У Музеї караїмської історії та культури в Галичі провели науково- практичний семінар на тему «Автентична Караїмська або втрачені двері старої вулиці», а також відкрили тематичну виставку. У краєзнавчому дійстві, який модерувала наукова співробітниця музею Надія Васильчук, взяли участь наукові співробітники як цієї установи, так і відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич».
Тематику семінару обрали не випадково, оскільки караїми спільно з представниками інших національностей творили історію міста, додавали йому певного колориту. Завдяки особливостям релігійних звичаїв та традицій, своїй працьовитості та толерантності, вони користувалися повагою серед місцевого населення, отримували привілеї від австрійської й польської влади. Із середовища галицьких караїмів походить ряд відомих релігійних діячів, правників, науковців.
Галич є одним із тих історичних міст, в якому компактно впродовж століть проживала громада караїмів. Нагадаю, що на сьогодні збереглися караїмське кладовище (зерет) та пам’ятки їхньої матеріально-побутової культури (частково експонуються у Музеї караїмської історії та культури та зберігаються у відділі фондів НЗ «Давній Галич»). На місці, де колись стояла кенаса громади встановлено пам’ятний знак.
Безперечно, історія галицьких караїмів цікавитиме всіх небайдужих до локальної минувшини, вона є одним з туристичних «магнітів» міста і займає свою нішу в переліку туристичних маршрутів. Зокрема в містобудівному плані дільниця в якій проживали караїми (сучасна вулиця Караїмська) є досить цікавою для дослідника. Ще тепер жителі й гості міста можуть побачити збережені будівлі, відчути атмосферу цього району. Попри вкраплення забудов пізніших періодів, караїмську дільницю можна порівняти з відповідними аналогами – музеїв просто неба.
На вулиці збереглося вісім житлових будинків, в яких проживали караїми. То взірці архітектурної забудови міста на початку ХХ століття – з одного боку, вони є типовими прикладами міщанської забудови, з іншого – мають свої особливості (зокрема, ганки, двері та облицювання вікон). Ці домівки тепер перебувають у приватній власності, а їхні господарі не є караїмами – відповідно питання збереження автентичного вигляду будинків не є для них пріоритетом. Вони поступово осучаснюють ті споруди – зокрема здійснюють заміну оригінальних вікон та дверей, змінюють вигляд фасадів. Зафіксовано наразі лише один позитивний приклад розуміння власників цих будівель до потреби збереження й відтворення їхнього автентичного вигляду.
Отож під час заходу науковці обговорили актуальні проблеми збереження автентичної забудови вулиці, окремих архітектурних елементів будинків. На часі – питання занесення будинків караїмських родин до переліку нововиявлених об’єктів культурної спадщини. Згодом постане потреба виготовлення облікової документації на пам’ятки і внесення їх до реєстру пам’яток місцевого значення, укладення охоронних договорів з власниками будівель. Більша частина з цих питань перебуває в площині відповідальності органів місцевого самоврядування (Галицької ТГ) і є реальною для виконання, особливо тепер, коли готується генеральний план розвитку міста.
Також обговорено можливість реалізації позитивного досвіду інших міст та громадських об’єднань, які працюють над відновленням первинних елементів (дверей та вікон) у пам’ятках архітектури, замінюючи раніше встановлені металопластикові вироби, які спотворили вигляд об’єктів міської історії.
Важливими будуть і чергові кроки, які заплановано здійснити в найближчий період, а саме – фотофіксація зовнішнього вигляду наявних будинків, їхніх прикрас. Передбачено робити це періодично – з тим щоб оцінити вплив часу на будівлі, як і дії їхніх власників щодо них. Звичайно, науковці працюватимуть у міру своїх можливостей – проте за допомогою нагромадженого і систематизованого матеріалу можна буде як зафіксувати для нащадків давню забудову міста, так і здійснювати пам’яткоохоронні заходи.
Караїмська вулиця є однією з давніх вулиць, які формують образ міста над Дністром. Вона розвивалася разом з ним, підпадала під вплив різних архітектурних проєктів (зокрема, руйнацій караїмської кенаси і народного дому для спорудження дев’ятиповерхового житлового будинку). Для сучасників і нащадків важливо зберегти те, що є, що ще зосталося, оскільки без автентичного вигляду тих будівель на цій маленькій вулиці чи – гірше – внаслідок їхньої руйнації, вона втратить своє історичне значення.
І це буде втратою не лише локального масштабу. Адже чи в Галичині, чи в Україні практично вже немає такої збереженої архітектурної автентики спільноти, яка вже зникла. Маємо вулицю, на якій не проживають караїми, але яку названо на їхню честь і яка зберігає їхню житлову забудову. Якщо не подбати про опіку над тим, що є, повторюю, то за два – три десятиліття, вулиця зміниться до невпізнання і вже більше не відображатиме, сказати б, караїмський сегмент минувшини Галича.
