У Старуні і Підгір’ї на Богородчанщині реалізують проєкти на основі ідей науковця професора Олега Адаменка

Після того, як «Галичина» опублікувала статтю «І плани до неба, і бур’яни… Старуня мріє про Парк льодовикового періоду, а тим часом виплекала «парк борщівниковий», професор кафедри екології ІФНТУНГ Олег Адаменко, який присвятив дослідженням «старунського феномена» понад 40 років своєї наукової діяльності, люб’язно зголосився вичерпніше розповісти про свої проєкти і їх втілення в життя і в Старуні, і в Підгір’ї на Богородчанщині.

Олег Адаменко – доктор геолого-мінералогічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії СРСР. Він автор 878 наукових робіт, з яких понад 60 монографій. Значне місце в його роботах займають дослідження теренів села Старуні на Богородчанщині, зокрема саме Олег Адаменко є автором проєкту «Парк льодовикового періоду», який сьогодні втілюють в життя, і вже незабаром він відкриє двері для всіх охочих. А також дослідникові належить розробка наукового підґрунтя Геогомопарку у богородчанському селі Підгір’ї, де зроблено перші кроки до його будівництва.

Старуня – маркер зміни клімату на Землі

– Олеже Максимовичу, розкажіть, будь ласка, про особливість Парку льодовикового періоду, який відкриють уже восени цього року.

– Цей парк, як я прикинув, має сім аспектів значення. Перший – природоохоронний. Адже парк є геологічною пам’яткою загальнодержавного значення. Це найнижчий ступінь природоохоронних об’єктів. Бо вже вище такі категорії, як регіональний ландшафтний парк, національний природний парк, природний заповідник, біосферний заповідник і геопарк. Ми хочемо, щоб старунська пам’ятка мала найвищий статус – геопарк міжнародного значення. Адже у такому разі він перебуватиме під егідою і окремим фінансуванням ЮНЕСКО. Для цього ми 2018 року розробили обласну комплексну програму «Старуня: від пам’ятки природи до геопарку льодовикового періоду» і подали на розгляд тепер уже ексголові ОДА Олегові Гончаруку. Він направив наше звернення в управління екології і природних ресурсів ОДА, а там сказали, що таких пам’яток у нас багато, і пообіцяли у 2021 році пам’ятку в Старуні внести до переліку обласної програми охорони навколишнього середовища. Ми ж вважаємо, що наша пам’ятка має більш високий статус з-поміж інших і повинна мати окрему програму.

Друге значення парку – туристично-рекреаційне. Буде парк – будуть туристи. Третє значення – наукове. Тут багато аспектів, та найголовніший у тому, що Старуня – один із маркерів зміни клімату у світі. Таких маркерів на території Земної кулі є кілька десятків – в Африці, США, Китаї і т. ін. Старуня – це маркер віку 40-10 тис. років тому. Четверте значення – історико-культурне. І проєкт, який нині реалізують у Старуні у форматі «Малі міста – великі враження», є підтвердженням цього. П’яте значення – медико-лікувальне. Там є озокерит, солі, є, за дослідженням уродженця Старуні професора Нестора Середюка, 11 видів мінеральної води, а також – грязі і т. д. Тож цілком реально збудувати санаторій.

Шосте значення – для нафтогазового комплексу. Ми разом з польськими колегами детально вивчали територію Старуні, зокрема досліджували біохімічними методами походження нафти, газів і виявили, що 17 відсотків тих біогенних утворень належать поверхневим шарам, а решту – 73 піднімаються з глибин. Такі методи потрібно враховувати під час пошуку нафтогазових родовищ. І найголовніший аспект парку – соціально-економічний. Якщо Парк льодовикового періоду у Старуні ми відкриємо, побудуємо там котеджі, санаторії та інші об’єкти, то буде робота передусім для тих людей, які живуть у наколишніх богородчанських селах. Тож Старуня – не суто наукова затія чи фестивальна.

– А коли народилася така ідея?

– Ідея до мене прийшла десь 2005 року. Тоді як пропозицію я вперше опублікував свої наукові спостереження про територію, яку означив для себе як Парк льодовикового періоду. А загалом із моїх понад 83 років життя 42 роки я працюю в Старуні. Коли 1977-го виник відомий грязевий вулкан через землетрус у горах Вранча в Румунії, то професори Веніамін Кляровський і Надія Білоус після того, як я повернувся з Сибіру в Україну, відрядили мене в Старуню вивчати той вулкан. Тож маю право про нього говорити. Ми дуже дружньо працюємо у Старуні з головою сільради Іваном Мосюком.

– Чи є ризики щодо реалізації проєкту «Парк льодовикового періоду»?

