Чиновникам усіх рівнів я порадив би ніколи не ігнорувати думку громади і не мати жодних сумнівів, що емоційна напруга чи соціальні збурення серед людей – то насамперед наслідок неналежної чиновницької комунікації. А в часі війни й постійної ракетної загрози будь-які неузгоджені з людьми ідеї/дії влади, можуть видаватись, як і знущання над ними.
Мостище розташоване за п’ять кілометрів від Калуша і з 2019 року входить до міської громади. Ще 30 березня 2023-го Калуська міська рада ТГ ухвалила рішення про будівництво неподалік села – на землях комунальної власності громади – нових міських очисних споруд площею 15 га та закладання там нового кладовища на площі 1,4 га. Проте мостищани виступають однозначно проти внесення змін до генплану села задля виділення ділянок під означені об’єкти, що засвідчили і проведені тут недавно громадські слухання.
Власне, до тутешньої соціальної напруги, що загострилася, спричинився загалом цілий комплекс чинників – і війна, і багаторічне екологічно небезпечне сусідство з промисловими об’єктами «важкої» хімії і полігоном для захоронення токсичних відходів, з Калуською ТЕЦ і агрофірмою «Гудвеллі», а також відсутність у Мостищі належної соціальної інфраструктури.
На запрошення сільських громадських активістів мандруємо до Мостища, щоб почути людей і, так би мовити, побачити конфліктну ситуацію на місці.
Ще до велелюдного зібрання в сільському Народному домі разом зі старостою села ветераном війни Василем Булавинцем та представником ініціативної групи громади, яка відстоює право рахуватися з думкою селян, Ярославом Савчуком простуємо землями запасу комунальної власності за кілька десятків метрів від обвідного каналу Сівки біля Мостища. Дізнаюся в розмові з ними, що частину ділянки, яку планують під очисні споруди в урочищі «Під Копанкою», орендує агрофірма «Гудвеллі», а інша земля, яку керівництво міста передбачило під кладовище, – в урочищі «Мочарки», розпайована.
Отже, як бачимо, з мостищанами навіть не радилися, коли 2023 року приймали рішення, а відтак розробляли й відповідну проєктну документацію. Інакше не планували б розбудову соціальної інфраструктури на орендованих і розпайованих землях. Ба більше, як заявляли самі селяни, їх навіть належно не поінформували про такі задуми. Виглядає на те, що спочатку влада ухвалила рішення, відтак запросила до роботи проєктантів, і вже аж насамкінець поставила громаду перед фактом. Тож, зрозуміло, що жителі Мостища висловилися категорично проти намірів-планів керівництва Калуської міської ради ТГ.
– Я народився і живу в Мостищі, обіймаю посаду старости з 2021 року, – розповідає Василь БУЛАВИНЕЦЬ. – Два роки воював на фронті в лавах ЗСУ. Про наміри міської влади довідався із засобів масової інформації наприкінці зими чи навесні. Але офіційних повідомлень не було. Ми знали, що триває пошук земельної ділянки під будівництво нових міських очисних споруд і кладовища. Доконано про плани міськради ми дізналися тільки під час громадських слухань у липні цього року – за місяць до цих зборів нас повідомили, щоб ми внесли свої пропозиції. Я й подав перелік пропозицій і зауважень від громади – зі 141 пунктом – щодо змін до генплану Мостища.
– Що найдужче болить селян у цій ситуації?
– Земля – найбільше багатство громади, тож люди мають перший голос під час передачі її у різному статусі іншим структурам. На землях, які колись належали громаді, попередніми роками побудували різні промислові об’єкти. Наприклад, ТОВ «Карпатнафтохім», який забезпечував один відсоток надходжень від економіки всієї України, Калуська ТЕЦ, яка обслуговує підприємства Калуша теплоносіями, різні заводи. А також провадить свою діяльність агрокомпанія «Гудвеллі».
Такої кількості підприємств на своїй території не має жодна інша калуська сільська громада. Коли ж ідеться про нові об’єкти, які планують побудувати на нашій території, – міські очисні споруди і кладовище, то потрібно враховувати всі наслідки від того для села – позитивні й негативні. Громада ж Мостища заявила, що те будівництво не дасть поштовху для розвитку села. Чи захочуть люди будувати свої оселі і жити по сусідству з очисними спорудами, кладовищем? Адже Мостище і без того з усіх боків затиснене проблемними об’єктами.
