Чотири дні напруженої роботи з ранку до вечора, вісім залів та шість напрямів – від ігрового й неігрового кіно до музики й візуального мистецтва. Саме в такому продуктивному режимі та шаленому темпі Івано-Франківськ приймав фінальний етап масштабного грантового відбору «Тисячовесна», ініційованого Президентом України. За підсумками пітчингу експертні комісії визначили 546 проєктів, які отримають державну фінансову підтримку. Знаково, що серед переможців – вісім проєктів з Прикарпаття, які яскраво та самобутньо презентують багатство нашої театральної та культурної спадщини.

Тріумф театру ляльок

Зокрема, у напрямі перформативного мистецтва високу оцінку та фінансову підтримку здобули одразу два проєкти Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. І. Франка: масштабний мюзикл за мотивами лібрето Сергія Жадана «Вишиваний. Король України» та міжнародний мистецький фестиваль, покликаний об’єднати театр, музику, кіно, літературу й візуальне мистецтво задля пошуку нових сенсів сучасності «Frankivsk International Art Festival VIADUK». До речі, цей захід уперше провели влітку цього року, і він вже встиг стати яскравою та непересічною подією на культурній мапі України.

Справжнім тріумфом грантовий конкурс завершився і для Івано-Франківського академічного обласного театру ляльок імені Марійки Підгірянки, який виборов фінансування одразу для чотирьох своїх ініціатив: «Вертеп. РеінкарНація», «Лялькова країна дитинства», «Пригоди у Лялькованії» та «Слідопитенята».

У коментарі газета «Галичина» заступниця директора театру ляльок ім. Марійки Підгірянки Тетяна Стефінів повідомила, що з кількох заявлених ініціатив комісія відхилила лише одну – проєкт «Плюс-Плюс». Це документальна вистава про досвід війни, що об'єднує історії військових та цивільних. За її словами, під час «Тисячовесни» було представлено чимало потужних і глибоких проєктів на воєнну тематику, тож конкуренція виявилася надзвичайно високою.

Також пані Тетяна детальніше розповіла про кожну переможну ініціативу. Однією з перших, яку втілять у життя вже до кінця цього року, стане вистава для наймолодших глядачів.

«Перший проєкт, який ми реалізовуватимемо, – це «Слідопитенята», вистава для малюків від шести місяців до двох років, – розповідає Т. Стефінів. – В Івано-Франківську таких постановок досі не було. Якщо у Києві чи Львові бебі-театр давно розвинений, то для нашого міста це стане абсолютно новим досвідом. Раніше батьки часто приводили таких крихіток на вистави для старших дітей, але той формат їм не зовсім підходив. Тепер же створюємо репертуар, розрахований саме на них, тож це чудова нагода для батьків із найменшими дітками завітати до театру».

Майже паралельно у театрі ляльок будуть працювати й над іншим масштабним проєктом – «Лялькова країна дитинства», прем’єру якого глядачі побачать у лютому 2027 року.

«Він об’єднає три вистави, присвячені надзвичайно важливим темам, – зазначає пані Тетяна. – Перша – про правила поведінки в побуті та готовність допомагати іншим. Друга стосується безпеки в мережі. Нині живемо в еру інтернету, тому дитина має вміти розмежовувати віртуальні знайомства й вчасно розпізнавати загрозу. А третя тема – це сила доброти, взаємоповага та любов. Це наша відповідь на проблему булінгу, яка сьогодні є дуже гострою, адже жорстокість, на жаль, посилюється».

Ще однією цікавою ініціативою закладу стане інтерактивний проєкт «Пригоди у Лялькованії», прем’єру якого разом із відкриттям оновленого простору заплановано на березень.

«Цей проєкт поєднає в собі виставу та спеціальний музейний простір, – розповідає Т. Стефінів. – Під час вистави діти дізнаються, як живе лялька в театрі, а вже в музеї зможуть спробувати себе в різних театральних професіях. Для них облаштують мінісцену зі світлом, звуком та різними системами ляльок, де кожен зможе створити й зіграти якусь свою маленьку історію. Також будемо проводити майстер-класи з ляльководіння, показуватимемо відео про історію нашого театру та процес створення ляльок і декорацій. Тобто ознайомимо з життям театру».

