Забезпечення індустріального міста нафтовиків і газопереробників – Долини чистою питною водою віддавна було й нині, після створення Долинської територіальної громади, вважається одним зі стратегічних завдань міської ради. Підприємство надає послуги споживачам не лише Долини, а й ще 16 населених пунктів, зокрема з централізованого водопостачання та відведення стоків, а також підприємствам та організаціям, здійснює лабораторні дослідження якості питної води і стоків, вивозить рідкі побутові відходи і т. ін. Комунальне підприємство охоплює послугами централізованого водопостачання понад 30 тисяч осіб, а водовідведення – більш як 14 тис.

Мережу для надання послуг централізованого водопостачання КП «Водоканал» мають, окрім Долини, селище Вигода, села Гериня, Гошів, Княжолука, Мала Тур’я, Новоселиця, Новичка, Оболоня, Солуків, Тяпче, Яворів, а також Болехів з навколишніми селами Гузієвом і Підбережем та село Баня Лисовицька Моршинської ТГ на Львівщині.

– У структурі КП «Водоканал» нині є станція першого підйому води та другого підйому води з річки Свічі у Княжолуці. Відтак вода подається на регулююче обладнання на вулиці Полуванки у Долині і в амбари запасу, а вже далі – для Долинської, Вигодської, Болехівської і навіть частини Моршинської громад. Загальна довжина водопровідних мереж, які перебувають у нашому підпорядкуванні, – понад 186 кілометрів. Але 46 відсотків з них – зношені й аварійні, термін експлуатації яких уже давно збіг. І це одна з основних проблем нашого підприємства. Адже для ліквідації проривів витрачаємо великі кошти й чималі зусилля. А одне з основних завдань Долинської міської ради – забезпечення питною водою й нашої громади, й сусідніх. Бо, як інколи жартує наш міський голова, без демократії прожити можна, а без води – ні. Якщо у сільських громадах у разі відсутності чи виходу з ладу централізованого водопостачання можна обійтися криницями чи привізною водою, то для міста – то велика проблема, адже без води за кілька діб можуть вийти з ладу каналізаційні колодязі.

Нині наша головна проблема – навести лад з водопровідними мережами, а особливо – з напірними, якими транспортуємо воду зі станції першого підйому на Свічі на вулицю Полуванки в Долині. Звісно, потребує модернізації й обладнання на водозаборах, яке старе й неефективне, бо служить ще з 60 – 70-х років минулого століття, тож споживає дуже багато електроенергії. Є потреба і в спеціалістах. Технологічно нам потрібні 295 працівників, за штатом – 177, та натомість маємо лише 117. Я дуже ціную тих фахівців, на яких тепер тримається «Водоканал».

– Найчутливіша сфера будь-якого підприємства з надання комунальних послуг – тарифи… А яка тарифна ситуація на КП «Водоканал»?

– Порівняно з іншими територіальними громадами, наші тарифи посередні – не найвищі і не найнижчі. Чинний тариф на водопостачання у нас єдиний як для населення, так і для підприємств – 36 гривень за метр кубічний, а на водовідведення – 25. Річ у тім, що міська рада за кожного абонента відшкодовує по 15 гривень на кожен кубометр, тож люди за стоки платять по десять гривень. Ми не маємо жодних проблем з оплатою послуг – споживачі розраховуються справно, а тим більше – і бюджетні, і комерційні підприємства.

Інша річ, що кількість одержувачів послуг знизилася на 15 відсотків. Це, зрозуміло, вплинуло й на фінансовий стан нашого підприємства. Я працюю на КП «Водоканал» вже 12 років, але такої відчутної підтримки міської ради ми не мали ніколи за моєї пам’яті. Замінюємо насоси, водопровідні мережі, придбали екскаватор, аварійну машину тощо. Коли я почав два роки тому працювати керівником, то підприємство мало великі – мільйонні – борги за електроенергію, а тепер завдяки міській раді не маємо жодного боргу. До нашого виробничого ювілею – 55-річчя створення – ми обов’язково подякуємо належно всім працівникам підприємства різних років – і колишнім, і чинним. Бо люди у нас – на першому місці.

Так колись назвав свою книжку відомий і невтомний краєзнавець Прикарпаття уродженець села Гошева світлої пам’яті Михайло Борис. І аж нещодавно я зрозумів, що у цьому вислові поєдналися й філософська глибина думки, й водночас земне тепло людських сердець…

Їдемо у Княжолуку – на перший підйом очисних водопровідних споруд, щоб вкотре зблизька побачити, як лютнева Свіча напуває водою Долину та інші міські й сільські громади. Насосна станція на першому підйомі має можливість брати воду з річки Свічі або з резервуарів-запасників, якщо річкова вода після дощів каламутна. Запасів води у резервуарах вистачає для безперебійної роботи упродовж десяти діб.

«Наше підприємство має водозабір тільки на Свічі, – розповідає Олександр ВИННИК, начальник очисних водопровідних споруд КП «Водоканал», ознайомлюючи нас зі своїм господарством. – Саме цей водозабір забезпечує Долину, Болехів, Вигоду й навколишні долинські села та навіть деякі львівські громади питною водою. Тут ми набираємо воду та провадимо з нею необхідні процедури – знезаражуємо, хлоруємо й відстоюємо, а відтак подаємо у мережу. На дільниці працює вісім машиністів, три слюсарі, техпрацівник – усього тринадцятеро осіб. Найбільша проблема – застаріле обладнання, виготовлене ще на початку 60-х років минулого століття. Для очищення води не використовуємо жодних спеціальних препаратів. Просто вода відстоюється у трьох величезних резервуарах-запасниках. Періодично беремо проби й робимо лабораторні аналізи. Постійно контролює якість води санепідемстанція. До речі, вода зі Свічі є однією з найкращих в області…».

