Не беріть участі в неплідних ділах темряви... (Еф 5:11)

Звернення по допомогу до чаклунів, ворожок, магів для покращення рівня життя, досягнення матеріальних благ нині дуже популярне у світі, і не лише серед простого люду. Відомі представники шоу-бізнесу, політики (в тому числі й українські) теж не нехтують цими послугами. А все заради здобуття слави та влади, високого політичного становища. Вільний продаж літератури відповідної тематики, а також брак на державному рівні контролю за створенням сумнівних релігійних організацій та діяльністю осіб, які практикують магію, сприяють поширенню цього явища. Немає і закону про кримінальну відповідальність за завдавання людям фізичної чи матеріальної шкоди з допомогою чаклунства, бо деякі злочини (доведення людини до алкогольної залежності, до божевілля чи самогубства і т. п.) просто неможливо довести.

До екзорцистів-практиків і екстрасенсів дедалі частіше звертаються потерпілі від магічних ритуалів. Правда, інколи вони й самі винні, що накликали біду на свою голову, беручи в них участь. І хоч наша Церква добре розтлумачує, чому небезпечно вдаватись до магії, проте не всі вірять в існування темних потойбічних сил, у те, яким підступним та страшним є їхній вплив на людські душі та якими методами вони зводять людей з істинного шляху.

Досліджуючи цю тему, я натрапила в інтернеті на відео-сповідь американця Джона Раміреза — колишнього окультиста, чорного мага, чаклуна і сатаниста вищого рангу. Це реальне свідчення з життя людини, якій вдалося піднятись із гріховних глибин, увірувати в Бога і стати проповідником Його волі на землі. Свій шлях спасіння американець описав і в книжці «На свободу з диявольського котла. Подорож із темряви до світла».

Джон розповідає про себе жахливі речі і на власному прикладі попереджає людство про те, що за кожну душу йде цілком реальна, хоча й невидима, боротьба між силами добра і зла. Що навіть, здавалось би, безпечне, мов дитяча забавка, свято Хеловіна (як зазначає Д. Рамірез, — одне з головних сатанинських свят, що нині перекочувало в Україну і набуває поширення), завдає великої шкоди душам, особливо дитячим. А ще він вказує на те, що захоплюючись магічними ритуалами, люди несвідомо відкривають енергетичні портали для усілякої нечисті, яка наповнює наш земний план і негативно впливає навіть на тих, хто не бере в них участі.

Як приклад, наведу випадок із дорослим сином моєї знайомої, який ні з того ні з сього почав бачити і чути якусь істоту, що підштовхувала його до самогубства. Хлопець з нормальною психікою, веде здоровий спосіб життя, нічим «таким» не займається, є християнином. Коли звернулися до священика-екзорциста, той зазначив, що це явище нині поширене, бо немало людей звертаються із подібною проблемою за поміччю. Саме ця історія і спонукала мене до написання статті. Це оповідь про тернисту дорогу до Бога окремої людини, яка може стати наукою для тих, хто теж заблукав у тенетах зла. І хоча Бог прагне врятувати навіть найбільш пропащу душу, все ж вибір залишається за людиною.

Джон Рамірез виріс у бідній неблагополучній сім’ї в районі Південного Бронкса (Нью-Йорк, США) і змалку був свідком насилля не лише у своєму домі, а й за його межами. Ще маленьким зрозумів: щоб вижити на вулицях бідних кварталів, ти змушений бути розумним, спритним і сильним, а можливо, і стати вбивцею — лише тоді тебе боятимуться і поважатимуть.

Одного разу невелика група людей з пастором прийшла на подвір'я, де хлопчик грався з друзями. Коли віряни заспівали пісні во славу Бога, навколо зібрався натовп. Там була дивовижна атмосфера радості. Пастор говорив про Біблію, про те, як Бог любить кожного з нас. Вперше в житті Джон був у захопленні і подумав: «Може, Бог і мене любить? Може, Він хоче торкнутися мене, моєї сім'ї і змінити все?» І сказав собі: «Я хочу і можу отримати це». Тоді ж уперше відчув неймовірну любов, яку неможливо описати.

В цей момент пастор почав покладати руки на людей і молитися за них. З надією хлопчина чекав своєї черги: «Зараз пастор торкнеться мене — і Ісус прийме мене, і покаже, що таке любов». Але той пройшов мимо. Д. Рамірез був розчарований. «Мій батько не любив мене і Ісус теж не любить. Йому, напевно, до вподоби те, що мою матір б'ють, в нашій квартирі немає тепла, що я і мій брат лягаємо спати голодними, а в школі нас зневажають. Цей хлопець — Ісус — нічим не відрізняється від мого батька...», — у відчаї запевнив сам себе Джон. Додому він ішов сумний і зламаний, його серце було розбите. Віра у те, що Бог люблячий і дбає про всіх Своїх дітей, зникла.

