Президент США Дональд Трамп у п'ятницю ввечері оголосив, що Вашингтон уклав із Венесуелою угоду, за якою Сполучені Штати отримують мажоритарний контроль над понад 65 мільярдами барелів нафтових резервів південноамериканської країни. Це сталося майже через дев'ять місяців після того, як американські військові захопили тодішнього президента Венесуели Ніколаса Мадуро і доправили його до США для суду за звинуваченнями в наркотероризмі.

Угода без деталей

Про домовленість стало відомо із заяви самого Трампа в соціальній мережі, який назвав її "найбільшою нафтовою угодою в історії світу". За його словами, переговори вела команда у складі держсекретаря Марко Рубіо та міністра оборони Піта Гегсета з в. о. президента Венесуели Дельсі Родрігес.

Попри гучні заяви, Білий дім станом на вихідні практично не надав офіційних подробиць угоди. Незрозуміло, коли компанії зможуть розпочати видобуток на цих родовищах, хто фінансуватиме розробку і як саме структуровано "мажоритарний контроль" США — йдеться про частку в спільному підприємстві з венесуельською державною нафтовою компанією. Текст самої угоди оприлюднений не був.

Родрігес зі свого боку назвала домовленість кроком до економічного відновлення країни, який має модернізувати венесуельську нафтову галузь.

Найбільші розвідані запаси у світі

Венесуела формально володіє найбільшими розвіданими запасами нафти в світі — за оцінками Управління енергетичної інформації США, у надрах країни залишається близько 303 мільярдів барелів, тобто приблизно 17% світових запасів. На відміну від інших нафтових регіонів, де геологам ще належить шукати нові родовища, венесуельські поклади здебільшого вже картографовані й добре відомі.

Проблема в іншому: через занедбану інфраструктуру країна видобуває лише близько 1% світового обсягу нафти. Роками Трамп безуспішно намагався переконати американські нафтові компанії масштабно інвестувати у Венесуелу — як публічним тиском на керівників галузі, так і низкою домовленостей із самою Родрігес про реформування сектора ще до нинішньої угоди.

Шлях від захоплення Мадуро до нафтової угоди

Угода стала черговим етапом багатомісячної кампанії тиску Вашингтона на Каракас. У січні американські військові в результаті нічної операції захопили тодішнього президента Ніколаса Мадуро й доправили його до Нью-Йорка, де він постав перед федеральним судом за звинуваченнями у наркотероризмі та наркотрафіку; провину він не визнав. Після цього владу перебрала Дельсі Родрігес.

Відтоді Міністерство фінансів США пом'якшило санкції проти венесуельської нафтової галузі, а Родрігес підписала законодавство, що дозволяє приватним компаніям керувати видобутком нафти. Певний інтерес до повернення в країну вже виявила незалежна Hunt Oil Company, яка, за повідомленнями, раніше цього місяця уклала угоду з державною Petróleos de Venezuela.

Чому це важливо саме зараз

Оголошення пролунало на тлі зростаючого внутрішньополітичного тиску на Трампа через високі ціни на бензин у США. Війна між США й Ізраїлем з одного боку та Іраном з іншого триває вже пів року без ознак завершення, суттєво уповільнивши постачання нафти з Перської затоки через Ормузьку протоку, якою до конфлікту проходило близько 20% світової нафти. Стратегічний нафтовий резерв США на початку серпня опустився нижче 300 мільйонів барелів — це більш ніж на 100 мільйонів менше, ніж на початку 2026 року.

У цьому контексті венесуельська нафта виглядає для Вашингтона як спосіб частково компенсувати дефіцит пропозиції на світовому ринку, водночас закріплюючи американський вплив у регіоні, який історично був сферою впливу Каракаса — зокрема через пільгові поставки нафти союзникам на кшталт Куби.

Скептицизм щодо реалістичності угоди

Аналітики звертають увагу, що заявлені параметри угоди поки не підкріплені жодним оприлюдненим документом. Економіст Рікардо Гаусманн у соціальних мережах зауважив, що венесуельці не визнають цю угоду легітимною і жодна велика американська нафтова компанія не сприйматиме її серйозно, оскільки вона навряд чи матиме тривалий характер — на його думку, це пов'язано з відсутністю легітимності в самої Родрігес.

Попри це, у CNN зазначають, що коли попередні спроби Трампа домовитися про реформу нафтового сектора через публічний тиск і угоди з Родрігес не спрацювали, саме гучне оголошення про мажоритарну частку у спільному підприємстві може виявитися переламним моментом — принаймні на рівні сигналу американським і венесуельським компаніям про готовність рухатися далі.

Ситуація навколо угоди продовжує розвиватися; подробиці щодо структури проєкту, термінів початку видобутку та ролі приватних інвесторів очікуються найближчими тижнями.