Питання безпеки штучного інтелекту та захисту цифрового простору опинилися серед важливих тем 81-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН. Представники держав наголошують на необхідності міжнародної координації, оскільки розвиток ШІ та поширення кіберзагроз дедалі менше обмежуються кордонами окремих країн.

Під час загальних дебатів Генасамблеї штучний інтелект уперше вийшов на один із центральних рівнів міжнародного порядку денного. За словами президента 81-ї сесії Генеральної Асамблеї Кхалілура Рахмана, цього року про ШІ говорили представники 128 делегацій. Для порівняння, чотири роки тому цю тему порушували лише п'ять делегацій.

ШІ стає питанням міжнародної безпеки

У ООН звертають увагу не лише на можливості нових технологій, а й на ризики, пов'язані з їхнім швидким поширенням. Штучний інтелект уже використовується у державному управлінні, економіці, енергетиці, медицині, оборонній сфері та інших критично важливих галузях.

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш під час відкриття загальних дебатів закликав створювати надійні запобіжники для ШІ на основі наукових даних. Він також наголосив, що уряди мають залишатися ключовими учасниками формування правил, водночас співпрацюючи з технологічними компаніями, науковцями та громадянським суспільством.

Окреме занепокоєння викликає можливість використання ШІ для масштабованих кібератак, автоматизації шахрайства, створення дезінформації та маніпуляції інформаційним середовищем. У заключних зауваженнях головування Генасамблеї також зазначалося, що ворожі актори використовують автоматизовані інструменти для поширення сфальсифікованих наративів.

Потрібні спільні правила

Одним із ключових питань стає те, наскільки різні держави зможуть узгодити підходи до регулювання технологій. Сьогодні країни мають різні законодавчі системи, рівень розвитку цифрової інфраструктури та власні підходи до контролю за штучним інтелектом.

Президент Генеральної Асамблеї Кхалілур Рахман заявляв, що міжнародна спільнота має виробити спільне розуміння пріоритетних напрямів глобального управління ШІ. Ця робота передбачена резолюцією Генасамблеї 79/325, яка започаткувала Глобальний діалог ООН з питань управління штучним інтелектом.

У межах Глобального цифрового договору ООН також передбачено розвиток сумісних міжнародних стандартів для систем ШІ. Документ закликає організації зі стандартизації сприяти створенню та застосуванню стандартів, які враховують безпеку, надійність, сталий розвиток і права людини.

Кібербезпека — окремий напрям міжнародної співпраці

Паралельно ООН розвиває механізми міжнародного діалогу щодо відповідальної поведінки держав у кіберпросторі. У 2026 році в рамках Генеральної Асамблеї працював Глобальний механізм з питань розвитку інформаційно-комунікаційних технологій у контексті міжнародної безпеки.

Його порядок денний охоплює потенційні загрози ІКТ для міжнародної безпеки, правила та принципи відповідальної поведінки держав, міжнародне право, заходи зміцнення довіри та розбудову потенціалу держав у сфері кібербезпеки.

Це особливо важливо на тлі того, що кібератаки дедалі частіше можуть мати транскордонні наслідки. Атака на цифрову інфраструктуру однієї держави потенційно здатна вплинути на фінансові системи, енергетику, транспорт або комунікації в інших країнах.

Чи з'явиться єдиний глобальний стандарт?

Наразі говорити про вже створений єдиний обов'язковий стандарт ООН для безпеки ШІ та кіберпростору передчасно. Йдеться насамперед про формування спільних принципів, міжнародних механізмів координації та узгодження підходів.

ООН уже має відповідну основу для подальшої роботи. Глобальний діалог з управління ШІ розпочався у 2026 році, а його наступна сесія запланована на 3–4 травня 2027 року в Нью-Йорку. Паралельно має тривати робота над переглядом Глобального цифрового договору.

Таким чином, дискусія поступово переходить від питання про те, чи потрібно регулювати штучний інтелект, до практичнішого питання — які саме правила мають діяти на міжнародному рівні. Серед потенційних напрямів — вимоги до безпеки ШІ-систем, прозорості їхньої роботи, відповідальності розробників і користувачів, захисту критичної інфраструктури та міжнародного обміну інформацією про кіберзагрози.

Для ООН це означає спробу створити спільні правила для технологій, які розвиваються значно швидше, ніж міжнародне право та державне регулювання. Від того, наскільки далеко країни зможуть просунутися у цьому напрямі, залежатиме майбутня архітектура глобальної цифрової безпеки.