У день християнського празника Всіх святих українського народу у Брошневі-Осаді урочисто відкрили першу за роки Незалежності України авторську виставку світлин відомого фотомитця Василя ТВАРДОВСЬКОГО, а також презентували фотоальбом «Спинися, мить, – ти прекрасна!», присвячені його 65-річчю, півстолітньому ювілею творчості і десятим роковинам виходу у світ першого номера місцевого часопису «Брошнівський вісник».

Представлення благословили декан Долинський і настоятель церкви Вознесіння Господнього Брошнева-Осади та храму Святого пророка Іллі села Рахині на Долинщині ПЦУ о. Іван Креховецький та парох храму Благовіщення Пресвятої Богородиці УГКЦ села Крехович Брошнів-Осадської ТГ о. Микола Андибур.

Це потужно організоване, культурне та інформаційно насичене дійство я б образно означив фотофеєрією не тільки у житті майстра, а й громади Брошнева-Осади. Та за лаштунками події залишився тривожний слід від довгої і гіркої дороги авторської фотовиставки... до людей.

Ще далекого 1985-го В. Твардовський представляв у Рожнятівському районному будинку культури з нагоди десятиріччя творчої діяльності і 25-річного життєвого ювілею свою першу в житті авторську фотовиставку у рамках роботи Народного аматорського фотоклубу «Пролісок» на чолі зі світлої пам’яті фотомайстром Іваном Парадовським. А майже сорок років по тому – 2024-го – на першу в історії селища презентацію авторської документальної фотовиставки і нововиданого альбому світлин пана Василя благословила ще за життя мама. Але через адміністративне шкідництво і прихований порахунок голови селищної ради з фотомайстром і громадським активістом за публічну критику у соціальних мережах, вона тоді так і не відбулася.

Вдалося це зробити лише через два роки. Але В. Твардовський уже вимушений був присвятити її своїй світлої пам’яті матері Марії, котра її так і не дочекалася. Звісно, в часі вже майже 13-річної війни України з російськими загарбниками я у своїх матеріалах принципово не розкидаюся навсібіч словесною похвалою і не толерую її вживання для будь-кого чи будь-чого, крім воїнів ЗСУ. Але два роки затятого відстоювання паном Василем можливості представити фотовиставку, підготовлену у форматі новітніх мистецьких технологій, жителям свого рідного селища Брошнева-Осади, на мій погляд, дають мені право назвати добірку документальних світлин автора «Спинися, мить, – ти прекрасна!» непоборною. Бо попри всі труднощі й перешкоди вона таки дійшла до глядачів.

Адміністрація Брошнів-Осадської селищної ради створювала щораз нові й нові бюрократичні перепони на шляху до її відкриття, а «квіткою» чиновницької помсти стало складування виставкового набору фотографій в одному із закутків Народного дому на «невизначений термін». Хоча селищна рада за виготовлення виставкових робіт В. Твардовського заплатила з бюджету громади понад 25 тисяч гривень.

– Коли жила моя мама, то тішилася передчуттям свята. Адже було вже визначено і дату, і годину відкриття фотовиставки, та й по селищу афіші інформували про презентацію, – згадує пан Василь. – Культурний захід планували на 9 червня 2025 року о 12 годині в Народному домі Брошнева-Осади. Але за три дні до його початку селищний голова зібрав нараду чи комісію спеціально з питання відкриття фотовиставки, а мені пообіцяли повідомити про її результати. Мене не запросили. Того ж дня мені зателефонувала заступниця голови селищної ради Інна Кудла і повідомила, що Тарас Манорик розпорядився заборонити на невизначений час проведення усіх масових заходів у селищі через повітряну загрозу. Згодом з’ясувалося, що таке рішення у Брошнів-Осадській громаді було одним-єдиним серед усіх ТГ на Івано-Франківщині. Та насправді для заборони відкриття фотовиставки була інша причина – мій авторський перелік запрошених гостей, який згодом назвали «списком невгодних».

Коли ж померла моя мама, то після її похорону я написав у фейсбуці критичний матеріал «Церковний бізнес, або скільки коштує похорон у Брошневі-Осаді?». А а за два тижні до Дня Незалежності України знову прийшов до голови селищної ради Тараса Манорика і поцікавився, коли можна відкрити фотовиставку і провести презентацію фотоальбому. А він мене, як окропом ошпарив: «А нащо Ви ото писали? Я не маю про що з Вами говорити...».

