На початку лютого депутати Долинської міської ради ОТГ схвалили подання до Державної служби геології та надр України про зупинення дії спеціального дозволу ПАТ «Укрнафта» на видобування корисних копалин від 30 квітня 1998 року. Це спровокувало соціальну напругу в колективах і неоднозначну реакцію керівництва підрозділів нафтогазового комплексу, які вже 70 років провадять господарську діяльність на території Долинського родовища. Тож пропонуємо читачам точку зору щодо причин і можливих наслідків «долинського загострення» Богдана ДЕПУТАТА – керівника Долинського газопереробного заводу, кандидата технічних наук, заслуженого працівника нафтогазової промисловості України.
Послужна «метрика» Богдана Юліановича Депутата поважна і вагома. Свого часу він очолював Перегінську селищну раду на Рожнятівщині, працював заступником голів Рожнятівської і Долинської райдержадміністрацій. У 2002 – 2005 рр. обіймав посаду голови Долинської РДА. І вже 15 років Богдан Депутат очолює Долинський газопереробний завод ПАТ «Укрнафта», якому підпорядковані виробничі підрозділи в Бориславі на Львівщині, в Долині та в с. Пневі Надвірнянського району на Івано-Франківщині. Долинський ГПЗ підпорядкований Бізнес-підрозділу (Захід) ПАТ «Укрнафта».
– Богдане Юліановичу, охарактеризуйте, будь ласка, в основних рисах роботу заводу, який очолюєте…
– Долинський ГПЗ працює стабільно і повністю забезпечує підготовку газу, поданого нафтогазовидобувними підприємствами Долини, Борислава і Надвірної, а також виробляє скраплений газ. Наприклад, торік вироблено 17,6 тис. тонн скрапленого газу і підготовлено газу товарного 231,4 млн м куб., що на 11% та 10% відповідно більше, ніж у 2018 році. Завдяки таким показникам до місцевого бюджету сплачено понад 20 млн грн, а єдиного соціального внеску – 22,6 млн. І зрозуміло, що стабільні показники нашого виробництва безпосередньо залежать від роботи нафтогазовидобувних управлінь.
– Як оцінюєте рішення Долинської міської ради про схвалення подання до Державної служби геології та надр України про зупинення дії спеціального дозволу ПАТ «Укрнафта» на видобування корисних копалин на Долинському родовищі? До чого це може призвести?
– Таке рішення я б оцінив незадовільно. Тому що кожна влада повинна пам’ятати гасло «Не нашкодь виробництву!», яке було, є і завжди буде одним із пріорітетних. Адже саме від виробництва залежать соціально-економічний розвиток території, надходження до бюджету, зайнятість населення і т. д. Рішення прийняли без обговорення в трудових колективах нафтовиків Долинщини, родини яких становлять більше половини виборців територіальної громади. А ще, на мій погляд, воно некоректне, тому що його не обговорювали і не погоджували на сесіях тих сільських рад, де розташовані видобувні свердловини Долинського родовища. Зокрема, у Яворові, де є 31% всіх діючих свердловин, Княжолуці з 7%, Тяпчі з 5% і т. д. Сьогодні триває судове сутяжництво щодо правомірності рішення міської ради. Але я переконаний, що це загострення не на користь як місцевим громадам, так і виробничим колективам. Адже нам тут жити і працювати, тим більше, що Долинське родовище займає орієнтовно 60% видобутку всіх вуглеводнів НГВУ «Долинанафтогаз», від якого залежить стабільність роботи всіх підприємств нафтогазового комплексу Долинщини, зокрема і нашого ГПЗ. До речі, у всіх структурах ПАТ «Укрнафта» Долини сьогодні зайнято 2,5 тис. працівників, а надходження до бюджету перевищують половину всіх інших наповнень. Отож результатом подання Долинської міської ради до Державної служби геології та надр України може бути недофінансування закладів освіти чи медицини, які займають більше половини всіх бюджетних видатків м. Долини.
