До 30-річчя відновлення Незалежності України Президент Володимир Зеленський запровадив нову нагороду – почесне звання «Національна легенда України». Ця відзнака додалася до наявних тотожних, таких, як, скажімо, народний артист чи заслужений діяч мистецтв або працівник культури України... Кожне звання дає право на отримання надбавки до пенсії в розмірі 500 гривень та збільшення гонорарів за участь у концертах, читання лекцій тощо.

Американські та британські мегазірки зі світовою славою давно заздрили радянсько-українським митцям, оскільки вони як володарі золотих чи платинових платівок могли лише мріяти про звання «Заслужений працівник культури США» чи «…діяч мистецтв Великої Британії». А тепер ці «зазнайки» взагалі подавляться від заздрощів. Адже у них немає й ніколи не буде звання «Національна легенда» Англії чи Іспанії.

Кого ж вважає головними національними легендами української нації В. Зеленський? Як з’ясувалося, національною «легендою» українського футболу, наприклад, став Олег Блохін, який принципово ненавидить українську мову. Свого часу працюючи у Греції, він вивчив грецьку мову. Він може давати інтерв’ю також англійською, але тільки не українською. Сам О. Блохін називає себе видатним радянським футболістом та «рускім», як його батько. Теперішні молоді гравці з національної збірної України наслідують таку «легенду»: вони також принципово ігнорують українські мову, культуру, мистецтво – мовляв, а «какаяразніца».

«Легендою» ж української музики, на думку пана Володимира, є Софія Ротару. Не Василь Зінкевич, котрий також належить до перших виконавців пісні Володимира Івасюка «Червона рута», а саме вона, котра віддавна живе в Москві. Громадянка РФ С. Ротару підтримала окупацію Криму, частини Донбасу, вбивство 15 тисяч українців путіноїдами. З рук її кумира В. Путіна ця легенда колаборації приймає квіти саме тоді, коли українські матері ховають власних синів, убитих росіянами на українській землі.

С. Ротару, як і О. Блохін, не володіє українською мовою. Теперішні молоді музиканти з українськими паспортами (Дорн, Лорак, Білик, Повалій, Пивоваров) наслідують легенду зрадництва. Вони із задоволенням отримують друге (російське) громадянство, гастролюють в окупованому росіянами Криму та РФ – «акакатакавайна».

Звісно, Президент України має право засновувати державні нагороди. Але попередньо обміркувавши доцільність нових відзнак та перелік нагороджених. Коли я пишу «обміркувавши», то, як і решта українців, усвідомлюю: з цим у «95 кварталі», на який поступово перетворюється Українська держава, є постійні проблеми.

А насамкінець зазначу, що євреєм, народженим у СРСР, В. Зеленський називав себе особисто в 2019 році. Тобто це не я його так кваліфікував, написавши так у заголовку до цієї кореспонденції, а він сам. І всі дії власника бренду «Слуга народу» до обрання президентом й опісля інавгурації підтверджують сей автобіографічний вислід.

Втім, хоч як, а мені соромно за В. Зеленського як за главу держави. На жаль, схоже, для нього таке почуття залишається невідомим.