Після смолоскипної ходи на вшанування дня народження Степана Бандери, вбитого агентом КДБ на території незалежної держави – ФРН 1959 року, посол Ізраїлю в Україні Джоел Ліон назвав лідера ОУН «пособником нацистського режиму». Після такої заяви амбасадора держави, конституція котрої утверджує єврейський нацизм, у незалежній Україні мали б викликати до МЗС, вручити відповідну ноту та подарувати хоча б кілька книжок з української історії, щоби прочитав і знав… Проте цього не сталося.
Правда, в посла виникли би проблеми з читанням тих книжок. Адже Ізраїль протягом 29 років незалежності нашої держави постійно надсилає в Україну послів, які володіють івритом, англійською та російською мовами. АЛЕ ПРИНЦИПОВО НЕ ВОЛОДІЮТЬ УКРАЇНСЬКОЮ. Досі жоден із президентів України чи міністрів МЗС не звернув увагу офіційного Тель-Авіва на цей прикрий факт. Тому Д. Ліон читає про українську історію cуто антиукраїнські книжки. Звідси й такі його заяви.
До речі, Й. Сталіна в Ізраїлі чомусь не вважають другом А. Гітлера. Хоча Йося Джугашвілі вітав фюрера з днем народження, коли в окупованих німцями Австрії, Чехословаччині, Польщі вже було знищено тисячі євреїв. Щороку в травні ізраїльські міста спостерігають паради ветеранів Другої світової, які вигулюють з «колорадськими» ганчірками на грудях, портретами Жукова та Сталіна. А офіційні особи України жодного разу не зреагували на ці недружні щодо нашої держави заходи. Як і на те, що хоч Україна й визнає голокост – знищення євреїв Німеччиною злочином проти людства, Ізраїль не визнає голодомор – винищення українців Росією (СРСР) – геноцидом.
Продовжуючи лікнеп для Д. Ліона та неосвічених українських високопосадовців, мушу нагадати, що міжнародне право формально будується на відсутності подвійних стандартів, коли за словами М. Старицького (трагікомедія «За двома зайцями») «ви – щось одне, а ми – щось інше». Індивідуальну відповідальність фізичної особи в міжнародному кримінальному праві нині регламентує Римський статут Міжнародного кримінального суду. Згідно з ним, кримінальну відповідальність держави чи юридичної особи передбачено суто за діяння, визнані міжнародним злочином. Нагадаємо, що під час Нюрнберзького процесу 1945 року керівники Німеччини (фізичні особи), нацистська партія (юридична особа), німецька держава були визнані такими, що скоїли кримінальні злочини. Всіх було покарано.
Між іншим, ФРН – правонаступниця Третього рейху ще пів століття після закінчення Другої світової сплачувала кошти Ізраїлю – правонаступнику шести мільйонів євреїв, знищених німецькими нацистами. Ні ОУН, ні УПА, ні жодного з керівників ОУН/УПА, в тому числі, скажімо, ні С. Бандеру та Льва Ребета (про євреїв серед вояків УПА Д. Ліон навіть не чув), не було засуджено. Попри всі намагання радянської сторони домогтися того. Боротьба за незалежність власної Батьківщини в усіх етносів, і в євреїв також, завжди викликала лише пошану.
Але цю повагу Ізраїль чомусь не розповсюджує на Україну. Хоча наша країна завжди укладає з державою, «створеною для усіх євреїв», невигідні для українців угоди. Скажімо, за ст. 5 (переказ допомоги) «Угоди між Україною та державою Ізраїль про соціальне забезпечення» від 28.09.2012 р. пенсії та інша грошова допомога не можуть бути зменшені, змінені, зупинені або скасовані через те, що особа живе на території іншої договірної сторони.
Тобто якщо український пенсіонер переїздить на постійне проживання до Ізраїлю, стає ізраїльтянином (Ізраїль всім етнічним євреям надає власне громадянство, не вимагаючи ні від кого позбуватися попереднього), то ПФУ й далі виплачує йому українську пенсію. Це попри солідарну пенсійну систему України, і неприховуване отримання такими ізраїльтянами двох пенсій: української та ізраїльської! Дзеркальний принцип завдяки угоді не діє.
Ви знаєте багатьох ізраїльських пенсіонерів, які приїхали до України, отримали українське громадянство та залишилися тут доживати?! Я не знаю жодного.
Чільники Ізраїлю насміхаються з керівників України, знання котрих у міжнародному цивільному праві дорівнюють нулеві. Тому українські платники податків уже нині потерпають від надмірного податкового навантаження. А завтра буде ще важче.
Можна навести й інші приклади такого партнерства між офіційними Києвом і Тель-Авівом, вигідного передусім для Ізраїлю. Але послам від «богообраного» народу, схоже, цього замало. Їм ще треба паплюжити наших національних героїв.
Від редакції. Коли в середині грудня «один козак із міліона свинопасів» звалив менору (ритуальний восьмисвічник), встановлену як незаконний МАФ у центрі Києва з нагоди юдейського празника Хануки, то єврейська громада й посольство Ізраїлю в Україні здійняли було, як писав класик, «рейвах на все гумно». Речитативом відізвалися на те й українські високопосадовці. Молодика, який, з точки зору юдаїзму, вчинив таке блюзнірство, негайно затримали і впаяли йому відповідну статтю, хоча той і не ховався, а навіть виклав у соцмережах відео з поясненням свого вчинку, мовляв, «а хай не вважають себе панами на українській землі»…
А от гідно відповісти Д. Ліонові на його блюзнірство вже немає кому на владному Олімпі України. Єдине, чим зреагувала Україна на недоброзичливі заяви ізраїльського дипломата, – на Святвечір активісти кількох націонал-патріотичних організацій провели під посольством Ізраїлю в Києві акцію протесту з вимогою «визнати геноцид українців», маючи на увазі Голодомор.
Цікаво, що на ту акцію під посольством Ізраїлю відразу ж відізвався посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцкі. Він написав у Твіттері, звертаючись до Д. Ліона, «хочу, щоб Ти знал, що Ти та Твоя команда не самотні. Сироти від ідеолога злочину та ненависті «хай відступлять назад і нехай посоромляться». В коментарях до цього запису послові рекомендують покинути Україну... Словом, повторилася з майже ідеальною точністю торішня історія, коли Ліон і Ціхоцкі так само негативно висловилися про вшанування в Україні чергової річниці С. Бандери. Але тоді це викликало було й відповідну реакцію офіційного Києва. Цього ж разу він мовчить.
