Упродовж півтора року після виходу на заслужений відпочинок отримую пенсію за віком – 2 200 грн на місяць. Тому змушений і далі трудитися, щоби вижити. Працюю з 19-річного віку, себто протягом 42 літ. Маю навіть роки стажу державної служби. Мене обирали депутатом Центральної районної ради в Миколаєві (перше скликання), Миколаївської обласної ради (друге скликання). Першого разу висували від НРУ, другого – від УРП.
Мене визнано борцем за незалежність України в ХХ ст. За це визнання мені додали до пенсії рівно 0 грн. Я єдиний у Миколаївській області, кого нагороджено державною нагородою – Почесною президентською відзнакою «Хрест Івана Мазепи» (№3). За цей орден мені теж додали до пенсії ті самі 0 грн. До чого це я? От якби мене свого часу нагородили грамотою Ради міністрів СРСР, приміром, за боротьбу з українським націоналізмом, то й досі отримував би надбавку до пенсії в розмірі 500 грн. Отакі маємо викривлення в самостійній Україні.
Втім, якщо відверто, незалежної Української держави наразі не існує. Ми впродовж 30 років живемо в шароварно-борщовій версії Росії. В цій частині змісту недавньої статті В. Путіна «Про історичну єдність росіян та українців» ніхто з керівників України не може заперечити її авторові. Та й не бажає. УРСР просто перейменували на Україну. Замість дерусифікації маємо декомунізацію, якою тішимось, як дідько цвяшком. Безвіз між Україною та РФ зберігається як доказ внутрішнього конфлікту між Малою Росією й Великою. А за цією логікою неминуче напрошується висновок, що насправді на сході України триває не війна між двома незалежними країнами, а лише збройне протистояння між різними версіями російськомовних, дарма що чимало бійців на передовій розмовляють лише українською…
Малоросія лише трішки демократичніша за РФ. Але «демократичні» пенсії пересічних українських громадян значно поступаються сусідським, «тоталітарним» (в тому числі й білоруським). Але при цьому екссудді Конституційного Суду в Україні отримують пенсії в розмірі 220 тисяч грн. Колишні судді місцевих судів «виживають» на щомісячне утримання в межах 60-70 тисяч грн. А колишні нардепи та міністри отримують щомісяця пенсійні виплати обсягом від 15 до 50 тисяч грн.
Тим часом середній розмір українських пенсій, а в Україні 11 мільйонів пенсіонерів, становить 3800 грн на місяць. Пенсійний фонд не соромиться повідомляти: шість мільйонів українських пенсіонерів приречені на голодне вимирання, оскільки вони отримують щомісячну пенсію, меншу за три тисячі грн. З них 1,7 млн., очевидно, помруть уже найближчим часом, намагаючись вижити на 2 200. Смерть від знесилення через хронічне недоїдання спишуть на «ковід».
За таких умов рейтинг правлячої партії Президента, що обіцяв 21 квітня 2019-го закінчити епоху бідності, стрімко падає. Піарники з ОПУ винайшли метод підвищення авторитету влади «слуг народу». Протягом трьох місяців поспіль на платних умовах (нецільове використання бюджетних коштів) в електронних ЗМІ України повідомляли з позначкою «реклама оплачена» про заплановане керівництвом держави значне підвищення пенсій із липня 2021 р.
Мільйони пенсіонерів, кожен з яких вважав: «Я ж нє лох какой-то», чекали на те і дочекалися. В липні 247 тисяч пенсіонерів Миколаївщини отримали «істотну» (за словами представників ПФУ) надбавку до щомісячної пенсії. Ці немічні 24 відсотки населення області отримали в середньому на 40 грн більше. В інших регіонах України ситуація аналогічна.
Проте особисто я не отримав навіть цих 40 грн. Попри заяви керівників ПФУ про те, що пенсії цього року вже тричі підвищували, від січня 2021-го мені ніхто нічого не дораховує. Я отримую ті самі 2 200. Можливо, я вже проживаю не в Миколаєві, не в Україні? А може, чиновники з ПФУ щось знають про мене таке, чого й сам не відаю?
Для встановлення 70-метрових щогл, на яких у столиці й регіонах піднімуть напередодні 30-річчя Незалежності України Державні прапори, на що потрібно сукупно півмільярда бюджетних коштів, грошей не бракує. Для посадки сотень мільйонів дерев чи відкриття ще одного університету (президентського) мільярди гривень в бюджеті також є. Як і на програми з циклу «велике крадівництво», себто «… будівництво», з позаконкурсним виділенням сотень мільярдів гривень для «своїх» будівничих.
Натомість не лише на підвищення пенсій, а й на виплату того, що є, грошей у державі катастрофічно не вистачає. Таке враження, ніби можновладці мовчки підказують нам: пенсіонере, будь патріотом, допоможи владі – помри якомога швидше. Слуги чекають, коли пан урешті помре.
