Днями випадково перемикав телеканали й натрапив на зізнання двох народних депутатів: 52-річного Олександра Качного (ОПЗЖ) та Анни Скороход, 1990 р. н. (ексслужниця народу). Двоє російськомовних уродженців Київської області, хоча українською володіють, зізнались, що не уявляють новорічного столу без чергового перегляду фільму Ельдара Рязанова «Іронія долі…», прем’єра якого відбулась 31 грудня 1975-го. На думку Анни, що народилась на 15 років пізніше за комедію про радянських лузерів, зазначений твір створює веселий святковий настрій за столом, заплідненим олів’є, оселедцем під шубою, радянською підробкою шампанського, холодцем зі свинячих ратиць…
Герої «Іронії…» – 36-річний Женя, що мешкає разом з мамою – фронтовою вдовицею у 40-квадратній квартирі (з однією спальнею), отримує копійчану зарплатню лікаря-бюджетника в державній лікарні; 34-літня вчителька Надя, яка роками підтримує сексуальний зв'язок з одруженим чоловіком, ділить з матір’ю маленьке помешкання в багатоквартирному будинку; 50-літній начальник дільниці Іполит, котрий вважає Надю такою ж власністю, як нові «Жигулі», і планує одружитись із жінкою, що аж на 16 років молодша за нього. Як співають в Галичині, «старий дідо, як пеньок, та ще хоче до дівок, гейби в його дупі – цьвок».
Женю зіграв 37-літній Андрій М’ягков, Іполита – на 10 років старший Юрій Яковлєв, Надю – Барбара Брильська, 1941 р. н., що співала та «іронічно» розмовляла чужим голосом. Справжня польська пані й досі розмовляє російською з акцентом. Але була запрошена як guest star, котра вміє за столом користуватись ножем та виделкою, на відміну від героїнь радянського кіна.
Де потрібно сміятися? Хто з героїв є більш кумедним? Самотня вчителька, доктор-одинак, бабусі, які пережили ленінградську блокаду, чоловіки, котрі в лазні запивають горілку теплим пивом?
Анна з Олександром вважають: як було добре раніше (в СРСР) – душевно, всі розмовляли однією, російською, мовою, жили бідно, але дружно й радісно. Але чому ж тоді парламентарі не наслідують власних улюблених кіногероїв? Чому їхні життєві шляхи повторюють дорогу буржуїв із дикого капіталізму? Чому вони не розуміють, що безкарно стали мільйонерами саме в незалежній Україні? Позаяк у СРСР їхні статки не перевищували би добробуту Жені та Наді.
П. Качний в 1991 р. почав працювати інженером у «Миколаївелектротранс», не маючи вищої освіти. Бо філологічний (!) факультет місцевого педагогічного він закінчив 1994-го. Якась невідома рука призначила його на посаду директора миколаївської фірми, що торгувала рибою. Звідти мотто «Качний – вибор удачний» перевезли до Києва. Очолив облраду. Особисто причетний до трьох земельних махінацій на користь В. Януковича. І з такою біографією досі перебуває на свободі, як і його шеф Віктор Медведчук.
А подивіться на декларацію Олександра Качного та його дружини. Побачите квартиру (135 квадратів), 600 метрів квадратних київської земельки, 2 паркомісця та 2 будинки по 100 квадратних метрів у Києві, 2 авто, 1 мільйон гривень готівкою та акції кількох підприємств. Чи могли про такі статки мріяти Женя з Іполитом?
Анна також не вчителька якась. Разом із чоловіком – громадянином РФ Олексієм Алякіним, на 18 років старшим за неї («старенькому» Іполиту передаємо привіт), вони володіють не лише боргом – 500 мільйонів рублів, через який Алякін і втік до України в 2013 році. Майно родини розташоване в Борисполі, Вишгороді з районами: 3 квартири загальною площею 220 квадратних метрів, будинок пл. 130 квадратів, 7 земельних ділянок під Києвом загальною площею 85 тисяч квадратних метрів, 35 тисяч доларів готівкою, джип, акції кількох будівельних фірм.
«Єслі у вас нєт собакі, єйо нє отравіт сосєд…і єслі уж нєт мілліонов, забудь про Вєрховний Совєт», – наспівують Анна та Олександр. З легким зашкваром вас, «нардупки» з «нардубами»!