– Завдяки тому, що сільська рада на чолі з Іваном Мосюком виграла конкурс серед проєктів, нема таких ризиків. Але ж за моїм задумом це мав бути геопарк і мати найвищий ступінь заповідності, а натомість парк і надалі залишиться найнижчого рівня, тобто геологічною пам’яткою загальнодержавного значення. А щоб підвести його під егіду ЮНЕСКО, то треба вивчити забруднення вод, ґрунтів, рослинного покриву, навіть снігу, який там випадає, тобто всіх компонентів. Але надія є. І представники Міністерства культури на першій презентації парку в ІФНТУНГ у серпні цього року пообіцяли: якщо проєкт виконаємо нормально, то він матиме продовження. Вони також дуже зацікавлені в цьому, як, до речі, й Асоціація сільських і селищних рад, громадські організації та ін.

Геогомопарк у Підгір’ї

Мамонти, які віднедавна з’явилися у Підгір’ї, не мають жодного стосунку до Парку льодовикового періоду в Старуні. Але до обох проєктів, повторимо, причетний професор Олег Адаменко: у Старуні – як автор ідеї, у Підгір’ї – як науковий консультант.

– Сталося так, – розповідає професор Олег Адаменко, – що мої багатолітні виступи про Парк льодовикового періоду довго не знаходили зацікавлених інвесторів. І якось підприємці із навколишніх сіл згуртувались і вирішили, що такий парк треба збудувати у Підгір’ї. Вони зв’язалися зі мною і попросили бути науковим керівником проєкту. Але я пояснив, що не потрібно створювати якісь суперечності чи конфліктувати з наявною структурою. Підприємці наполягали активно на створенні парку динозаврів. Я вивчив питання і з’ясував, що такий парк уже є. Тож порадив працювати в іншому напрямі й запропонував назвати підгірський проєкт «Парк історії Землі і людини».

– Які структури чи атракції мали б бути у такому парку?

– Якщо Парк льодовикового періоду охоплює 150 тис. років – маленький відтинок історії розвитку, то у Парку історії Землі і людини ми запланували охопити відтинок історії від так званого Великого вибуху 13,7 млрд років тому до появи Землі 4,567 млрд років – зародження Сонячної системи, етапи народження, комет, астероїдів, метеоритів, зародження Місяця і т. д. Це все – космічна історія, сформована не на прямих фактах. А далі хочемо представити геологічну історію Землі від 4,567 млрд років тому – всі історичні етапи її розвитку, всі її підрозділи, періоди і т. д. – й аж до сьогодення. Тож у парку будуть відповідні інсталяції, стенди, бігборди, скульптури, демонстрації жителів планети всіх періодів. Плануємо створити відповідні зупинки на цій історичній стежці і науково-екскурсійний супровід. До будівництва такого парку потрібно підходити дуже серйозно, щоб ніхто із науковців не звинуватив нас у халтурі чи примітиві. Тому я працюю над науковим фундаментом проєкту відповідально.

– На якому етапі тепер реалізація проєкту в Підгір’ї?

– Може, ви бачили, що фігури родини мамонтів при в’їзді у село вже пофарбували, вони світло-сірого кольору. Видів мамонтів вивчено значно менше, ніж динозаврів, – лише з десяток. Але є дуже багато екземплярів мамонтів. Та унікальність старунської знахідки у тому, що знайдено не окремі фрагменти, як у нафтових покладах у США, чи м’які тканини тварин у мерзлоті, як в Росії, а забальзамовані туші. Розумієте, Парк льодовикового періоду у Старуні будують на його реальному історичному місці знаходження, а в Підгір’ї – на чистому місці, де під землею нема жодних знахідок, і не можна говорити про якісь наукові дослідження території. Просто Парк історії Землі і людини буде наочною ілюстрацією наукової теорії розвитку органічного світу на Землі.

– Хто фінансує роботи в Підгір’ї?

– Місцеві приватні підприємці. Вони об’єдналися, щоб реалізувати проєкт. Більшість з них має геологічну, екологічну чи менеджерську освіту, є скульптори та інженери і т. ін. Моя роль – науковий супровід. Я працюю над науковим обґрунтуванням проєкту, який називаю Геогомопарком, від «гео» – земля, «гомо» – людина…

… Майбутній парк у Підгір’ї перебуває на етапі наукового обґрунтування. А у вересні цього року – наукові дослідження про Парк історії Землі і людини у Підгір’ї вийдуть окремою книжкою, як свого часу побачила світ книжка про Парк льодовикового періоду у Старуні. Автори – професор Олег Адаменко, доцент кафедри екології ІФНТУНГ Денис Зорін та чільник ентузіастів будівництва парку Тарас Белз.

Професор Олег Адаменко.
Заступник головного редактора газети "Галичина"