Минуло 20 років, коли на сторінках «Тижневика Галичини» з’явилися перші тексти під рубрикою «Динамічний жанр», які потім увійшли до книжки «Стрімкий вогонь», виданої 2011-го. Серед них була й ця маленька гостросюжетна романтична повість, яку з нагоди «ювілею» ще раз наважуюся винести на читацький подіум. Вона дорога авторові тим, що написана, як мовлять, на одному подихові, хоча доти він майже рік ходив із першим і єдиним її рядком у голові, поки, образно кажучи, з нього врешті не вилилась уся оповідь…

Брик Іван Станіславович (криптоніми: Бр.І; І.Б.; Б.І.; і.б.) народився 8 липня 1879 р. у містечку Устрики Долішні неподалік Перемишля (помер 17 вересня 1947 р. у м.Ландек, Австрія), там навчався у народній школі, а з 1891 р. розпочав студії в українській гімназії у Перемишлі, де в той час директором працював відомий письменник і громадський діяч галичанин Григорій Цеглинський.

Представляємо вірші з нової збірки Степана Пушика, яку він сам упорядкував й до останніх днів працював над нею. Це – твори різних років з неопублікованої спадщини поета – від 60-х минулого століття до створених упродовж 2018-го, в тому числі й останній вірш, написаний за два дні до смерті...