16 червня Україна вперше офіційно відсвяткувала День батька

День батька, виявляється, не менш відомий у світі, ніж День матері, і відзначати його також запропонувала американка. Історія виникнення празника теж налічує понад сотню літ, і святкують його у понад 80-ти країнах світу, правда, у різні дні. В Україні кілька років тому (у 2012-му) пропонували офіційно визнати свято батька всенародним, та чомусь уряд з невідомих причин затягував із цим питанням. Проте українці, незважаючи на це, все ж долучалися до міжнародного празника. І ось цього року 8 травня Кабінет Міністрів нарешті ухвалив Указ Президента «Про День батька», згідно з яким тепер в Україні офіційно відзначатимуть його щороку у третю неділю червня (цього року припав на 16-те червня).

З історії свята

Ініціатором відзначення Дня батька, як і Дня матері, понад 100 років тому теж була американська жінка. Художниця й поетеса Сонора Луїза Смарт (у шлюбі місіс Додд), жителька штату Вашингтон, була дочкою ветерана американської громадянської війни, фермера Вільяма Джексона Смарта. Сонора рано втратила матір, і її батькові довелося самому піднімати на ноги шістьох діток. Незважаючи на труднощі, він зміг дати своїм дітям усе необхідне і виростити їх хорошими людьми.

Коли батько теж пішов у засвіти, вже доросла й одружена місіс Додд вирішила віддячити тата посмертно, увічнивши його пам'ять у празнику. Вона звернулася до місцевої влади містечка Спокан, у якому проживала, з пропозицією святкувати, окрім Дня матері, й День батька, адже вважала, що татусі теж заслуговують на своє свято, і таким чином подякувати усім турботливим батькам Америки.

Засновниця свята Дня батька американка Сонора Луїза Смарт

Ідея Сонори Луїзи у ті консервативні часи була просто проривом в американському суспільстві. Більшість вважала, що відповідальність за все має нести жінка, а чоловікові достатньо заробляти гроші або воювати. І тут усе змінила історія звичайного містера Смарта, який не довірив дітей прислузі чи няньці, не здав їх до притулку, не замкнувся у горі, а виростив шістьох діток повноцінними людьми. Інші американці почали теж згадувати і розповідати про своїх чудових батьків, з яких теж варто було брати приклад. Так і народилася традиція вітати або ж поминати цього дня рідну людину.

В США День батька неофіційно почали празнувати з 19 червня 1910 року лише в деяких штатах. А офіційним народним святом його визнали лише в 1966 році, коли президент США Ліндон Джонсон оголосив третю неділю червня національним празником. Згодом й інші країни, де декларується повага до сімейних цінностей, слідом за Сполученими Штатами почали відзначати день вшанування чоловіка-батька.

Традиції відзначення празника татусів у світі

Свято батька, безперечно, з'явилося як вираження подяки і любові до найріднішої після мами людини. Відзначають його вже в понад 80-ти країнах світу, правда у різні дати (більшість у третю неділю червня). Та й традиції празнування трішки відрізняються. Найчастіше заходи до Дня батька - це семінари та конференції, на яких обговорюють основні моменти правильного і відповідального батьківства, а також проблеми, з якими стикаються всі батьки у вихованні дітей. У багатьох державах влаштовують всілякі заходи і виділяють кошти, які спрямовують на підтримку незабезпечених батьків-одинаків.

Це свято - сімейне і затишне, тому прийнято вітати батьків листівками з віршами чи в прозі, також дарувати квіти, подарунки. Найчастіше діти роблять подарунки своїми руками, щоб висловити свою любов.

У міжнародний День батька американці, наприклад, як і в День подяки, збираються родинами за великим столом і дарують батькам подарунки, з квітів найчастіше троянди - червоні, якщо батько живий, а білі кладуть на могилу, якщо той уже покинув цей світ. Також у свято на одязі біля серця носять червону або білу квітку (це залежить від того, чи ще живий тато). Цього дня в Америці влаштовують благодійні акції і, окрім того, татусям із низькими доходами держава виплачує премію за те, що незважаючи на обставини, намагаються виховувати своїх дітей.

В Японії у празник батька садять дерева, оскільки дерево вважають продовженням роду, а батько - його початком.

У Великобританії і Нідерландах влаштовують фестивалі, тренінги та майстер-класи для татів (особливо популярні майстер-класи з плетіння дитячих зачісок).

У Франції багато дітей разом із татусями беруть участь в кулінарних турнірах.

День батька в Україні

Нарешті восторжествувала справедливість і українські татусі будуть мати своє свято, яке нещодавно офіційно ухвалив уряд України.

З огляду на те, що воно в Україні відзначається не так давно (неофіційно у нас його святкують уже кілька років), якихось конкретних традицій ще не склалося. Проте кожен українець і сам знайде спосіб привітати свого батька - головне тут вияв уваги і вдячності (і не лише у празник татів). Дивує лише те, що ми так довго йшли до такого рішення...

Чому ж у нас так довго вирішували це питання? Можливо, тому, що українська влада не хотіла вкотре переймати чуже свято? Або ж через наш менталітет, адже наша культура більш матріархальна? Недарма в давніх народних прислів’ях звучить: «чоловік один кут у хаті тримає, а дружина – три», «чоловік – голова, а жінка – шия, куди хоче, туди й поверне». Виникає образ мужньої жінки, яка не лише сильна, але й замінює дітям батька, а сама собі чоловіка, оскільки нібито немає поруч ніякої підтримки. І це дивно, адже у прадавні часи гетьманів, кошових отаманів та інших державців традиційно називали “батько”. І батьківська культура нам рідна, роль батька у сім’ї не менш вагома, ніж матері, проте чомусь її інколи не помічають. Ця хибна тенденція триває у нас поколіннями. Може, тому, що жінка завдяки своєму вродженому материнському інстинктові більш активна і сильна як берегиня сім’ї, роду і все частіше перебирає на себе чоловічі обов’язки, бо бачить, що чоловік не хоче або не може з ними справлятися через певні обставини чи життєві реалії. Та й виховання синів нині інакше, ніж було колись. Неправильний підхід у цьому питанні призводить до того, що замість мужніх і відповідальних мужчин виростають безвольні й слабкі мамині синки, які абсолютно не готові зустрітися в житті з реальними проблемами і розв’язувати їх.

Проте ми маємо багато й протилежних прикладів, коли чоловіки є зразковими батьками і вміють долати труднощі у вихованні дітей не гірше за матерів. Отож треба віддати їм належне і вшанувати їх у День батька, подякувавши за все.

На завершення хотілося б побажати, щоб День батька став справжнім святом підтримки. Цінуймо і підтримуймо тих, хто насправді любить і піклується про своїх дітей, хто несе відповідальність за них і намагається виростити хорошими людьми. Може, і у нас, в Україні, це свято підштовхне суспільство до вживання якихось заходів, які зосереджуватимуть увагу на культурі батьківства. У наших школах і вишах навчають різним наукам, що можуть дати лише навички для майбутньої професії. А ось найголовнішого - як бути хорошими батьками (мамами й татами), на жаль, не вчать. Але ж від цього залежить усе майбутнє життя людини, те як вона в ньому влаштується і чи буде щасливою, чи зможе створити повноцінну люблячу родину, а згодом правильно виховувати й своїх діток.

Українці заслуговують на те, щоб мати приклад справжнього сильного батька. І у нас є чудові власні традиції у вихованні справжнього батьківства. Треба лише їх пригадати...

спецкор