Вислів «Leges sine moribus vanae», що в перекладі з латинської означає «Закони без моралі даремні», – мотто Пенсильванського університету (США), заснованого Бенджаменом Франкліном 1740 року. Знавці римського права почерпнули це гасло в античного поета Горація, який написав: «Quid leges sine moribus vanae proficiunt» («Нічого не варті закони без моралі»). А пригадався мені цей відомий американський девіз під час перегляду останніх телевізійних інтерв’ю вже одіозного О. Гогілашвілі, недавнього заступника глави МЗС, та наймолодшого, 35-річного, вітчизняного бригадного генерала, чільника військової розвідки України Кирила Буданова…
Нагадаємо, що ці представники нинішнього політичного істеблішменту замішані у тривалому скандалі, який розпочався кілька тижнів тому з брудного конфлікту О. Гогілашвілі з українськими силовиками на блокпосту на в’їзді в Донецьку область, через який він хотів проїхати без перевірки документів. На розтиражованому в інтернеті відео добре видно, як тоді ще віцеміністр внутрішніх справ ображає поліцейських, звертається до них лайливими словами, обсипає нецензурщиною й обурюється через те, що вони не знають його в обличчя як одного з керівників МВС.
Пізніше, коли журналісти «розкрутили» цей скандал, з’ясувалося, що пан чи «гаспадін» (бо чоловік спілкується суто російською) з грузинським прізвищем, котрого вже звільнили з «органів», має ще й російське громадянство і не лише водить дружбу з К. Будановим, а й їхні родини за «збігом обставин» мешкають під одним дахом – у будинку, який належить одній вельми сумнівній особі…
Звісно, після перегляду тих телепередач я не став запитувати службовців на генеральських посадах, де ж вони навчалися перед тим, як взялися виконувати свої обов’язки на тих постах, які посідали-посідають, якщо не спроможні навіть бездоганно збрехати. Зрештою, й так відомо, що вся освіта, приміром, К. Буданова «вклалася» в чотирирічне навчання-перебування в Одеському загальному (піхотному) військовому училищі. А його близький друг, за словами самого пана Кирила, О. Гогілашвілі, котрий не спілкується українською, аж протягом року (!) заочно навчався в приватному університеті у Львові, де отримав диплом спеціаліста з правознавства. Довідку про вільне володіння державною мовою він купив також там...
Отже, тепер по суті. О. Гогілашвілі стверджує, що не знав, що будинок, який орендує його родина, належить дружині фундатора конвертаційних центрів, проти якого відкрито аж кілька кримінальних проваджень. Позаяк вони з дружиною М. Левченко (одна із секретарок Президента В. Зеленського, котрій хоча нібито й не надано допуск до державних таємниць, але яка все про всіх знає) знайшли житло, яке тепер винаймають, через ріелторську фірму…
Однак то брехня. Такі договори (втім, навряд чи в Гогілашвілів-Левченків є відповідний документ) укладають безпосередньо з власниками будинку, а не з посередниками. «Юристу», онукові Гогі, очевидно, забули про це сказати, видаючи "лівий", чи то пак львівський диплом.
За оцінками експертів, щомісячна оренда палацу, де мешкають родини Гогілашвілі та Буданова, сягає 50 тисяч грн. Скільки та хто реально платить за оренду, заступник міністра МВС не знає! В його деклараціях за 2019–2020 рр. таку дорогу витрату не зазначено. Тож насправді оплатою за проживання в апартаментах слугує, мабуть, «кришування» високопосадовцями, котрі живуть у такій фешенебельній садибі, її власників, щоби вони не потрапили до санкційного списку О. Данилова. До речі, мама секретаря РНБО й досі живе-поживає собі в окупованому Луганську і передає вітання від офіцерів ФСБ РФ своєму синові. Задля забезпечення безперебійної такої «передачі» російські розвідники регулярно провідують 88-річну бабусю…
Але ходімо далі. Про спеціальну перевірку, яка є обов’язковою для отримання допуску до державної таємниці, потрібного для призначення того чи іншого персонажа політикуму на відповідну посаду, О. Гогілашвілі відповідає в стилі Д. Арахамії: «А я бєз понятія». Та це чергова брехня. Згадую власний досвід. В 2007 році перед призначенням на посаду голови РДА я мав отримати згоду від облуправління СБУ на допуск до державних таємниць. Однак я її так і не отримав, а моє призначення скасували, бо кадебісти своєю відмовою в тому попросту помстилися мені як засновникові Миколаївських філій УГС, Руху. Та хоч як, а я вже добре відаю, що то за процедура. Скажімо, претендент на той висновок СБУ зобов?’язаний заповнити власною рукою анкету (кілька сторінок). А відмовляючи кандидатові на державну посаду, в СБУ можуть і нічого не пояснювати про причини відмови. Але мені через місяць дали усну відповідь: з’ясувалося, що в моїй анкеті знайшли неправду: я помилково, а не зумисне вказав неточну дату свого повернення з Тунісу 2005 року. Помилився на одну (!) добу, бо щойно отримав новий закордонний паспорт, а старий, у якому була позначка з відповідною датою, вже здав. Перевірники із СБУ надіслали запит до прикордонної служби і встановили невідповідність моєї анкети з відповіддю звідти.
Отож у спецслужбовців і виникла обґрунтована, як вважали в СБУ, підозра в тому, що мене завербували спецслужби Тунісу. А отже, довірити мені посаду із доступом до держтаємниць не можна… Не смійтеся – полковник СБУ пояснював мені це все з дуже серйозним виразом обличчя. А от щодо О. Гогілашвілі, попри загальновідомі невідповідності та білі прями в біографії громадянина країни–агресора, ні в кого ніяких підозр не виникало перед його призначенням на посаду віцеміністра? Тому що СБУ очолює друг Президента…
А ще О. Гогілашвілі стверджує, що з родиною Буданових вони з М. Левченко «випадково» познайомилися відразу після обрання В. Зеленського Президентом України в 2019 році. А тим часом сам Буданов називає його своїм давнім близьким другом. Справді, якщо в суспільстві управляють такі аморали, то це свідчить, що в державі просто немає правового поля.
