Авторитарні режими хисткі, або Шість ключових уроків із вторгнення росії в Україну за Гербертом Макмастером

Один із найавторитетніших американських генералів у відставці Герберт Макмастер, який цього року видав книжку «Поля битв. Боротьба за захист вільного світу», у своїх мемуарах загалом пояснює витоки сучасних воєнних протистоянь. Водночас він висловлює щиру підтримку українцям, детально аналізує «російську війну нового покоління», експансіоністську політику Китаю, проксі-війни Ірану, ситуацію на Близькому Сході, в Афганістані та Східній Азії. А також відверто говорить про помилки НАТО і США протягом останніх десятиліть. А ще дає поради, як подолати проблеми світової безпеки, захистити свободу і приборкати тиранію.

Та головне для українських читачів, що він стисло формулює ті ключові уроки, які логічно випливають із жорстокого рашистського вторгнення в Україну в лютому 2022 року, яке показало, що немало представників вільного світу прикипіли до своїх надміру оптимістичних припущень про світ після «холодної війни».

«Західні політики вирішили, – пише він, – що протистояння великих світових потуг залишилося на смітнику історії. Проте голова Сі Цзіньпін і президент владімір путін мали іншу думку. Виголошена двома диктаторами напередодні Олімпійських ігор у Пекіні спільна заява, хоч і сповнена дезінформації, безкінечної підміни понять та орвеллівських перекручувань правди, все-таки доносила чітку позицію.

Вони націлилися перехопити глобальне лідерство у західних демократій, які вважають розділеними, ослабленими та занепалими. Висновок із цього уроку – в тому, що партнери-однодумці у всьому вільному світі мають визначити нові способи ефективно протистояти росії й Китаю.

По-друге, ми зрозуміли, що тристороння дипломатія, яку практикували президент Річард Ніксон і державний секретар Генрі Кіссінджер у 1970?х роках, прагнучи зробити відносини США окремо з росією і з Китаєм тіснішими, ніж ці дві держави мали між собою, просто неможлива у світі, де дві реваншистські потуги заприсяглися, що «дружба між двома державами не має обмежень».

Китай підтримав цю дану перед Олімпійськими іграми 2022 року клятву одіозною «дипломатією воїна-вовка», яка зумисне посилювала дезінформацію кремля та намагалася пом’якшити фінансові й економічні збитки від впроваджених більшістю вільного світу санкцій. Ідея, щоб Китай і росія стримували одне одного, чудова, проте наші противники координують спільні дії проти вільного світу.

Ці дві країни почергово відіграють ролі то палія, то пожежника в конфліктах повсюди – від Сирії до Пакистану, від Північно-Східної Азії до залів засідань ООН. Із цього можна зробити висновок, що замість розділяти Сі й Путіна, вільний світ має розглядати двох диктаторів як єдине ціле.

І не лише тому, що вони один одного варті, а й тому, що вигоди від партнерства Росії та Китаю великою мірою посилюються завдяки змозі прикривати одне одного в заплутуванні, перешкоджанні, примушуванні й саботуванні.

По-третє, російська агресія та українська відвага засвідчили, що, хоча війна і не є бажаним способом розв’язання суперечок, вона буває єдиним способом зробити так, щоб хтось інший не розв’язав їх замість вас. Сполучені Штати, країни НАТО та держави з-поміж їхніх однодумців на кшталт Японії мусять без зволікань посилити не лише власні військові спромоги, а й також допомогти зміцнити оборону Тайваню з урахуванням того, що можна було зробити до 24 лютого 2022 року, щоб допомогти Україні запобігти новому російському вторгненню.

По-четверте, покладатися на авторитарні режими у справі енергоносіїв є фатальною помилкою. Для Німеччини стрибок до невідновлюваних джерел енергії в поєднанні з відмовою від ядерної енергетики став стрибком у прірву обіймів рф. Залежність від російської нафти та газу на перших порах послабила реакцію Німеччини на чергове жорстоке вторгнення росії в Україну, змусила її спалити більше вугілля та створити більше викидів вуглецю, щоб в оселях не згасло світло. Звідси висновок: нам потрібні нові політики, які поєднуватимуть енергетичну безпеку з національною, а також із політикою скорочення вуглецевих викидів.

По-п’яте, навіть поодинокі розриви в ланцюжках постачання, які контролюють агресори, підривають суверенітет і ускладнюють реагування на агресію. Прикладом є не тільки залежність Європи від російських нафти та газу, а й залежність Індії від російської зброї. Сі Цзіньпін зробив із цього уроку висновки. Він розбудовує економіку «подвійної циркуляції», яка, з одного боку, мало залежить від закордонних ринків, фінансів і технологій, а з іншого –посилює залежність інших держав від китайських товарів, базових складників і матеріалів.

Наприклад, Китай намагається домінувати в ланцюжках постачання, критично важливих для переходу до чистих джерел енергії. Висновок: настав час для влади і бізнесу співпрацювати, інвестувати в зменшення ризиків розриву ланцюжків постачання, підтримувати конкурентні переваги в розробці та втіленні критично важливих технологій.

Очільники Кремля спостерігали за добре поставленою хореографією військового параду на «День Перемоги» 9 травня 2022 року, тим часом як погано керована, недонавчена і недисциплінована російська армія зазнавала поразок в Україні.

Тим часом китайська компартія з подвійним запалом продовжувала саморуйнівну політику «нульового Covid». У такі часи ми зрештою маємо усвідомити, що авторитарні режими мають вигляд сильніших, ніж є насправді. Авторитарні режими хисткі. Демократичні ж – стійкі. Отже, люди в Україні, Сполучених Штатах та в усьому вільному світі мають зберігати віру в себе, бо їхній голос має значення».