Пріоритет омбудсмена – відновлення порушених прав людей

Якщо раніше наших чиновників залякували прокурором, то останнім часом більше погрожують Європейським судом чи Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини – омбудсменом. У нашій області його представником є Людмила Непийвода. І хоча цю посаду вона обійняла порівняно недавно, дорога до її кабінету, розміщеного в адміністративному будинку Івано-Франківська, вже відома багатьом. До того, як зайнятися захистом наших прав і свобод, пані Людмила працювала в департаменті соціальної політики облдержадміністрації, де пройшла шлях від провідного спеціаліста до заступника директора цієї установи. Коли довідалася, що стала вільною посада регіонального представника омбудсмена, запропонувала свою кандидатуру...

– За освітою я юрист. На колишній роботі теж деякою мірою займалася правозахисною діяльністю, бо самі розумієте, населенням яких категорій опікується департамент соцполітики. Отож працювати з людьми звикла. Нинішньою роботою задоволена, хоча вона, звісно, непроста. Адже доводиться мати справу зі скаргами щодо порушення прав у різних сферах діяльності, вислуховувати нарікання заявників на несправедливість і зневіру. Але, як правило, мені вдається порозумітися з ними, надати відповідні консультації і роз’яснити, що не у всіх випадках Уповноважений може вирішити їхній спір, зокрема договірні відносини. Принаймні нікого не відправила зіславшись на те, що його питання не в моїй компетенції, – розповідає Людмила Непийвода.

– До речі, а що саме належить до сфери діяльності Уповноваженого з прав людини?

– Його головне завдання – парламентський контроль за дотриманням прав і свобод людини і громадянина. Також Уповноважений здійснює контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян, доступ до публічної інформації та захист персональних даних. Хочу підкреслити, що я тільки його регіональний представник. Мої повноваження, звісно, вужчі, ніж безпосередньо має Уповноважений. Наразі одне з головних моїх завдань – розглядати звернення громадян, котрі надходять з нашої області до Уповноваженого, та здійснювати особистий прийом людей.

– І багато таких звернень?

– За три місяці роботи я отримала 82 скарги, але їх кількість до Уповноваженого з кожним роком збільшується. Що стосується письмових звернень до Офісу Уповноваженого, то наша область за їх кількістю на 15-му місці.

У разі виявлення під час розгляду звернення факту порушення права людини чи громадянина, маю повноваження у встановленому порядку вживати відповідних заходів – проводити перевірки в установі чи у відповідному місцевому органі влади, запрошувати осіб, які допустили таке порушення, для надання пояснень та складати протоколи про адміністративне правопорушення.

Усі ці дії проводяться в рамках відкритого провадження, порядок якого затверджено відповідним наказом Уповноваженого. Вважаю за доцільне наголосити, що Уповноважений не розглядає звернень, порядок розгляду яких встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавствами і законодавством про захист економічної конкуренції, а також Законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про виконавче провадження», Кодексом адміністративного судочинства України. Не розглядає і не надає консультацій у справах, коли між тими самими сторонами з того самого предмету вже набуло чинності рішення суду, а також щодо спору між приватними особами, крім випадків, коли особа є жертвою дискримінації. Наголошую на цьому, щоб ті, хто звертається до нас, зрозуміли: діяльність Уповноваженого доповнює чинні засоби захисту конституційних прав і свобод людини й громадянина, не скасовує їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

– Але протоколи щодо адмінпорушень усе ж складаєте?

– За час мого перебування на посаді склала тільки два протоколи, хоча скарг і звернень, які б давали привід для відкриття проваджень, було більше. Але річ у тім, що позиція омбудсмена така: наш інститут не є каральним органом і головний пріоритет – відновлення порушеного права громадянина. Якщо, скажімо, сторона, на яку надійшла скарга, зрозуміла своє порушення, йде з нами на співпрацю і все робить, щоби його усунути, а сторона, яка подала скаргу, не наполягає на притягненні до відповідальності винних осіб та відкликає скаргу, омбудсмен може приймати рішення і не складати протокол. Наведу такий приклад. Одна з перших скарг до мене була на облдержадміністрацію з приводу ненадання публічної інформації. З огляду на матеріали звернення, були підстави для відкриття провадження і притягнення до відповідальності заступника голови. Я подала запит розпоряднику інформації, в якому надано відповідні роз’яснення щодо публічної інформації та відповідальності за її ненадання. Також особисто роз'яснила особі, відповідальній за доступ до публічної інформації, ситуацію та в чому суть порушення. Вона все усвідомила, виявила бажання конструктивної співпраці, а заявник отримав те, що запитував, і відкликав свою скаргу.

Хоча випадки бувають різні. Наприклад, надійшла скарга про порушення міським головою права на належний розгляд звернення. Ситуація аналогічна, проводиться перевірка, посадова особа розуміє своє порушення, комісія повторно розглядає звернення заявника за його участю та відновлює порушене право. Однак останній у телефонному режимі повідомляє, що цього він не просив, сам знає, що має робити, але йому потрібно, щоби міського голову притягли до відповідальності.

– З яких приводів до Вас звертаються найчастіше?

– Щодо трудових спорів, особливо з питань звільнення. Хоча, як уже зазначала, ми в трудові спори не втручаємося, але принаймні проконсультуємо людину, бо навіть не всі знають, куди звернутися, які їхні права в тій чи іншій ситуації, також повідомляємо про можливість користуватись безплатною правовою допомогою адвоката. Більше того, можемо подати в ту організацію чи установу лист-реагування, щоби не порушували права людини і законодавство при оформленні трудових відносин. Також звертаються щодо земельних спорів та соціальних гарантій.

