Недавно українські міста-мільйонники знову здригнулися від пропагандистських акцій сексуальних збоченців та спротиву їм з боку, сказати б, недругів ЛГБТ-спільнот, себто нормальних парубків і дівчат, які намагалися ті заходи локалізувати, хоча їх і охороняли поліційні кордони. Україна є світською державою, але заснованою на традиційних християнських (не юдейських, мусульманських чи буддистських) моральних цінностях. Так було, є і, сподіваюсь, буде. Це означає, що попри право кожної дієздатної особи облаштовувати сексуальне життя на власний розсуд, без порушення прав інших індивідуумів, пропаганда практик, що суперечать нормам моралі нашого суспільства, має бути забороненою.

Ми захоплюємося творчістю Л. да Вінчі, П. Чайковського, Ф. Меркурі й багатьох інших митців не останньою чергою й тому, що вони ніколи не пропагували ні у своїх творах, ні у повсякденні власні сексуальні відхилення, вважаючи їх своїм приватним життям, а не афішою для так званих парадів гідності. Тож те явище українського сьогодення, позначене конфліктами навколо маршів рівності, потребою охорони для представників спільноти ЛГБТ, які беруть у них участь, яку й забезпечують їм численні поліційні підрозділи, викликає питання та вимагає пояснення.

Та спершу з’ясуймо, за що насправді борються прихильники одностатевих шлюбів та інших варіацій сексуальних стосунків між людьми, влаштовуючи такі викличні публічні акції, зокрема в Європі, до якої Україна намагається приєднатись у такий досить оригінальний спосіб, як дозвіл на проведення «веселкових» прайдів. Звісно, мова не про «грантоїдів», котрі заради фінансової підтримки назвуться і геями, і трансгендерами, і квірами, і копрофагами, й навіть чортами... Не цікавлять нас і теперішні київські прайди російськомовних «нетрадиціоналістів», третина котрих – громадяни РФ, які щороку вільно приїжджають до Києва, аби помарширувати вулицями за відповідну платню від європейських донорів, оскільки за сім років війни з Росією Українська держава так і не скасувала «безвіз» з країною-агресором…

Отже, ще раз: чому в західному світі різні громадські спільноти домагаються реєстрації гомосексуальних шлюбів і нерідко досягають свого? Та головно через матеріальні причини, пов’язані з недолугістю окремих частин спадкового, соціального права у певних країнах сталої демократії! Ось де собака зарита! Без меркантильної складової жодна ідея не є життєздатною. Адже коли створювали ці юридичні норми, ніхто не вважав геїв рівними з гетеросексуалами...

Однак про все – за порядком. Усім відомо, що в сучасному світі існує унормована процедура успадкування майнових та немайнових прав згідно із заповітами (заповідальними розпорядженнями) живих спадкодавців. У разі ж відсутності заповіту будь-якої форми успадкування відбувається згідно з чинним законодавством.

Власне, одностатеві пари бажають законодавчого закріплення права на реєстрацію їхніх шлюбів через таке поняття, як «обов’язкова частка». Приміром, у ФРН такий термін виник ще 1976 року після реформи сімейного права. Відтоді в Німеччині різко зменшилася кількість розлучень, позаяк з’явилась обов’язкова частка подружжя – чоловіка та жінки – в спадковому майні, незалежно від заповідального розпорядження: заповіту чи договору про спадкування, таємницю якого ніхто не порушує.

Тобто якщо чоловік вчинив таємний заповіт на користь будь-кого, його дружина, коли він про неї «забув», все одно після його смерті отримає власну обов’язкову частку в спадковому майні. У цій країні така частка (а крім дружини або чоловіка на неї мають право живі батьки померлого) не менша половини тієї частини майна, яка належала б їм за законом у разі відсутності заповіту. Німці з правом «обов’язкової частки» за законом є кредиторами, котрі мають право вимагати від спадкоємця за заповітом виплати їм їхньої частки.

У Франції ж батьки померлого не володіють таким правом. Але така обов’язкова частка належить тому з подружжя, хто пережив спадкодавця, та дітям померлого. Крім того, французькою особливістю спадкового права є пріоритет дитини померлого над її чоловіком/жінкою. А також те, що дітям, народженим у шлюбі, належить більша частка, порівняно з позашлюбними (бастардами). Хоча Франція й посідає перше місце в Європі за відсотком дітей, народжених поза зареєстрованим шлюбом.

Отже, в усіх європейських країнах та в пів сотні інших держав – членів ООН передбачають тією чи іншою мірою існування обов’язкової частки подружжя, незалежно від потаємного змісту заповіту чи заповідальної угоди, оформленої за життя заповідача. Тим-то одностатеві пари й воюють за повну легалізацію гомосексуальних шлюбів у їхніх країнах. Щоб той із подружжя, хто залишився живим, незалежно від існування заповіту, дітей, мав законне право на обов’язкову частку в спадковому майні. Ця обставина є досить важливою, надто з огляду на високу смертність від СНІДу.

Водночас активісти ЛГБТ змагаються й за деякі соціальні права. Скажімо, коли звичайна подружня пара, що перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі, укладає страхові угоди з однією страховою компанією, вона має бонус. Та якщо для дороговартісної медичної операції бракує грошей на страховому рахунку чоловіка/жінки, то він/вона може скористатися страховим полісом своїх жінки/чоловіка. Одностатеве ж «подружжя», шлюбні взаємини якого не зареєстровано у визначеному правовому полі, такої можливості позбавлене. Щоб виправити це, потрібно відкоригувати безліч нормативних актів або ж лише легалізувати одностатеві шлюби. І цей спосіб забезпечення загальної рівності усіх перед законом, незалежно від сексуальної орієнтації, є найбільш дієвим. Так вважають не лише в західноєвропейських країнах.

Отож із тієї, прагматичної, точки зору немає сенсу надавати цьому явищу аж такого значення, яке йому приписують, смішно рядити в певний культ, як це нині намагаються зробити. Як видається за такою логікою, варто і справді просто легалізувати одностатеві шлюби, та водночас – і суворо заборонити пропаганду так званих ЛГБТ-цінностей через викличні кольорові прайди чи інші способи, так само вельми травматичні з морального боку для людей традиційної сексуальної орієнтації. Статеве життя кожного – це його особиста приватна справа.