Завершальним грантовим проєктом театру стане масштабне видовище «Вертеп. РеінкарНація», втілення якого глядачі побачать у січні 2027 року.

«Тут назва говорить сама за себе – це буде грандіозний вертеп, – зазначає заступниця директора. – Хочемо поєднати історію із сучасністю, зберегти автентичну ідентичність вертепу, але додати сучасних методів, щоб було цікавіше».

Вона констатує, що якби ці проєкти не виграли в «Тисячовесні», то їхній шлях до глядача був би довшим, адже за фінансової підтримки, зокрема з боку держави, все втілюється швидше та легше.

«На фіналі я побачила, що пройшло дуже багато проєктів, і це справді тішить, адже ми будемо мати змогу збагатити українську культуру ще більше й сильніше, – коментує пані Тетяна. – Власними силами це зробити важко, а завдяки такій підтримці з'являються реально нові можливості. Я дуже тішуся, що навіть у такі складні часи для нашої країни це реалізовують. Культура, на жаль, тривалий час перебувала в занепаді, а нині вона розквітає».

Самобутність опільської ноші

У напрямі візуального мистецтва державну фінансову підтримку спрямують на реалізацію двох унікальних музейних проєктів Прикарпаття: «Опільська ноша» від Рогатинського історико-краєзнавчого музею «Опілля» та «Колегіата – найдавніша споруда міста. Аудіовізуальна реконструкція» від Музею мистецтв Прикарпаття.

Поки в суспільстві тривають дискусії щодо доцільності видатків на культурну сферу під час війни, самі музейники переконані, що збереження й популяризація національної спадщини – це не про розвагу, а про стратегічну безпеку держави. На цьому принциповому моменті наголошує й очільниця Рогатинського історико-краєзнавчого музею «Опілля» Ольга Блага:

«Чи потрібні такі ініціативи України нині, під час війни? Вони критично необхідні! Культура – це наш соціокультурний фронт, який формує національну стійкість і деокупує людські сенси. Держава, інвестуючи в «Тисячовесну», створює потужну й якісну українську альтернативу російськомовному контенту. Кожен успішний культурний продукт сьогодні – це внесок у те, якими будуть українці завтра».

Очолюваний нею заклад – один із наймолодших музеїв Прикарпаття, заснований наприкінці 2018 року. За вісім років роботи музейники виграли чимало грантів, завдяки чому оснастили експозиції аудіовізуальними засобами та відкрили інтерактивну опільську гончарну майстерню.

Головна мета нового проєкту «Опільська ноша» – повернути унікальну спадщину Рогатинщини в живий науковий та культурний обіг. За словами Ольги Благої, опільський етнографічний район досі залишається малодослідженим, а традиційне місцеве вбрання кінця ХІХ – початку ХХ століття практично не збереглося в автентичному вигляді, на відміну від глибинно дослідженого й популяризованого гуцульського строю.

«У цьому й полягає наша абсолютна новизна та унікальність, адже ми вперше заповнюємо цю наукову «білу пляму», – пояснює очільниця музею. – «Ноша» – це давній локальний термін, який означає повний комплекс традиційного святкового вбрання. Результатом нашої праці стане не тимчасова виставка, а нова постійна експозиційна зала».

За словами директорки, реалізація задуму передбачає три чіткі покрокові етапи.

«На першій, науково-дослідній фазі під керівництвом кандидатки мистецтвознавства Тетяни Куцир відкриваємо фонди музеїв і приватні збірки для фіксації лекал та точних історичних обмірів, – роз’яснює директорка музею. – На другому, виробничому, етапі на базі майстерень нашого офіційного партнера – Львівського фахового коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша – у межах практики студентів розпочнеться ручне виготовлення цілісної колекції високоточних реплік. Ми відродимо реліктові технології: декоративне шнуркування опанч, гаптування спенцерів та прозоре змережування домотканого полотна. Третій, фінальний етап – експозиційний, коли готовий виставковий продукт буде інтегровано в простір нашого закладу».

Ольга Блага підсумовує, що цей проєкт суттєво збагатить туристичний та екскурсійний потенціал Прикарпаття, а також зруйнує стереотип застиглих скляних вітрин у музеї, роблячи історію живою та близькою кожному відвідувачу.