Уже четвертий рік тривають реформи децентралізації – на Прикарпатті створено більше трьох десятків об’єднаних територіальних громад. Єдиний район, де й досі нема жодної ОТГ – Городенківський. Причини такої ситуації, яка схожа на тихий саботаж реформ, озвучують різні: керівники району свої, а керівники органів місцевого самоврядування – свої. І перші, і другі часто-густо навіть забувають, що існують громади зі своїм ставленням до змін – небажанням і надалі нидіти у злиднях і фінансовому «жебрацтві», та маніпулюють їхніми думками й настроями. Та є громади, які не хочуть бути лежачим каменем, під який і вода не тече, і не втратили надію створити ОТГ. Серед таких – єдине у районі селище Чернелиця, розташоване на правобережжі Дністра.

Омріяна легендами земля…

При в’їзді до Чернелиці через сусідні Дубки на красивому придорожньому знаку можна прочитати і чимало цікавої історичної інформації про поселення з першою писемною згадкою 1440 року, і посмакувати щирими поетичними рядками прослави рідного села педагога Майї Тузик: «Рідний край, Батьківщино моя!» – лине з вуст, мов джерельна водиця, і відлунює ліс: «Тут хатина моя – серцю мила й близька Чернелиця…».

Щойно я ступив на землю селища і роздивився навкруг – як відразу зауважив своїм супутникам у дорозі: «Бачу, що громада має доброго і небайдужого господаря…». Тому що центральна вулиця селища, доріжки для пішоходів, узбіччя, канави та інші селищні закутки належно доглянуті й акуратно причепурені. Як кажуть, просто, скромно, але по-ґаздівськи.

До 1957 року Чернелиця, яка розташована за 25 км від Городенки і якій підпорядковано село Хмелева, була районним центром, у якому займалися головно вирощуванням і переробкою сільськогосподарської продукції. Колгосп об’єднував п’ять навколишніх сіл і був фактично мільйонером. Була у селищі і лікарня з низкою відділень, а сьогодні є лише амбулаторія, газконтора, а також лісництво, пожежна частина, школа й т. ін. Тобто вся інфраструктура райцентру. Та й кількість населення сягала 4,5 тисячі. Сьогодні ж через відсутність робочих місць демографічна ситуація в селищі дуже складна: щороку помирає 40-50 осіб, а народжується 5-10. Наприклад, місцева чотириповерхова школа розрахована на 680 учнів, а навчається в ній всього 150. Є і гарний порівняно новий триповерховий дошкільний навчальний заклад. Та молоді люди виїжджають – дітей мало, а селище, за словами секретаря селищної ради Василя КАЛИНЧУКА, занепадає:

– Чернелиця оповита різними легендами. І кожна з них має право на існування. У найбільш поширеній йдеться про воєводу Чорторийського, який збудував цю фортецю. Він пішов у похід, а дружина його зрадила, чи стала жертвою поговору місцевої знаті – не знає ніхто, та після повернення воєвода замурував кохану в одній зі стін фортеці. Жінка була чорнолиця – смуглява, тож і поселення, переказують легенди, відтак назвали Чернелицею. Тож селище наше має цікаві історичні об’єкти – залишки Чернелицького замку і Домініканського костелу ХVI ст., які руйнуються через неспроможність селищного бюджету профінансувати їхню реконструкцію. І керівництво селища, і виконком та депутати роблять все можливе, щоб хоч зберегти те, що залишилося, і запобігти руйнуванню. Потрібні потужні інвестиції. І то наше лихо, що не можемо залишити-передати нащадкам історичну спадщину в належному стані. За Польщі у селищі проживало багато поляків. Свого часу їх депортували, а натомість поселили українців з Польщі і т. ін. На мою думку, створення ОТГ могло би кардинально змінити ситуацію у селищі. Бо потенціал маємо добрий, та й селищну інфраструктуру зберегли. На когось надіятися марно – потрібно самим хотіти і докласти максимум зусиль для розвитку рідного селища...

Селищний голова Чернелиці Василь КОШКА, звісно, не бажає миритися з таким станом речей і все залишати на самоплив, а має наміри використати всі можливості для створення означеної ще у перспективному плані 2015 року Чернелицької ОТГ. Та найголовніше, що цього хоче громада. Бо навіть під час нашої мандрівки селищем люди цікавилися у голови, чи є надія…

Надія вмирає останньою

– Василю Івановичу, бачу, що селищна громада не байдужа до змін. Чим живе Чернелиця? Про що думає і чого сподівається?

– Думаю, що наша громада, образно кажучи, тримає руку на пульсі всіх реформ у державі. Але, зрозуміло, людей найбільше турбують ті реформи, які стосуються їх безпосередньо, зокрема місцевого самоврядування – децентралізації. В районі відбулася зустріч за участю всіх голів «гвіздецького куща» і «чернелицького куща», а відтак їхні представники доповіли безпосередньому заступникові голови облдержадміністрації про наміри громад. Люди проінформовані і стурбовані водночас. І наша громада також. Ми хочемо, щоб наша ОТГ відбулася. Адже ми не стояли осторонь подій у 2015 році і знали, що як колишній райцентр маємо на це пріоритетне право. Ми розуміли, що конче потрібно об’єднуватися – створювати Чернелицьку ОТГ, адже віддаленість селища від райцентру – 30 км, а людські проблеми треба вирішувати щодня й оперативно, а не на рівні старостинського округу.