Є у Княжолуці й насосна станція другого водозабору – трохи далі від берега Свічі.

«За два роки завдяки старанням міського голови та депутатського корпусу Долинської міської ради ми придбали два нові насоси, – показує нове обладнання головний інженер КП «Водоканал» Олег ПЕТРУШКА. – Один насос – для подачі води на болехівський напрямок потужністю 90 метрів кубічних на годину, з двигуном на 75 кіловат й системою управління. Інший насос – на 125 метрів кубічних на годину – забезпечує подачу води на долинський напрямок. Ця насосна станція подає воду на територію Долинської громади. Звісно, маємо втрати через зношеність магістральних водопроводів. Вони не в критичному, але в незадовільному стані. Потрібно замінювати труби на сучасні поліетиленові. Кошти потрібні чималі. Але керівництво міськради та водоканалу працюють над розв’язанням цієї проблеми. Наприклад, довжина тільки одного такого трубопроводу від Княжолуки до Малої Тур’ї сягає шести кілометрів. Хочемо також перейти на низьковольтне обладнання. У перспективі – будівництво сонячної електростанції…».

Разом з начальником енергетичної служби Русланом БАЗЮКОМ навідуємося на територію каналізаційних очисних споруд КП «Водоканал» на околиці міста Долини, де з грудня 2023-го успішно запрацювала сонячна електростанція.

«Тут торік ми встановили сонячну електростанцію потужністю 120 кВт змінного струму, панелей встановлено на 143 кіловати, а пікову потужність маємо за постійного сонця, – знайомить нас з енергоновинкою пан Руслан. – Наразі електростанцію використовуємо для потреб підприємства, але у перспективі, зокрема влітку, плануємо надлишки продавати у мережу. Встановлення електростанції повністю профінансувала Долинська міська рада. А ми працюємо над документацією і технічною частиною. Ціни на електроенергію для юридичних споживачів постійно зростають, тож, на мою думку, електростанція себе швидко окупить. Це добра інвестиція у стабільність електропостачання на цьому об’єкті. Адже повітродувки повинні працювати постійно, не зупиняючись. Зокрема, один 100-кіловатний мотор працює безупинно. Нема світла – зупиняється весь процес очищення води. Для надійності маємо й два резервні насоси, а також дві електролінії від різних підстанцій та двотрансформаторне обладнання…»

Ірина ПОЛОШИНОВИЧ, інженер-технолог очисних каналізаційних споруд, працює на КП «Водоканал» уже двадцять років. «Наше основне завдання, – наголошує вона, – очищення господарсько-фекальних стічних вод Долини. Потужність споруд розрахована на 17 тисяч кубометрів на годину, але наразі маємо дуже мале навантаження. Вода недешева – люди економлять, тож і стоків менше, також уже не працює багато підприємств. А очисні споруди було розраховано на роботу значної кількості виробництв. Працюємо цілодобово. Провадимо повне біологічне очищення каналізаційно-фекальних стоків з доочищенням на біоставах…».

Послугами централізованої системи водовідведення в Долині охоплено тільки споживачів нової частини міста та незначної частини села Мала Тур’я. А обслуговування великого комплексу очисних каналізаційних споруд з повним біоочищенням потребує чималих витрат.

У рік виробничого ювілею КП «Водоканал» ми поспілкувалися і з начальником виробничо-технічного відділу Ігорем ВОЗНЯКОМ, який пропрацював на підприємстві 34 роки: «Коли обладнання було ще новіше, то було, як кажуть, з чим край боронити. Найгірше, що старіють водопровідні труби. За останні майже два десятиліття нам вдалося замінити близько 70 кілометрів металевих труб на пластмасові. Але здебільшого замінюємо розвідні мережі, а магістральні наразі ще залишаються й потребують постійного ремонту. Колись мережа споживачів за рахунок промислових об’єктів була така потужна, що населення в тому становило незначний відсоток. А труби якраз розраховані на великих споживачів. Та споживання зменшилось орієнтовно вдесятеро. А недозавантаженість трубопроводів – то дуже велика проблема, яка руйнує метал, і часто натрапляємо на тих чи інших ділянках водогону на наполовину замулені труби. Великий відсоток втрат, а віддачі нема. Ми колись працювали щодня й цілодобово. А тепер – лише сім чи вісім годин на добу працює мотор, який помпує воду. Тож такі пульсації – то женемо воду, то простоюємо – провокують гідроудари і, на мою думку, також призводять до руйнування трубопроводів. Отож завжди різних проблем не бракує, але працюємо й віримо, що настануть кращі часи…».

Такі підприємства, як КП «Водоканал», належать до критичної інфраструктури територіальної громади і є не лише стратегічними, а й звичними для людей, тобто серед загалу їх помічають тільки тоді, коли вони дають збій. І нема жодного перебільшення у словах давньої народної мудрості, що вода – наша мати, й нині вони закликають з повагою ставитися до праці тих, хто щодня, – а на КП «Водоканал» Долини вже 55 років поспіль, – дарує людям воду для життя.