Попри рекордні військові бюджети та заяви про досягнення стратегічної автономії, Європейський Союз зіштовхнувся із системною кризою оборонно-промислового комплексу. Новий звіт Європейського оборонного агентства (EDA) констатує критичний розрив між геополітичними амбіціями Брюсселя та реальними спроможностями заводів виробляти техніку та боєприпаси.
Промисловий тупик: чому гроші не перетворюються на зброю
Головне занепокоєння викликає неспроможність наростити випуск продукції у строковому порядку. Роки деіндустріалізації оборонного сектору після завершення Холодної війни призвели до того, що європейські концерни виявилися неготові до затяжних конфліктів високої інтенсивності.
- Брак базової сировини та компонентів: Заводи стикаються з дефіцитом пороху, спеціальних вибухових речовин і напівпровідників.
- Кадровий дефіцит: Оборонним підприємствам по всій Європі бракує інженерів та кваліфікованих робітників вузького профілю.
- Розпорошеність замовлень: Замість спільних масштабних закупівель країни ЄС продовжують укладати роздроблені національні контракти, що не дозволяє запускати нові масові конвеєрні лінії.
Східний фланг під загрозою
Найгостріше проблему відчувають країни Балтії, Польща, Румунія та Фінляндія. Саме ці держави знаходяться на передовій потенційної ескалації з боку РФ і вимагають негайного посилення системи протиповітряної оборони, важкої артилерії та розгортання додаткових бронетанкових бригад.
Що пропонує Брюссель і чому цього недостатньо
Аналітики EDA наголошують: без переходу оборонки на "рейки військового часу" ЄС ризикує увійти у період високої турбулентності незахищеним.Європейська комісія намагається виправити ситуацію через стимулювання внутрішнього ринку та спрощення регуляторних норм для військово-промислових підприємств.
Проте, як зазначають експерти, переорієнтація цивільних потужностей і створення нових технологічних ланцюгів триватиме щонайменше 3–5 років — час, якого в умов загрози на східному кордоні Європа просто не має.
