Географічно наша країна є частиною Європи, як і колишнє Московське царство (європейська частина нинішньої Російської Федерації). Як громадянин України, котрий від 2014 року володіє картою поляка, вважаю себе європейцем. Власне, ця обставина є однією з причин того, що я щодня переглядаю новини на французькому каналі Euronews. Читачам також бажаю бодай іноді виконувати цю інформаційну вправу, особливо в компанії осіб, які не володіють українським паспортом.
Не так давно виокремив дві світоглядні новини: з Росії та Йорданського Королівства. Перший сюжет стосувався з’їзду незалежних муніципальних депутатів у Москві. Йшлося в ньому і про те, як кілька тамтешніх поліціянтів безперешкодно затримали та вивезли кудись більш як 200 депутатів, оскільки, мовляв, те зібрання влаштувала «нєжєлатєльная організація» та ще й із порушенням санітарних норм під час пандемії COVID-19. Залишаю без коментарів дозвіл на існування в РФ громадських формувань, бажаних суто для її «вічного царя» Владіміра Путіна, та подвійні стандарти російської епідемсанітарії. Вражає інше: слухняність росіян – нації рабів, яку змалював ще О. Солженіцин. На екрані фігурально показали 37-й рік з нічними чорними «воронками», коли тисячі безвинних пропадали безвісти, а сусіди боялись навіть згадувати їхні прізвища.
Так і тепер. Столичні правоохоронці затримують народних обранців (без жодного рішення суду), тягнуть їх до будок на колесах, де відбивають їм печінки. Водночас «друзі» відбігають від затриманих з поясненнями «я нє с німі». Причому депутати кількісно в сотню разів переважають число поліцаїв. Але ніхто не визволяє товаришів, яких незаконно, цинічно, насильно позбавляють волі на невизначений час. Головне для росіян, як і для білорусів, – тільки б не сталося всенародного Майдану. Ліпше домовитися з владою. Так і хочеться їх запитати: чи змогли домовитися ваші дідусі під час «червоного терору»? Українці в 1932–1933 роках домовились? А 1937–1938 рр. увесь сталінський табір – СРСР – також домовлявся? Ваші фарисейські молитви хтось почув?..
Другу оповідку журналісти присвятили подіям в Аммані, столиці Йорданії. Там у місцевій лікарні вночі від коронавірусу померло шестеро пацієнтів – через брак кисню. Звична для України історія. Вранці другого дня король Йорданії Абдалла ІІ Хусейн прибув до лікарні з вимогами негайного покарання всіх винних. Однак розлючений натовп атакував кортеж самого короля. На місце подій прибули поліціянти. Та вони не лише не затримали нікого з учасників протестної акції, а й навіть не штовхнули. Бо для них (це ж не «аваківці») головне – захищати правопорядок не для сановитих осіб, а для народу, служити якому вони присягали…
Того ж дня йорданський міністр охорони здоров’я подав у відставку. А тепер судіть самі, де панують європейські цінності, себто цивілізовані, за найвищими стандартами демократії відносини між народом та владою: в Росії як частці частини світу під назвою «Європа» чи в Йорданському Королівстві, яке відносять до Азії? Питання, як мовлять, риторичне.
А тепер порівняймо те зіставлення з (не)порядком речей в Україні, теж формально європейській державі. Український народ нагадує мені циркову коняку, яка вічно ходить по колу під обіцянки погонича отримати щось дуже смачне. Ось-ось, мовляв, отримаєте вдосталь сіна, лише пройдіть ще одне коло – і так до нескінченності…
Ще раз пригадаймо наші революції – на граніті, помаранчеву, гідності. Гасла боротьби з корупцією, рівності усіх перед законом, конкурсний відбір на керівні посади найкращих (замість кумів, однопартійців, бізнес-партнерів), утвердження української мови, культури на противагу «русскаму міру», виведення російського флоту з Криму, вступ України до НАТО, ЄС тощо…
За три десятиліття незалежності в Україні вже зросло покоління, яке втретє обирає парламент та місцеві ради. Більшість цієї молодої спільноти є «совдепією», хоча в СРСР і не жила. Активна проєвропейська частка українських виборців співмірна з кількістю нормальних, дієвих громадян в будь-якій країні, що належить до НАТО. Єдина відмінність полягає в тому, що у владних кабінетах країн Європи панують корінні європейці. Натомість Україною завжди керують представники більшості, що стогне: «а какая разніца», «ми усталі ат вайни», «росіяни – братній народ» etc.
Тому будь-яка революція в Україні завершується сходженням на владний Олімп лише нової партії негідників. Пригадайте передвиборчі обіцянки В. Ющенка, П. Порошенка, В. Зеленського, партії «Слуга народу» та порівняйте з їхньої кадровою політикою, приміром.
Небесна Сотня, українці, які загинули під час захисту Донбасу від озброєного «братського народу», пробачте нас. Якщо зможете… Україна завмерла в очікуванні закінчення карантину в Європі. Коли тамтешні держави повідкривають свої кордони, наша країна остаточно знелюдніє. Тут залишаться хіба що, зрозуміло, самі пенсіонери, а також, звісно, корупціонери, позаяк таке «добро» нікому в світі не потрібне. У тому числі ні йорданським арабам, ні навіть росіянам.