Люди з охотою погодяться на такі плани розвитку, які зроблять проживання у селі комфортним і безпечним та сприятимуть збереженню духовної і культурної спадщини. Громада не хоче, щоб село Мостище перетворилося на хутір з ризиками для життя людей. Означені об’єкти у цивілізованому світі будують не поруч з людськими домогосподарствами, а на периферії. Тож жителі села висловили свою незгоду з обома проектами міськради і надалі наполегливо відстоюватимуть свої інтереси.
– А якщо керівництво міськради не почує мостищан, то що будете робити? Адже представники ініціативної групи не виключають і більш радикального способу спілкування з владою?
– Щонайперше радитимемося з правниками – не хочемо жодних конфліктів і протистоянь. В Україні – війна, і місцеві суперечки ні до чого. Але маємо право на комфортне і безпечне проживання хоча б у тому куточку, який залишився в Мостищі. Адже більше половини колись сільських земель уже відійшли до Калуша. На мою думку, ми вже дуже запізнилися з тим, щоби вимагати сьогодні від підприємств, які провадять свою господарську діяльність навколо села, покращення нашої сільської інфраструктури.
Як і в інших селах, у Мостищі немає централізованого водопостачання та каналізації, сюди не курсує комунальний пасажирський транспорт, а працюють на маршруті лише приватні перевізники. Школу в селі закрили через малу кількість дітей. Хоч вулиці і в задовільному стані, все ж потрібне їхнє належне освітлення…
Оглядини села переконали мене, що воно у міській громаді – і справді, наче пасербиця. Кожен сільський закуток потребує уваги. Саме тим, що за шість років перебування при владі керівництво громади не зробило нічого для села, люди й мотивували своє обурення. Тим-то під час згадуваних слухань мостищани не лише сказали «Ні!» міській владі в особі присутніх заступника голови Калуської міськради ТГ Богдана Білецького та керуючого справами виконкому Олега Савки щодо намірів збудувати очисні споруди та закласти кладовище, а й вказали їм на факти соціальної неуваги до жителів громади.
Загальні збори селян Мостища одноголосно вирішили: «заборонити внесення змін до генерального плану Калуської міської ради щодо будівництва нових очисних споруд та міського кладовища на землях комунальної власності Калуської міської ради територіальної громади поблизу села Мостища; голові Калуської міської ради ТГ погоджувати, підписувати та виносити на розгляд сесії міської ради будь-які питання щодо будівництва нових очисних споруд та міського кладовища на землях комунальної власності Калуської міської ради ТГ громади та вчиняти подальші зміни у генеральному плані, ініціативи щодо будівництва, розпорядження, продаж, передачу в оренду чи інше використання майна, земель та інших ресурсів поблизу села Мостище суто за попереднім погодженням із загальними зборами громади села...».
А також мостищани вирішили вважати небажаними особами в їх громаді тих депутатів Калуської міської ради, які на сесії підтримають внесення змін до генерального плану ТГ, зокрема в частині будівництва нових очисних споруд та закладання кладовища поблизу Мостища…
Події у селі, про які розповідаємо, мабуть, варто розглядати і на тлі протестів працівників очисних споруд ТОВ «Карпатнафтохім» у Калуші, яким з 2025 р. не виплачують повноцінну заробітну платню. Обстановка тут справді дуже складна, хоча для її вирішення влада залучає всі можливі важелі. Працівники підприємства страйкують через заборговану зарплату, а влада міста намагається «гасити» ті протести бюджетними фінансовими ін’єкціями. І я частково погоджуюся з О. Савкою, що ця проблема і байдужість інвесторів ТОВ щодо її вирішення якраз і спонукали міську владу до активного пошуку виходу із ситуації – навіть шляхом будівництва нових очисних споруд. І це можна зрозуміти. І якби з громадою Мостища у цій справі повелись, як мовлять, по-людськи, то, може, і знайшли би в її особі союзника. А так…
Можна також допустити, що нагнітання соціальної напруги в Мостищі через порушену міською владою тему очисних споруд і публічний розголос навколо цього можуть виявитись і своєрідною інформаційною операцію, що мала би зіграти на руку керівництву міста, – спонукати інвесторів до виконання своїх прямих обов’язків перед Калушем. Адже очисні споруди «Карпатнафтохіму» – це великий бізнес, промисловий потенціал якого щороку через війну лише зростає. Та якщо місто збудує собі новий такий об’єкт – біля Мостища, то відомчий стане йому непотрібним. Може, перед загрозою втрати такого ласого шматка надходжень інвестори «Карпатнафтохіму» згадають про свою повинність перед підприємством та працівниками його очисних споруд. Але ця версія малоймовірна – надто дорога ціна здійснення такого сценарію.
