів до навчання.

«У нинішнього покоління краще розвинена зорова пам’ять, – ділиться спостереженнями пані Лілія. – Вони значно ефективніше сприймають інформацію візуально і прагнуть більше дискутувати про те, що побачили навколо. Зміни очевидні, адже й самі діти тепер інші – вони більш комунікабельні, вільно орієнтуються в інтернет-просторі. Тому ми, вчителі, мусимо йти в ногу з часом. Вдома постійно потрібно навчатися, щоб залишатися в одному ритмі зі своїми учнями».

Наука, яку потрібно «помацати»

Наступна локація – кабінет хімії. За партами зосереджено працюють десятикласники. Перед дошкою – легендарна постать, заслужений учитель України Віталій Басанець. За словами директора, саме цей кабінет має стати одним із ключових осередків природничо-математичного профілю майбутнього академічного ліцею.

Перші суттєві зміни від реорганізації закладу вже відчули й самі вихованці. Зокрема, учениця Соломія Дмитришин ділиться тим, що окремі класи отримали багато сучасного обладнання, яке вивело навчання на абсолютно новий рівень.

«Тепер ми набагато якісніше проводимо лабораторні та практичні роботи, – розповідає дівчина. – Учителі можуть у будь-який момент продемонструвати на великому екрані цікаві й пізнавальні відео чи додаткові матеріали, щоб ми глибше зрозуміли тему. Це дуже добра реформа для майбутнього школи та наступних поколінь. Адже чим краще забезпечений заклад, тим вищою буде якість освіти, а самі діти – більш залученими до самоврядування та інших цікавих можливостей».

За плечима В. Басанця – пів століття педагогічного стажу, тож він бачив не одну освітню реформу. До чергових нововведень учитель ставиться з мудрим і цілком виправданим скептицизмом досвідченого практика.

«Поки що якихось видимих ознак змін немає, – відверто каже Віталій Васильович. – Побачимо, коли академічні ліцеї реально розпочнуть роботу. Проте вже нині очевидно, що це буде важко, виникне дуже багато проблем. Будемо мати один такий багатопрофільний заклад на всю громаду. А це відстані до 40 кілометрів! Як дитина буде щодня добиратися сюди? А кадри? От дивлюся – буде інформатика. Хто її буде викладати на тому рівні, який справді потрібен? Класний спеціаліст за таку зарплату в школу не піде».

Втім, попри глобальні виклики реформи, матеріальним наповненням свого кабінету вчитель задоволений, адже тут є все необхідне для якісного навчання. Проте Віталій Басанець переконаний, що жоден, навіть найсучасніший мультимедійний екран чи відеоролик не замінить справжньої живої науки та класичного експерименту.

«Намагаюся проводити якомога більше практичних і лабораторних занять, хоча нині багато таких робіт із програми просто прибрали, – коментує педагог. – Сподіваються, що дітям це по телевізору покажуть. Дитина має все зробити своїми руками, пропустити через власний досвід, подумати, як воно працює, – лише тоді вона дійсно буде знати. Ну, подивилися фільм – і що з того? Вони ж цього самі не робили, не відчули реакцій, не тримали в руках і не розбивали. Ми часто занадто поспішаємо, хочемо, аби учень одразу став творцем чи філософом. Та не буде ніякої творчості й філософії, якщо немає бази».

«А можна користуватися мікроскопом?»

Вчителька біології з 15-річним педагогічним стажем Ярослава Мартинюк зауважує, що оновлення кабінету кардинально переформатувало структуру уроків, зробило їх більш динамічними та інтерактивними.

«Нині учням стало набагато цікавіше, адже матеріал подається максимально наочно, – ділиться своїми висновками педагогиня. – На уроках виконуємо більше лабораторних і практичних робіт, активно використовуємо мультимедійну дошку, проводимо досліди. Мені як учителю тепер легше донести інформацію. Так, підготовка вимагає більше часу, але це суттєво спрощує проведення самого заняття, бо кожен етап продуманий: п’ять хвилин дивимося тематичне відео, ще п'ять – проводимо експерименти, кілька хвилин виділяємо на закріплення матеріалу. Переконана, що такий практичний підхід у майбутньому вплине на вибір професії наших вихованців».

Біологиня не приховує, що перед початком підготовки до впровадження реформи старшої профільної школи в неї, як і в більшості колег, були певні побоювання.

«Так, страхи у мене, звичайно, були, але ми вже звикли, адже підготовка триває ще з жовтня, - каже вчителька. - Перші місяці нам було важко, зокрема через те, що діти переходили з класу в клас. Сьогодні ж вони вже чітко знають, коли і де в них той чи інший урок. І коли приходять до кабінету біології, одразу запитують: «А можна ми будемо робити досліди?», «А можна користуватися мікроскопом?». Це дуже спрощує роботу. Тепер вони наочно бачать тих самих ссавців чи парнокопитних. Раніше я була змушена збирати всю інформацію на флешку і постійно хвилюватися – завантажиться інтернет чи ні, а нині усе під рукою».

Тривоги та мрія про власне укриття

Сучасні реалії великої війни диктують нові умови, зокрема необхідність надійного й просторого сховища, в якому учні могли б не просто пересидіти небезпеку, а й повноцінно навчатися. І, власне, під час перебування журналістів у закладі пролунав сигнал повітряної тривоги. Учні та вчителі організовано попрямували до укриття. Наразі ліцей орендує протирадіаційне сховище Професійного будівельного ліцею, яке розташоване через дорогу від школи. Проте в планах – будівництво власного сучасного об'єкта. Дирекція закладу сподівається, що воно буде готове до 1 вересня 2027 року.

За словами Ростислава Заремби, це залежить від фінансової підтримки з Державного бюджету. «Майбутнє укриття планують збудувати ліворуч від території школи. Тут уже визначено місце, – каже очільник громади. – Ми на етапі розробки проєктно-кошторисної документації. Приміщення розраховане на 800 осіб».

Втім, готовність креслень та планів – це лише перший крок на довгому шляху реальних змін. А з ними в Україні не все так просто, адже чимало освітніх реформ так і не дійшли до логічного завершення, припинивши існування за крок до фінального етапу. Так було з «дванадцятирічкою», яку скасували у 2010-му, так і не пройшовши всю дистанцію, хоча до кінця залишався лише один рік.

Сподіваюся, що реформа Нової української школи, яка стартувала 2018-го, таки пройде весь свій цикл. Адже створення мережі профільних академічних ліцеїв – це не просто зміна вивісок чи адміністративна реорганізація. Це запізнілий, але критично необхідний крок до європейських стандартів освіти, де кожен підліток має право навчатися за індивідуальною траєкторією в сучасних шкільних просторах. Попри всі дискусії щодо логістики та фінансування, головним орієнтиром реформи має залишатися дитина. Оскільки сучасний світ змінюється надзвичайно швидко, школа просто зобов'язана відповідати цим викликам.