– Що ж трапилося? Адже створення Чернелицької ОТГ передбачає перспективний план?

– Від 2015 року й досі ми вже багато чого змінили у громаді. Ми вели кілька років тому перемовини з головами навколишніх сіл, вони провели сільські сходи. Одні погодилися, як, наприклад, громади Копачинців і Кунисівців, а інші, як-от Далешівська сільрада, ні. Ми витримали всі процедури і подали документи до ОДА. Отримали від неї позитивний висновок і далі подали документи в ЦВК для оголошення виборів. Але тоді з незрозумілих причин в одному із сіл, які мали б увійти в Чернелицьку ОТГ, раптом зібралася ініціативна група, яка взялася розповсюджувати серед селян неправдиву негативну інформацію – мовляв, після створення ОТГ закриють школу і т. ін.

– Випадково люди збурилися? Бо щось схоже відбулося і в інших районах області?

– На мою думку, люди самотужки не зорганізувалися. Очевидно, комусь заважало створення Чернелицької ОТГ. Адже навіть вибрали момент, коли не було голови, і провели сесію та прийняли рішення про відкликання документів про об’єднання від їхньої сільської ради. В результаті – вибори призупинили. Так, це була провокація. Бо і тоді люди розуміли, що об’єднання – добра справа, і сьогодні запитують, чому не створюємо Чернелицьку ОТГ. Кажуть, що нехай Господь Бог допомагає усім, хто й далі бореться за створення об’єднаної територіальної громади. Розумієте, за сьогоднішніх бюджетів сільських рад громади могли мати для розвитку чималі кошти. Під час нашої листопадової зустрічі в заступника голови ОДА експерти зазначили, що через пасивність у реалізації реформ децентралізації Городенківщина втратила від 50 до 80 мільйонів гривень. За такі кошти вже й дорога була б – ті чотири кілометри, через які Вільхівці, мовляв, з нами не хочуть об’єднуватися. Хочу також зазначити, що тоді, коли ми подали всі документи до ЦВК для оголошення виборів, наша школа, у якій навчалося понад 150 дітей, виграла в районі конкурс на статус опорної й мала отримати на це 3 мільйони гривень. Але після описаних подій в одному з сіл, які мали ввійти до Чернелицької ОТГ, Городенківська райрада не дозволила створювати опорну школу у нашому селищі, а відповідно ті кошти «пішли» в одну з ОТГ на Калущині. То нам що, ті гроші не були потрібні? Ми ж могли їх розподілити між нашими навчальними закладами у Чернелиці, Копачинцях, Кунисівцях. То ж великі кошти. Тепер що – чекати, поки на ці села впаде мільйон? Найприкріше, що ті, хто свого часу найбільше доклався до марнування планів про створення ОТГ, сьогодні на себе відповідальності не беруть. Вони ж забрали кошти не від мене, а від своїх дітей чи внуків.

– Чи після листопадової зустрічі в облдержадміністрації щось змінилося?

– Так, надія є. Нас почули. Чекатимемо рішення. Коли мені надали слово, то я розповів про все – з часу створення перспективного плану і до сьогодні. Наголосив, що не треба квапитися ставити хрест на створенні Чернелицької ОТГ, а ще варто й послухати думки жителів наших сіл. Бо не завжди широкий загал у громадах думає так само, як їхні керівники. Але рано чи пізно, напевно, вони відповідатимуть і перед Богом, і перед людьми.

– Чому, на Ваш погляд, відбувається таке крутійство?

– На мій погляд, основна причина – неготовність до добровільності. Нам дали чотири роки, а ми їх не поспішаємо використати. Може, основна причина – передчуття чергових виборів до органів місцевого самоврядування. Однозначно сказати важко.

– Василю Івановичу, а чи маєте на кого спертися у Чернелиці для створення ОТГ?

– Щонайперша моя підтримка – ті люди, які мене обрали, і кожен, хто підтримує ідею децентралізації. Ні на кого не тримаю зла і прошу вибачення у тих, кого, можливо, образив своїм словом чи вчинком. Маю добрі взаємини з усіма структурними підрозділами селища, із церковною громадою та ін. Звичайно, спираюся на тих, хто щодня разом зі мною в роботі: секретар, бухгалтер, землевпорядник тощо. Селище відчутно змінилося завдяки праці тих людей. Я їм дуже вдячний. Загалом відчуваю, що громада Чернелиці мене розуміє, підтримує, і в майбутньому, думаю, будемо йти в ногу. Люди хочуть змін.

– Ви ще не відчули зсередини, що таке децентралізація. То хоч як собі її уявляєте?

– Передусім децентралізація – це ширші повноваження для керівників органів місцевого самоврядування і фінанси. Сподіваюся на відчутні зміни і належне використання потенціалу «чернелицького куща». А остаточного рішення про створення Чернелицької ОТГ, на мою думку, треба очікувати вже наступного року, в квітні. Нам порекомендували чекати і стежити за відповідними новинами в інформаційному просторі.