Не розумію того здивування, яке викликала в українському суспільстві недавно оприлюднена інформація про випускників, котрі за результатами ЗНО посідають останні місця серед школярів України. Діти давно втратили мотивацію вчитися, здобувати нові знання, перемагати в олімпіадах, отримувати медалі за наполегливе навчання. Адже нинішніми часами успішність того чи іншого нашого громадянина в житті (у ключі нинішнього культу грошей, який панує в Україні) жодним чином не залежить від рівня та специфіки набутої ним освіти.
Ні спеціальність, яку ти здобув, ані рівень акредитації чи міжнародний авторитет ВНЗ, диплом якого ти отримав (байдуже як, сам вивчився чи батьки тобі його купили), абсолютно не вплинуть на твоє працевлаштування в КМУ, ВРУ, НАЗК, ОГПУ, ОДА, ОПУ, обласних чи міських структурах будь-якої влади. Все залежить від того, чи ти матимеш достатньо грошей, аби заплатити відповідний хабар за влаштування на роботу. Дорослі громадяни безсилі пояснити своїм дітям навіщо вчитись, якщо вони залишаться на постійне проживання в наскрізь корумпованій Україні?
Я також не знаю відповіді на це світоглядне питання, розкладаючи й розглядаючи власні атестати, дипломи, сертифікати, свідоцтва, грамоти, подяки, медалі, орден. Адже роками безуспішно намагався потрапити на роботу в Миколаївські ОДА чи міськвиконком. Мої дорослі діти покинули Україну ще 2010 року, побачивши, як «мудрий» народ обирає на посаду свого погонича «двічі несудимого» випускника Єнакіївської восьмирічки, котрий закінчив десятий клас обов’язкової в СРСР середньої освіти вже в колонії.
І даремно опозиціонери критикують учителів за низький рівень знань учнів та загальноукраїнські тренди. Можна призначити на посаду генерального прокурора України особу з судимістю, але без (навіть) початкової юридичної освіти, якщо цей персонаж – Ю. Луценко, кум одного президента.
А інший президент, бакалавр права за дипломом колишнього Криворізького технікуму, що раптом став університетом, призначає чільником СБУ рядового кіноюриста – І. Баканова, який жодного дня ніде не служив та не навчався на військовій кафедрі, і надає йому як своєму другові дитинства звання лейтенанта.
Можна й далі безкінечно продовжувати перелік сучасних українських ілюстрацій того, що в середовищі українського істеблішменту непотрібні освіта, знання, спеціальний досвід. Але не буду. Лише нагадаю, що М. Добкін – доктор права, як і небіжчик Г. Кернес. А І. Ківа, Ю. Мендель – кандидати якихось наук. Але хто дасть гарантію, що ці «вчені» складуть ЗНО краще за сіру більшість шкільних випускників?
Гляньмо, приміром, на реалії Миколаєва. Це місто за результатами ЗНО посідає останнє місце серед обласних центрів України. На посту одного із заступників голови тутешньої ОДА з питань культури працює екскомуніст, пенсіонер, випускник місцевого педінституту, вчитель історії Ю. Гранатуров. На посаді іншого заступника чільника МОДА служить Олександр Трайтлі, випускник університету в Мукачевому на Закарпатті. Це той ВНЗ у райцентрі з 80-тисячним населенням, на який свого часу за прикладом Кривого Рогу перейменували технікум, і тепер у ньому «штампують» магістрів.
Ще один учитель історії – Ю. Андрієнко працює заступником миколаївського міського голови із земельних питань. Вчитель математики Ю. Любаров очолює міське управління культури. Міське та обласне управління туризму очолюють особи, що, крім російської, не знають жодної іноземної мови. Управліннями спорту керують люди, які не виконали нормативу майстра спорту в жодному з його різновидів.
Не аналізую професійний рівень перелічених спеціалістів. Не намагайтесь судити інших, і вас не осудять. Мабуть, вони через самоосвіту, геніальні здібності, щоденну працю над собою вже й досягли нечуваного рівня компетенції. Хоча рівень життя усіх інших свідчить про протилежне… Я лише пропоную залишити в спокої вчителів та результати ЗНО. Діти щодня бачать, що для сходження драбиною суспільної ієрархії освіта не має взагалі ніякого значення. Тому за цих умов і найгеніальніший вчитель не зможе мотивувати школярів до навчання.
Коли ти потрапив до команди електоральних переможців, для тебе відчинені усі двері та посади. За потреби можновладці навіть змінять під тебе чинне законодавство. Але якщо ти критикуєш владу, отримаєш вовчий квиток у безробіття. Згадайте О. Данилюка, випускника Київської політехніки та економічної школи в Індіані (США). Його формально не допустили до участі в конкурсі на посаду, позаяк його американський диплом не верифіковано в Україні! Високе посадове крісло через фіктивний конкурс віддали недолюстрованому чиновникові з бригади «легітимного».
Словом, ЗНО (мені чомусь ця абревіатура розшифровується як «знання нас обмежують») насправді є лише дзеркалом, яке показує нам хамовиту пику хворого соціуму. Не треба сварити люстерко за правду.