Незабаром під час прогулянки на шкільному подвір’ї хлопчик знайшов намисто вуду, яке загубив хтось із представників африканської релігії, і одягнув на себе. Це стало його наступним кроком у бік темних сил. Хоча знайомий із ними він був змалку, бо майже всі родичі батька були відьмами і чаклунами. Вже у вісім років Джон запам’ятав, як батько входив до окремої кімнати, щоб поклонятися демонам, розмовляти з ними іншими мовами. Хлопець і сам відчував їхню присутність.

Мама частенько навідувалася до спіритичних закладів на читання карт «Таро» та брала з собою сина. Одного дня ворожка повідомила їй, що сантерія (культ поклоніння дияволу, поширений серед афро-кубинських емігрантів) потребує участі хлопця. І налякала матір, що відмова загрожує дитині втратою зору. Зі страху мати продала всі меблі з будинку, щоб отримати 250 доларів для першої церемонії посвяти Джона у сатанинській церкві. Разом із батьками хлопчик почав ходити туди і навчатися чаклунству в адептів високого рангу. Йому тоді було лише 10 років. Він нічого не розумів і не усвідомлював. Його долю вирішили дорослі, спрямувавши у бік темряви.

Дитинство у Джона було вкрадено. Замість того, щоб гратися з дітьми, він ходив до сатанинської церкви, де поклонявся дияволу від вечора до ранку. Там дізнався про ієрархію темних сил, про те, які духи «патронують» окультизм і спіритизм, які панують над містами та регіонами, хто керує владою і навіть деякими релігійними організаціями (які, до речі, вважають себе Божими). Його навчали, як викликати духів темряви, як з ними розмовляти і співпрацювати, як направляти виконувати певні завдання.

Першим злом, яке скоїв хлопець проти людини, було вбивство рідного, проте ненависного батька-тирана. Правда, він не сам це зробив: Джон лише молився з проханням про смерть для нього до духів піднебесся, після чого 33-річного батька застрелили в нічному клубі. З того часу диявол став його батьком. На вулиці хлопця так і називали — син диявола.

У 13-16 років Д. Рамірез уже практикував астральний вихід з фізичного тіла, посилав прокляття в різні в райони Нью-Йорка, вбивав тварин і пив їхню кров, інколи — і свою. Згодом навчився відправляти до людей духів розпусти, гомосексуалізму, алкоголізму і наркоманії, вбивств і самогубств та інших демонічних духів, що штовхали їх на злочини, або ж доводили до божевілля, викликали у них невиліковні хвороби чи й смерть. Він відчував силу, з допомогою якої міг розправлятися зі своїми недругами, розповідати людям про їхнє минуле і майбутнє, дистанційно впливати на життя і стан їхнього здоров'я.

За роки служіння силам зла Джон затягнув багато людей на бік темряви. За його словами, у світі окультизму були впливові особи з влади, лікарі, юристи, судді, поліціянти і навіть відомі співаки та актори. Всі вони були задіяні в чаклунстві.

Сам Д. Рамірез був дуже заможною і впливовою людиною, мав багато машин, жінок і все, що міг забажати. Усі його боялися, бо знали, що міг вбити людину за допомогою магії уві сні. Він зовсім втратив сумління, бо навіть рідного брата на п’ять років запроторив до в’язниці.

Часом одержимий і п'яний, відчуваючи в своїх руках безмежну владу керувати людськими долями, Джон Рамірез робив виклик самому Богові, щоб Той позмагався з ним силою.

Одружився Джон на Хеловін — дуже важливе для сатанистів свято. Тому і весілля було з відповідним одягом та атрибутами. Та було воно без гостей, бо навіть його знайомі боялися йти у лігво до головного мага Нью-Йорка. Дружина була відьмою, він — чаклуном, доньку, що народилася згодом, теж тренували в чаклунстві.

У церкві, яку вони відвідували, щороку відбувалися збори чаклунів і відьом, щоб визначити, які духовні влади потрібно викликати і встановити. Це була дуже організована структура із чітко визначеною дисципліною, якої дотримувались усі її члени. Як згадує колишній маг, вона була більш організована, ніж церква Ісуса Христа. Бо деякі християни не знаходять навіть години часу, щоб піти до храму, помолитися, приділити увагу своєму духовному розвиткові, лише роблять вигляд благочестя. Д. Рамірез вважав, що вони, як і атеїсти, як і члени деяких сектантських організацій, як і ті, хто не вірить в існування диявола, були легкою мішенню для атак сил темряви, бо не були пов’язані духовно з Ісусом Христом і не мали повного захисту. Духовний світ є більш реальним, ніж фізичний, але ми не бачимо цього. Тому все, що не було захищене Ісусом Христом, було вразливим перед магічним впливом служителів зла.

Д. Рамірез розповідає: «Я ставив християн на коліна, але не для молитви, а тому, що в них не було сили. Не тому, що Бог не є всемогутнім, а тому, що самі люди були слабкі в Бозі. Вони не молилися, не постили і не мали особистих стосунків з Богом. Це була лише зовнішня набожність. У них була Біблія, але не було єдності з Ісусом, вони не були в Його волі, в Його обітницях і Його Божественній цілі. І я користувався цим. Ці люди були моїми рабами, я ламав їх, робив над ними магію. Ми, чаклуни, гальмували зростання церков і робили все, щоб люди не могли спасатися».

