У Києві відбувся традиційний, уже ХХХІV Міжнародний музичний фестиваль «Kyiv Music Fest», який тривав дев’ять днів і який є одним із найзнаковіших культурних дійств в Україні. А презентація на фестивалі фільму «Камертон Долі» нашої краянки членкині Івано-Франківського осередку Національної спілки кінематографістів України (НСКУ) Ольги Терешкун про творчість відомої української композиторки, народної артистки України, член-кореспондента Національної академії мистецтв України, членкині НСКУ, лауреатки Державної премії України ім. Т. Шевченка Лесі ДИЧКО мала значний успіх. Тож сьогодні розмовляємо з авторкою фільму.

– Пані Ольго, як Ви як режисер відчули всесвіт творчості Лесі Дичко?

– Мабуть, завдяки моїй першій професійній освіті – я диригент, регент хору, артист-соліст. Здавна вивчаю класичну українську музику. Нам потрібно сьогодні як ніколи розуміти важливість справжнього українського професійного продукту, хоча його в нашому суспільстві беззаперечно мало. Це вельми потрібно для формування правдивого обличчя української музичної культури у світі. Вивчати ж просто конспективно – то мертва справа.

З огляду на те відчути всесвіт Лесі Дичко для мене було дуже відповідально. Адже істинна українська музика звучить у кожному творі композиторки, зокрема в таких як «Лісові далі», «Червона калина», хорова опера «Золотослов», балет «Катерина Білокур», «Літургії», «Писанки» та інших…

– Робота над фільмом потребувала неймовірних зусиль, адже тема вимагає неординарних вирішень… Що було найскладніше?

– Непросто все, що стосується неординарних вирішень. Над створенням фільму працювали чотири роки. Перешкоджали в роботі над ним спочатку епідемія ковіду, згодом велика війна в Україні… Локації для фільмування обирали, вишукували у глибинках різних регіонів. І знаково, що коли ми зверталися до тамтешніх місцевих жителів, то вони завжди відгукувалися й допомагали нам. Зокрема дяка Юрієві Остяку, старості с. Кукільники Більшівцівської ТГ в нашій області. Зйомки в зруйнованому костелі цього села запам’яталися назавжди, а також закарбувалися в пам’яті й штормове море Затоки на Одещині, й гора Ігрець на Гуцульщині, краєвиди Закарпаття…

Багатогодинні записи, звучання... Та оскільки все було скрупульозно продумано, то й відбулося з допомогою Всевишнього.

– Творення фільму, кіновиробництво – праця багатьох… Як підбираєте команду?

– Ми добре попрацювали з талановитою командою однодумців. До праці над фільмом було залучено велику кількість професіоналів. Вдячна за спільну роботу у зйомках операторам Віталієві та Назарові Лунівим, звукорежисерам Олександру Богаку, Олегу Колубаєву, Олегу Пономарьову. Приємно, що образністю та перевтіленням вражають на екрані актриса театру і кіно, модель Ольвія Кухтарук, заслужена артистка України Тетяна Гірник, камерний струнний ансамбль «Quattro Corde» Івано-Франківської обласної філармонії імені Іри Маланюк та його художній керівник Анжела Приходько, художниця Оксана Тригуб-Мілашевич, учениця ліцею №13 м. Івано-Франківська Іренка Коржан (роль Лесі Дичко в дитинстві), учениця Балетної школи студії Івано-Франківської обласної філармонії імені Іри Маланюк Анастасія Лукачук, акторки-аматорки Діана Мар’янова та Марія Шкрібляк, етнографка, краєзнавиця Калина Лесюк.

У цьому їм допомогли такі стилісти, гримери: Тамара Тарас, Тетяна Вензелева-Герасименко, Юлія Пелих, Діана Перегінець, Наталія Гороль, Оксана Дзудзило. Особлива дяка за роботу з виготовлення реквізитів свічкарці Анні Ковалик, художниці Оксані Янощак-Пшибилі, столяру Мирославові. Архівні записи надавали нам заслужена журналістка Надія Семенкович, професорка, заслужений діяч мистецтв України, завідувачка кафедри методики музичного виховання та диригування Любов Серганюк, радіожурналістка Наталія Асатурян. Також словом про творчість Лесі Дичко долучився український музикознавець, культуролог, голова Дрогобицької організації Національної спілки композиторів України Володимир Грабовський із Дрогобича.

– Знаємо, що фільм здобув поважну авдиторію фахівців у сфері кіномистецтва. Завдяки чому?

– Фільм презентували в Києві 6 жовтня. Найтепліші відгуки та слова подяки творцям фільму висловила як сама Леся Дичко, так і відомий знавець творчості геніального композитора, православного подвижника Артема Веделя Євген Махновець, український художник-графік, професор, член Національної спілки художників України Василь Чебаник, кандидатка мистецтвознавства, доцентка, професорка кафедри історії української музики та музичної фольклористики НМАУ ім. П. І. Чайковського Олена Таранченко…

Коли створюєш фільм, як і будь-яку іншу мистецьку річ, то це має бути зроблено професійно, правдиво, щиро, душевно у всіх аспектах. Тоді можна упевнено сказати, що ти виконав своє призначення. А отже, заслужив на відповідне визнання.

– Який надалі шлях фільму «Камертон Долі»?

– Добротне українське кіно потребує фестивального продовження. І ми працюватимемо в цьому напрямі. Маємо робити все для того, щоб українська істинна культура в теперішній непростий час війни й боротьби за виживання у світі не залишилася за дверима пам’яті поколінь.