Я не люблю і ніколи не любив вислів «останній дзвінок», бо вже надто він багатозначний і суперечливий, а головно – сумний, а мені більше до вподоби слова «шкільний дзвінок», бо вони символізують добру пам’ять про світлі та безтурботні часи дитинства і юності, а передовсім – тяглість життя.

Для нашого 10-Б класу Брошнівської середньої школи (тепер Брошнів-Осадський ліцей) 1976 року випуску і досі – понад пів століття, триває шкільний урок. А нещодавно для учнів 10-Б класу – Володимира Берези, Ярослава Берези, Галини Біоноги, Надії Бойко, Надії Бурак, Віталії Івасів, Надії Гумінської, Галини Вишневської, Наталії Козловської, Ярослава Лагойди, Ігоря Лазоришина, Олександра Лозового, Василя Локатира, Геннадія Лотоцького, Любові Луців, Любові Максимович, Василя Марущака, Андрія Марчака, Любові Попіни, Любові Рибчак, Степана Прунька, Любові Сенко, Ігоря Сливканича, Тамари Тімченко, Василя Ткача, Любові Федорин, Оксани Феняк, Михайла Фіголя, Ірини Цимбалій, Галини Чепіль та їх учительки Катерини Костянтинівни Плахетко через п’ятдесят років знову пролунав шкільний дзвінок – разом зі своєю учителькою випускники 1976 року подякували Богові за дар життя і пом’янули тих однокласників, які вже у засвітах – у храмі Вознесіння Господнього УГКЦ селища Брошнева-Осади церковний парох і декан Брошнів-Осадський УГКЦ о. Володимир Майка відслужив подячну Службу Божу і панахиду.

Учні 10-Б класу 1976 року випуску вважають, що в часі війни з російськими загарбниками, коли хронічно бракує позитивних емоцій, доцільно ювілейні зустрічі випускників школи проводити не окремішньо, а з благословенням духовного проводу селища разом і під патронатом керівництва відділу освіти Брошнів-Осадської селищної ради ТГ та Брошнів-Осадського ліцею. Але це тільки пропозиція.