Фарисейство Старого світу. Як Європа заблукала у своєму ставленні до України у «спільних» цінностях

Вважаючи себе європейцем, щоранку моніторю відповідні електронні ЗМІ, а насамперед – Euronews. І якщо раніше я був переконаним опонентом виходу Британії з ЄС, то нині погоджуюсь із брекзитом англосаксів. Бо інакше, як щодня переконуюся, з цим німецько-французьким союзом можна втратити все.

Скажімо, від липня в ЄС почали діяти так звані ковідні паспорти, які вже встигли отримати 20 мільйонів європейців. Цих громадян різних держав, які входять до альянсу, було успішно вакциновано, тобто щеплено двічі препаратами, офіційно сертифікованими Всесвітньою організацією охорони здоров’я та її європейськими філіями.

Серед легалізованих в ЄС вакцин є й одна китайська – Сoronovac. Саме нею почали якось у вихідні в порядку «живої» черги щепити миколаївців у центрі масової вакцинації на Центральному проспекті міста. Повторюю, що цю, китайську, вакцину дозволили до використання в об’єднаній Європі. На відміну від індійського ерзацу, яким не так давно щепились усі блатні миколаївці, самозвані «лідери громадської думки».

Але недавно Кіпр офіційно повідомив туристів, потенційних відвідувачів острова, що хоча ця держава і входить до Євросоюзу, вона не визнає щеплень, зроблених китайською вакциною! Тобто громадяни України, двічі оброблені «коровачем», точніше «короновачем», прилетівши на відпочинок до Кіпру, все одно проходитимуть ПЛР-тестування й за необхідності відбувати 14-денний карантин. Звісно, за власні кошти. Кіпріоти демонстративно ігноруватимуть певні ковідні паспорти.

Причому вони ще не відають, що південь України через безвіз з РФ нині переповнений громадянами Росії, щепленими «Супутником», який європейці не визнають. Я щодня бачу в Миколаєві сотні російських бабусь, які прибули побачитися з онуками під час літніх канікул. Їх легко ідентифікувати за їхнім нерозумінням української мови, відсутністю в них карток місцевих супермаркетів, злиденним одягом та «неповторним аканням».

Втім, Кіпр з його розумінням спільних моральних цінностей європейців поступається італійцям. Адже недавно топ-новиною європейських медіа стало повідомлення про 25 лівійських біженців, які успішно (попри обстріли берегової охорони) на човні прибули до Італії. Місцева організація «Сі Вотч» – флагман в питанні дотримання прав людини, неабияк тішиться, що до католицької країни потрапили араби-нелегали з мусульманським світоглядом, без спеціальності та вільного володіння італійською мовою. Тобто прибули нові нероби, яких треба годувати та забезпечувати мечетями…

Українці ж нині не можуть потрапити до Італії, щоби там по-туристичному залишити частину власних коштів чи провідати родину. Від наших громадян вимагають ковідні паспорти, щеплення суворо визначеними ліками, витяги з банківських рахунків на підтвердження платоспроможності… Фактично там африканських арабів мають за людей вищого сорту порівняно з громадянами України.

Отже, щодо Північноатлантичного військового альянсу, то тут дискусій не може бути – лише членство в НАТО забезпечить саме існування України як незалежної держави. Натомість чи потрібний українцям Євросоюз у теперішньому вигляді? Не знаю. Звісно, українці залишаються потрібними європейським роботодавцям як дешева робоча сила, яка легко вивчає місцеві мови. На відміну від рідної, української. Але, як бачимо, для належної інтеграції-повернення України до Європи не готова не лише наша держава, а й фарисейський Старий світ.