Проте Джон все ж усвідомлював, що є сила більш могутня, з якою він не міг змагатися. Поряд із християнським священиком у нього були напади неконтрольованої агресії. Коли хотів розігнати натовп людей, що підспівував гурту молодих музикантів, які прославляли Господа, то відчув перед собою непробивну вогняну стіну, що не дала йому це зробити. А одного разу не зміг на замовлення розправитися з жінкою, бо почув від диявола вказівку, що Бог заборонив чіпати її через те, що була дуже набожною. Тобто для магічного впливу виявилися недосяжними лише істинно віруючі, сильні в Бозі. А ще Джон казав, що іноді, коли християни роблять погані речі, лише надзвичайні благодать і милість Бога оберігають їх.

Та настав час, коли Д. Рамірез вирішив трохи відпочити від чаклунства. І за це диявол покарав його, позбавивши зору на рік. Лікування, операції не давали результатів, допоки Джон знову не присвятив себе силам темряви. Він змушений був жити за законом: якщо не будеш служити дияволу, якому ти продав душу, то він знищить тебе або твою родину.

Одного разу чоловік дивився шоу із жорстокими боями. Його це веселило. Та раптом до Джона долинули слова: «Сину, я скоро прийду. Що ти збираєшся робити зі своїм життям?!». Чоловік подумав, що голос лунав з екрану телевізора, але цього не могло бути. Це не був і голос диявола, якого він добре знав. Він був іншим і лунав наче з нізвідки. Д. Рамірез був у шоці. Згодом перед його очима виникло видіння: небо палало у вогні, люди, що стояли на колінах, потім кудись втікали, намагаючись сховатися від пекельного вогню, та не було куди. Джон подумав тоді: «Навіщо я дивлюся це і що воно означає?» і звернувся до Господа: «Боже, якщо Ти є і Ти сильніший, то покажи це мені!» й пішов спати.

Та не встиг задрімати, як видіння продовжилось. Він уже бачив себе в потязі, заповненому людьми, що мчав чорними тунелями прямісінько в пекло. Коли відчинилися двері пекла, на всіх повіяло нестерпними смородом і жаром. Джон відчував, що задихається і його охоплює жах. Він не бачив людських облич, а лише їхній страх перед невідомістю.

Зійшовши з потяга, він намагався знайти двері, вікно чи хоча б щілину, щоби втекти і повернутися назад у реальність, проте виходу не було. Чим більше бігав тунелями, тим більше його огортав страх, бо з усіх боків доносилися ридання і крики людей.

Раптом перед Джоном з'явився у своєму справжньому образі сам диявол і сказав: «Я був твоїм батьком, захищав тебе, робив усе, що забажаєш. Дав тобі силу, ім'я і спеціальне місце в царстві темряви. Коли люди йшли проти тебе, я знищував їх, бо знав, що ти будеш моїм інструментом для просування мого царства на Землі. А зараз ти хочеш покинути і зрадити мене, викрити мою релігію, хто я є і як дію в духовній реальності?». Після цих слів хотів схопити Раміреза. Але перед ним несподівано засяяв хрест Ісуса Христа. Джон схопив його, направив на нечистого — і той зник. Скориставшись моментом, хотів утекти, та диявол знову з'явився і пригрозив знищити чоловіка. Та сяючий хрест знову врятував Джона. Чоловік одразу ж прокинувся, впав на коліна і почав щиро каятися і молитися до Господа.

...Відтоді Джон назавжди змінив своє життя. Покинув сатанинську церкву і магію, спалив усі чаклунські речі на суму 100 000 доларів. За це його переслідували і намагались убити колишні приятелі по вірі, а ночами мучили демони протягом 30 днів, бо хотіли забрати душу і свідомість. Чоловік тоді плакав, падав на коліна і ще не знаючи, як правильно молитися, просто кричав: «Ісусе, Ісусе!».

Колишній маг зі сльозами згадує про свій порятунок: «Немає більшої любові, ніж Божий Хрест, який з'явився в пеклі такому грішникові, як я. Істину каже Давид: «Зійду на Небо — Ти там, зійду в пекло — і там Ти» (Псалтир, 138:8). Благодать і милість Божі знайшли мене, коли я через мої гріхи був майже знищений у пеклі. Ісус Христос сказав: «У мене є план для тебе. Я люблю тебе більше, ніж ти можеш собі це уявити». І врятував мене».

Одного разу, перебуваючи в християнській церкві і молячись, Джон запитав у Бога: «Чому Ти допустив ці випробування у моє життя?». І у відповідь почув: «Я хотів побачити, як Ти любиш Мене, як сильно ти надієшся на Мене». Після цього Раміреза більше ніколи не мучили духи темряви.

Нині колишній маг відвідує євангелістську церкву, вже 14 років служить Богові, проповідує Його Слово і Любов і вважає, що більше ніхто не зможе звести його з істинного шляху і ніщо на світі не відокремить його від Отця Небесного...

* * *