У рамках фестивалю історичної прози «Софія», який проходить за підтримки міського голови Івано-Франківська Руслана Марцінківа, в Палаці Потоцьких в обласному центрі Прикарпаття відбулася презентація кіносценарію, створеного на основі роману відомого українського письменника нашого краянина Степана Процюка «Травам не можна помирати». Автором кіноадаптації став літератор і доктор історичних наук професор Дмитро Білий. Фільм обіцяє бути драматичним, з великою кількістю діалогів та життєстверджувальною філософією.

Фестиваль «Софія» в Івано-Франківську відбувається вже вчетверте. Щоразу захід проходить в іншому форматі, охоплюючи нові мистецькі жанри. Організатор фестивалю Ігор Кравчук каже, що головна мета заходу – патріотичне виховання дітей та молоді, а також заохочення їх до вивчення власного минулого та читання саме історичної літератури.

«У багатьох випадках історія України перекручена або замовчувана, є сторінки взагалі непізнані. Через різні мистецькі продукти: літературу, фільми, пісні, відтворення історичних костюмів намагаємося привернути увагу громадськості до історії, – розповідає І. Кравчук. – Попередні рази ми запрошували відомих письменників, робили літературні зустрічі та презентації, презентували фільм, організували конкурс історичної прози, цього року замовили Д. Білому кіносценарій за мотивами роману «Травам не можна помирати» С. Процюка. Наша наступна мета – фільм».

Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків наголосив, що дуже любить саме історичну літературу, тож в його домашній бібліотеці зберігається близько 350 книжок цього жанру. Щодо фестивалю він зазначив, що захід щороку змінює свій формат, і вперше проходить на території Палацу Потоцьких. І додав, що в Україні немає фестивалів, які виокремлюють історичну літературу, тому дуже важливо його розвивати. Ймовірно, що й надалі формат заходу всіляко змінюватимуть, щоби зацікавити «Софією» якомога ширше коло франківців.

І. Кравчук зауважує, що початковий задум фестивалю «крутився» навколо проведення в Івано-Франківську великого книжкового ярмарку, на кшталт «Форуму видавців» у Львові чи «Книжкового арсеналу» у Києві, на який можна було запрошувати відомих українських та іноземних письменників. Втім, через брак фінансування, на жаль, ця ідея поки що лише на рівні ідеї.

Роман С. Процюка «Травам не можна помирати» вийшов друком у видавництві «Легенда» 2017-го. Твір розповідає про Радянську Україну 70-х років, про життя людей, які чинили спротив системі, і про те, як репресивна машина боролася з ними, а також про роль спілки письменників у виродженні українського духу та русифікації тощо. За словами автора, цей роман має певний успіх як в Україні, так і в діаспорі. А фільм за його мотивами ще більше розширить коло його читачів, і допоможе донести сюжет роману до великої кількості людей, навіть тих, хто не читає книжок.

Д. Білий наголосив, що «Травам не можна помирати» – один з найкращих романів, створених за останні чверть століття в Україні. На його думку, це дуже різноплановий твір, який зачіпає багато болючих та актуальних тем, а також заповнює тематичну прогалину, якої українська література поки що не торкалася. Період 60-70-х років минулого століття є своєрідною білою плямою в українському кінематографі та літературі, адже не так багато творів розповідають про цей час. І саме роман «Травам не можна помирати» висвітлює цей історичний період, що є дуже цінним та важливим.

Як зазначив сам С. Процюк, кіносценарій Д. Білого йому сподобався. За його словами, кіноадаптація вийшла дуже жвавою.

«Роман і кіносценарій – це різні речі, бо останній – це постійна дія, метафори та заглиблення в психіку відходять на другий план, – наголосив письменник. – Від роману до фільму дорога неблизька, але думаю, що відстань зменшується, бо є запит на таке кіно. У Польщі, Чехії є дуже багато фільмів про 50-ті, 70-ті роки. У нас немає. І взагалі «Травам не можна помирати» – це перший роман про 70-ті роки в українській літературі, якщо не рахувати творів радянських письменників», – наголосив пан Степан.

Також письменник розповів, що наразі працює над новим твором, який перенесе читача в 50-ті роки. Зізнається, що роман пишеться важко та довго, бо це ще важча тема, аніж 70-ті.

Автор кіносценарію зауважує, що в романі є дуже багато сюжетних ліній та яскраво виписаних постатей, тож за його мотивами можна зняти не лише повнометражну стрічку, а й декілька сезонів телесеріалу. Також цей сценарій підійде і для театральної постановки.

«З огляду на те, що за романом планують знімати повнометражне кіно, то вирішили взяти основну сюжетну лінію, в якій відбилася би головна ідея, містика цього твору, його сила та енергетика, – підкреслює Дмитро Білий. – Адаптувати роман як сценарій було надзвичайно цікаво і водночас дуже важко, з кров’ю доводилося, як кажуть, відмовлятися від того, щоб розписати якусь сюжетну лінію. Український сучасний кінематограф справді починає розвиватися, але є велика проблема зі сценаріями, діалогами. Тому мені хотілося максимально виписати діалоги і передати сюжетну лінію так, щоб це справді була дія, щоб глядачі дивилися і думали: а що буде далі? Роман важкий, бо зрозуміло, що часи були непрості, герої трагічні, які переживають надзвичайно складні ситуації, але у фільмі хотілося все ж таки вивести на перший план оптимістичність, життєствердження».

Тим паче, що попри трагізм роману, на думку С. Процюка, у ньому немає безнадії та відчаю.

Д. Білий наголосив, що «Травам не можна помирати» – дуже кінематографічний роман. Тож не дивно, що фактично одразу після виходу книжки почали її перетворювати в кіно. Зокрема два роки тому в рамках фестивалю історичної прози «Софія» презентували короткометражку «70-ті», зняту за мотивами роману. Її режисером виступив Тарас Бенюк. Він також разом із Володимиром Тафійчуком та Андрієм Дівончуком зіграли ролі персонажів літературної історії. Цікаво, що цей короткий метр зняли в підвалах редакції газети «Галичина». А під час презентації цього кіносценарію директор КП «Простір інноваційних креацій «Палац» Володимир Гайдар запропонував для знімань майбутнього фільму Палац Потоцьких. Тим паче, що після реставрації історичних будівель тут планують відтворити в окремих кімнатах бароковий та шпитальний інтер’єри.

Коли розпочнуться зйомки фільму за мотивами роману Степан Процюка невідомо, наразі тривають пошуки меценатів, котрі би профінансували цей проект.

«В Івано-Франківську є дуже хороші молоді режисери, які можуть досить достойно зняти цей фільм. Ми не будемо вдаватися до популярних акторів, розкручених імен, наша мета – залучити прикарпатських акторів та режисерів», – наголосив Ігор Кравчук.

Фото Лесі ГЕНИК.