…Роман ЯСІНСЬКИЙ сідає за гончарне коло і починає розминати заздалегідь підготовлений шмат глини. Кладе її в центр, стискає руками й одночасно ногою розкручує електричний пристрій для формування виробів.

«Спочатку відцентровуємо глину, щоб вона була міцно закріплена в середині кола, тоді тиснемо великими пальцями в центр. Але тут важливо не перестаратися, щоб не зробити дірку в дні», – навчає митець. Ти спостерігаєш за цим процесом, розглядаєш інтер’єр майстерні, який нагадує давню галицьку хату, а підсвідомо переносишся в минуле. У ті дні, коли гончарне мистецтво на Опіллі жило, розвивалося, було частинкою побуту українця.

Уздовж двох стін – дерев’яні мисники. На них – готові глечики, горнята, тарілки. Підлога нагадує долівку, вкриту домотканими доріжками. Повітря насичене легким запахом глини… Такою зустріла нас майстерня під час презентації результатів реалізації проєкту «Опільська гончарня: відродження втраченого ремесла» за підтримки Українського культурного фонду.

Захід відбувся 18 жовтня. Втім, ідея створення такого атмосферного етнопростору зародилася близько п’яти років тому, коли Рогатинський історико-краєзнавчий музей «Опілля» вперше відчинив свої двері для відвідувачів. Цей комунальний заклад фактично наймолодший у нашому краї, але за його плечима чималий досвід участі в проєктах різних рівнів. Вони головно націлені на збереження, популяризацію історичної минувшини регіону Опілля, а також створення сучасних цікавих локацій, які спонукатимуть відвідати Рогатин дорослого і дуже юного туриста.

Такий приклад. У 2021 році за підтримки Українського культурного фонду та в партнерстві з Рогатинською міською радою експозиції музею доповнили аудіовізуальними засобами. Трохи згодом у закладі з’явилися віртуальні тури… Водночас майже два роки тривала робота над створенням гончарні, яка б ділилася давньою опільською традицією виготовлення посуду. Тож команда музею долучалася до обласних конкурсів. Відтак було виділено приміщення, за кошти Рогатинської міської й Івано-Франківської обласної рад проведено капремонт, закуплено муфельну піч і гончарний круг.

Словом, було докладено чимало зусиль, щоб ця ініціатива поступово стала реальністю. Залишилось відкритим лише питання внутрішнього оформлення гончарні, придбання матеріально-технічного оснащення. Але… в Україні розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації.

Тому чи на часі гранти, проєкти й сама гончарня? Думали тоді. Але, як з’ясувалося, культурний простір – місце, що лікує душу. Працівники музею «Опілля» розуміли: коли у нашій країні війна, то найкращий спосіб долучитися на «своєму фронті» – допомогти людям, які цього потребують.

«У громаду почало прибувати багато українців, яким війна завдала чимало страждань. Ми зрозуміли, що музей має стати місцем, де б вони могли хоч на хвилиночку забути те страшне, що їм довелося пережити, – зауважив під час відкриття гончарні автор проєкту, тимчасово виконувач обов’язків директора музею Роман Ясінський. – Відповідно стали організовувати екскурсії, майстер-класи з гончарства. Ми помітили, як робота з глиною відновлює людей внутрішньо, особливо дітей. Наскільки робота з нею сприяє на певний час забути ті страхіття, через які їм довелося пройти. Розуміння цього наштовхнуло на думку: музей має йти в ногу з подіями, ставати локацією, що допоможе ВПО, а насамперед нашим військовим відволіктися від спогадів і болю. Відповідно почали думати про розвиток нашої майстерні як місця, де можна перезавантажитися емоційно».

Незмінним партнером проєкту став Український культурний фонд. Крім цього, ініціатива отримала співфінансування Рогатинської міської ради та Івано-Франківської ОВА.

У межах проєкту було закінчено розпис стін, з’явився перестінок у формі пів глека та мисник, де зручно «вмостилися» зразки посуду. Приміщення заповнено необхідним обладнанням – це зокрема два електричних гончарних кола, ноутбук, набір кордієритово-мулітових плит, стіл-мийка. Є там відповідні інструменти, а також, власне, глина, полива, фарби інші матеріали для гончарювання. На екрані сучасного телевізора, отриманого також в рамках проєкту, тут демонструватимуть відео про давнє, але таке самобутнє опільське ремесло.

Попрацював музей і над розробкою свого брендбука, візуальні елементи якого буде використано під час виготовлення власної сувенірної продукції.

Як кажуть, зібраний по зернинці, і з’явився добротний артпростір, що допомагатиме мінімізувати, небачені оком, травми війни. Про це вели мову під час відкриття гончарні гості заходу – виконувачка обов’язків начальника управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА Тетяна Лапка, начальник відділу туризму управління міжнародного співробітництва, євроінтеграції, туризму та інвестицій Івано-Франківської облдержадміністрації Віталій Передерко, директор навчально-методичного центру культури і туризму Прикарпаття Світлана Пунько.

Від імені міського голови Сергія Насалика подякувала за реалізацію у громаді корисної й потрібної ініціативи секретар міської ради Христина Сорока. Трохи згодом присутні мали нагоду навіть спробувати чудодійну силу глини, ставши учасниками майстер-класу.

І закрутилося гончарне коло. Глина, вода та гончарне коло у руках майстра й учасників відкриття поволі ставали творінням. Тієї миті неможливо було не згадати історію з Книги книг, коли Бог, створюючи світ, вдихнув життя у глину. Можливо, тому сьогодні вона наділена особливою властивістю – дарувати внутрішній спокій тому, хто працює з нею. Бо, здається, наче всі біди відходять. Лише ти, твоя душевна рівновага і Всесвіт, який допомагає творити.

З цього, власне, тільки й починається вивчення гончарської справи Опілля. Сьогодні майстер-класи з цього ремесла вже відвідує юне покоління жителів громади.