Наголошу, що це перший прецедент в історії відносин між місцевою владою і виробничниками, коли керівництво міста не допомагає трудовим колективам, а хоче їм нашкодити. Такого не було, напевно, з 50-х років минулого століття. Підприємства ПАТ «Укрнафта» (50%+1 акція належать державі в особі НАК «Нафтогаз України») постійно допомагають не лише Долині, а й Долинщині загалом. Наприклад, торік ПАТ «Укрнафта» передало у власність міста Будинок техніки, дитячий садок «Теремок», приміщення гуртожитку на вулиці Грушевського і т. д. Їхня ринкова вартість сягає десятків, а може й сотень мільйонів гривень. Також згадую, що раніше виділяли кошти на ремонт бюджетних закладів – школи і дитсадка у с. Солукові, освітнього закладу і водопровідних мереж у Яворові, для реконструкції адмінбудинку, Будинку культури і бібліотеки у Тяпчі, будівництва школи і Будинку культури в Княжолуці і т. д. Цей перелік можна продовжувати.
– Знаю, що Ви, очолюючи Долинську РДА, запам’яталися людям низкою добрих справ, особливо коли відбувся Міжнародний фольклорний фестиваль «Бойківська ватра» у 2003 році.
– Так, під час підготовки до цього свята було зроблено дуже багато за кошти бюджету, підприємств нафтопромислового комплексу: обновили вулиці міста, фасади будинків, покрівлі, відремонтували мережі комунікацій різного призначення тощо. У ті роки підприємства «Укрнафти» надали істотну фінансову допомогу для будівництва терапевтичного корпусу Долинської ЦРЛ, обновили фасад освітнього закладу у с. Гошеві, розробили технічну документацію та розпочали газифікацію у селах Великій Тур’ї, Белейові, Пшеничнику. Недарма ж Долину ще називають «містом нафтовиків». Тож не можна не рахуватися з тими підприємствами «Укрнафти» на території Долини, які наповнюють бюджет міста. У попередні роки, до речі, також виникали різні ситуації у взаєминах між місцевою владою і чільниками нафтогазових підприємств. Але сідали за стіл і провадили діалог. Інколи переговори були навіть дуже важкими, як, скажімо, у 2004 році – про перехід Долини з центрального на локальне опалення, коли потрібно було надати фінансову допомогу малозабезпеченим сім'ям у встановленні індивідуального опалення квартир. Найголовніше: ми завжди знаходили компромісні рішення. Керівники міста і підприємств повинні чути одне одного. Бо щоб нашкодити виробникам, великого розуму не треба.
– А як відреагували на такі події працівники долинських підприємств нафтогазового комплексу? На Вашу думку, як можна вирішити конфлікт? Чи є вихід?
– Без сумніву, люди поінформовані про проблему. Але як їм сприймати таке рішення міської ради, якщо ситуація загрожує звільненням півтори тисячі працівників? Звісно, люди ставляться негативно. Бо це непродуманий крок. І якщо сторони не знайдуть компромісне рішення, то проблема буде лише загострюватися, а соціальна напруга – наростати. Територіальна громада і підприємства не можуть обійтися одне без одного. Тож будь-яке, навіть найкраще, судове рішення все одно буде задоволенням без задоволення. Для зняття цієї напруги потрібно міській владі відкинути особисті амбіції і розпочати конструктивний діалог з ПАТ «Укрнафта» та виробничими колективами.
…При дорозі до нафтопромислового мікрорайону Долини «Підлівче» можна на посірілій від часу і погоди бетонній стелі прочитати цікаві слова: «30.08.1950 р. Першим нафтовим фонтаном із свердловини №1 покладено початок розвитку Долинського нафтового району». Проте 70-річний ювілей, на мій погляд, вже затьмарили події навколо описаного «долинського загострення». Якщо ж і надалі керівники міста та підприємств нафтогазового комплексу не порозуміються, то поряд із означеним пам’ятним знаком можна буде споруджувати інший – про поховання нафтовидобутку на Долинському родовищі.