Зрозуміло, що у тій статті і згадки не було про голову селищної ради, тож я не розумів, до чого тут його претензії. Через якийсь час я звернувся з питанням про відкриття фотовиставки офіційно, надіславши листа. А він мені відповів, щоб я надав документ, який підтверджує нашу домовленість про відкриття фотовиставки у Народному домі. Думав, очевидно, що у мене не буде жодних доказів. Але такий документ – аудіозапис розмови – зберігся, тож і його зміст, і світлину, опубліковану свого часу на своєму сайті й у «Галичині», я показав усій громаді...

У передмові до свого фотоальбому «Усміхніться, люди,– вас знімають…», який побачив світ у друкарні МПП «Таля», В. Твардовський пише: «Видання… присвячене моєму життєвому ювілею, півстолітній творчості у фотомистецтві і має свою першину. Адже, по-перше, книжка стала єдиним виданням такого формату в історії громади Брошнева-Осади – ніхто із фотографів ніколи у селищі не випускав авторські фотоальбоми такого формату, а по-друге, «Спинися, мить, – ти прекрасна!» є вислідом відкриття і перебігу першої авторської виставки документальних фотографій в історії нашого селища…».

Люди як скриня часу

Виставка світлин і презентація фотоальбому Василя Твардовського у Брошневі-Осаді відбулися завдяки сприянню депутата Івано-Франківської обласної ради Назарія Іваніва та оргкомітету заходу, зокрема заступниці його голови Наталії Олексюк, фаховій і цікавій модерації Ірини Павлів, інформаційній підтримці часопису «Галичина», а також у супроводі відомого музичного гурту на чолі з Богданом Креховецьким. Експозицію, на якій представили понад сто документальних світлин різних років за півстолітній період творчої діяльності та нововиданий фотоальбом автора, презентували у клубі Брошнівського лісопромислового ліцею, який очолює директорка Віра Іванів. У фокусі фотомитця – людина на тлі часу і у тематичній багатоликості. Саме документальність робіт і їх розмаїта тематичність роблять фотовиставку неповторною і самобутньою. Так воно є, що півстолітнє життя селища очима фотомайстра Василя Твардовського – це щонайперше обличчя багатьох його людей – і тих, що вже відійшли у засвіти, і нині сущих, їхня праця і слід у житті, відпочинок, родинні радощі і гіркоти брошнівчан, а ще – світ природи і довкілля, вулиці, провулки, будинки, у контексті яких відбувається людська життєдіяльність. Образно кажучи, світло і тіні часу.

Усі фотороботи виготовлено у форматі «30 см на 40 см» і за сучасними новітніми технологіями – на полотні. Тематично проструктуровану фотоекспозицію розмістили для доступності огляду всіх охочих обабіч просторого приміщення конференц-зали на спеціально виготовлених металевих і дерев’яних тримачах. Таке враження, що то не виставкова експозиція, а сторінки нововиданого фотоальбому ніби ожили та відкрили світло і тінь років з життя громади для оглядин брошнівчан. А завдяки депутатській команді Назарія Іваніва виконано не лише спонсорську, а й потужну і якісну підготовчу роботу.

– Колись із Ваших вуст, Василю Володимировичу, після однієї із культурно-масових подій я почув іронічний словесний штамп «захід відбувся, та осад залишився». Чи вдалося Вам належно представити брошнівчанам і гостям фотомиттєвості своєї багаторічної праці чи все-таки залишилося за лаштунками презентації щось, образно кажучи, недомовлене? – запитую автора світлин.

– Так, презентація відбулася належно, і я безмежно вдячний всім та кожному, хто підтримав мій задум і його втілення в життя. Та попри великий позитив моїх вражень, гіркота від пройденого фотовиставкою довгого і складного шляху до людей все ж не минула – осадок залишився. Щонайперше боляче через адміністративне цькування мене за справедливу критику дій влади. Невже як людина, котра народилася і вже шістдесят шість років живе у Брошневі-Осаді, активний і не байдужий представник громади, який свого час був заступником селищного голови і депутатом селищної ради, сумлінний робітник комунальної сфери заслужив на таке ставлення? Все це насторожує й через можливі небезпечні наслідки – згортання у громаді демократичних цінностей і свобод…

Як брошнівчанин і журналіст із багаторічним стажем засвідчую, що в історії громади Брошнева-Осади такий прецедент за останні пів століття стався вперше. Дуже надіюся, що й востаннє.