Як уже зазначала, ми також надаємо консультації. Зокрема до нас звертаються представники громадських організацій з проханням про те, як правильно скласти запит та чи належить інформація, яка їм потрібна, до публічної. Це важливе питання. Бо якщо проаналізувати інформацію про кількість звернень до Уповноваженого, то найбільше скарг подано на органи місцевого самоврядування, а саме: з приводу порушень Законів України «Про звернення громадян» та «Про доступ до публічної інформації». Не раз доводилося стикатися з випадками, коли посадові особи самі не до кінця розуміються на них. Скажімо, не всю інформацію можна надавати, бо є поняття конфіденційності. Але в таких випадках потрібно провести трискладовий тест, обґрунтувавши, чому саме така інформація не може бути надана. Бо відповідальність настає як за ненадання інформації, так і за необґрунтовану відмову.

Ще є такий момент, що згідно з вимогами Закону «Про доступ до публічної інформації» проекти рішень мають публікувати в ЗМІ, зокрема на офіційних сайтах місцевих органів влади за 20 днів до сесій. Якщо на рівні міських, районних, обласних рад та адміністрацій вимог закону намагаються дотримуватися, то в сільських радах справи з цим значно гірші. І от, скажімо, звертається до нас підприємець, котрий веде свою діяльність в одному з сіл нашої області, в якого на одній з чергових сесій мало вирішуватися земельне питання. Начебто на засіданні комісії говорилося одне, а в рішенні записано інше. До того ж він не може з ним ознайомитися, оскільки ні проекти рішень, ні рішення сесії місцевої ради не оприлюднено у встановленому порядку.

Також ми проводимо і правоосвітню роботу, відповідні навчання, консультації тощо. Наприклад, у грудні торік разом з обласним Центром підвищення кваліфікації провели такий одноденний семінар у Тлумацькому районі. Передусім він призначався для працівників місцевих органів влади та місцевого самоврядування, а також керівників місцевих комунальних установ, оскільки йшлося про особливості доступу до публічної інформації, належного розгляду звернень громадян та захисту персональних даних. Новим для деяких слухачів було дізнатися, що за порушення права на інформацію передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, і такі протоколи складають представники Уповноваженого. Під час навчання ми розглядали практичні питання та ситуаційні завдання, які мають місце у повсякденній службовій діяльності. А втім, цього року плануємо провести ще чотири такі семінари в різних районах області.

– Який контингент людей здебільшого до Вас звертається?

– Якщо брати за гендерною ознакою, то чоловіки звертаються частіше. Якщо за віком, то переважно це особи від 45 років і старше. Більшість звернень і скарг надходить від жителів Івано-Франківська, очевидно, тому, що ми для них доступніші. Але цього року я планую здійснювати виїзні прийоми.

– До нашої газети так само доволі часто звертаються люди за захистом своїх прав і, зауважу, не завжди з достатніми на те підставами. Зокрема є просто скаржники, котрі вічно чимось незадоволені, є такі, котрі лишень бажають, щоб когось, вибачте за сленг, просто «взули» через газету...

– Такі ж громадяни приходять і до нас. У кожній громаді є так звані «активісти», котрі, очевидно, просто живуть тим, що вишукують різні недоліки, порушення суто для того, щоб написати скаргу. Іноді справді зловживають законодавством про доступ до публічної інформації, щоб дати комусь більше роботи, зокрема надають такі запити, що потрібно піднімати документацію за два, а то й три роки. Уявіть, який обсяг роботи потрібно провести. Відповіді на такі звернення можуть займати кілька сотень аркушів. А запитувач тільки й чекає, щоби був пропущений термін надання відповіді, хоча це може трапитися й через затримку на пошті. Зазначу, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. А розпорядник публічної інформації зобов'язаний надати її відповідно до вимог закону.

Ще один приклад, коли до одного органу місцевого самоврядування надійшло одразу кілька запитів про надання публічної інформації щодо фінансової документації про використання бюджетних коштів та усіх договорів щодо виконання певних робіт та надання послуг за кілька попередніх років.

Інформацію надали у встановленому порядку на більш як 700 аркушах, хоч це й зупинило, зі слів розпорядника інформації, роботу певного відділу на кілька днів. Після цього випадку місцева рада прийняла рішення про встановлення плати за виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, тобто запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк починаючи від 11-ї сторінки запитуваної інформації. Такі граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, затверджені постановою КМУ від 13.07.2011 №740.

І коли з'ясовується, що за надання інформації потрібно сплатити понад 500, а то й більше гривень, то виявляється, що та інформація запитувачу вже не потрібна.

– Не маєте застережень, що після нашого інтерв’ю до Вас збільшиться кількість заявників тощо?

– Навпаки. Для цього і є громадська приймальня Уповноваженого ВР в Івано-Франківській області. Навіть коли люди приходять із скаргами і зверненнями, які Уповноважений не розглядає, їх завжди вислухають та нададуть консультацію щодо їхніх наступних дій. Але прикро, що майже в усіх випадках звернень до нас має місце порушення того чи іншого конституційного права людини і громадянина з боку органів державної влади, місцевого самоврядування та комунальних установ. Звернутися до регіонального представництва Уповноваженого ВР в області можна на адресу: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, каб. 619, або тел. (068) 01-07-141.

На завершення зазначу, що неупереджене ставлення до кожної людини, яка звертається до Уповноваженого, прагнення розв'язувати проблеми і відновлювати порушені права, керуючись суто нормами Конституції України та чинного законодавства, було і є правилом діяльності Офісу Уповноваженого.

Редактор відділу газети “Галичина”
Сподобалась публікація? Поширте її на Facebook